Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Я зробив до неї крок , хотів заспокоїти, та Лія швидко взяла себе в руки і відійшла. Витерла сльози і знов натягла на обличчя залізну зарозумілу маску .
- Розкажи мені що сталось і я тобі обіцяю , що зроблю все щоб виродок заплатив за свої злочини. - вона почала сміятись.
- І це сказав інший злочинець , який силоміць мене тримає в своєму логові , постійно погрожує і намагався зґвалтувати. - чорт забирай! Іноді реально хочеться вчепитись їй в шию . Аж щелепи зводить.
- Послухай принцесо , Охотський - мій найбільший ворог і я примушу його відповісти за все, чого б це мені не коштувало. А тобі краще бути на моєму боці , бо якщо доведеться , я ні перед чим не зупинюсь.
- Тобто все-таки віддаси мене йому на розтерзання? - гмикає і кривиться наче від відрази. - А як же: ти моя жінка і мені потрібне твоє кохання? Виявляється , не так вже й потрібне . Правда ? - таке враження , наче вона дала мені ляпас. Сучка маленька.
- Це від тебе залежить . Не від мене . - глянув на годинник. Чорт! Мені потрібно йти. Хоча зараз це мабуть на краще. Ні до чого хорошого ми зараз не договоримось. Хоча... Куди вже гірше... - Я даю тобі час до завтра. Завтра вранці ти скажеш мені про своє рішення. Але май на увазі , яким би воно не було , ти все одно будеш змушена мені розповісти все що знаєш про Охотського. А от яким чином , добровільно чи примусово - обирай сама . - вибісила гадина.
- Ти скотина! - крикнула і здається ледь стрималась щоб не впитись в моє обличчя нігтями.
- А чого ти чекала від бандита і ґвалтівника? - гаркнув і вийшов з кімнати гримнувши дверима. - чортова бестія. Вона мене з розуму зведе . Вперше зустрічаю жінку , з якою не можу впоратись.
Значить Охотський вбив її матір. Але як і за яких обставин? Якщо вона так впевнено це сказала , значить це правда. Можливо навіть є якісь докази. Чорт! Дістала вже ця інформація порціями. Як з цієї навіженої злюки витягти все? Ну не катувати ж її врешті решт. А ще , дуже цікаво як вона сама звільнилась від наручників і звідки навики поводження зі зброєю. Хто ж ти насправді, демонице з янгольським обличчям?
Вийшов з будинку і йду до автомобіля , де мене чекають Макс і Захар . В інший автомобіль сіли нові хлопці. Якраз буде нагода перевірити їх в ділі. Сідаю і випадково сильніше ніж зазвичай гримаю дверцятами.
- А автомобіль тут до чого? - гмикає Макс наче насміхається. - Ти Еміре сам на свою голову проблеми шукаєш. От на біса вона тобі?
- Не нагнітай Максе . Це мої проблеми. Поїхали. Ярик телефонував? Де зараз той мудак знаходиться?
- Ага. В якомусь підпільному казино. Він виявляється ще той азартний гравець. Яр розпитав персонал , виявляється придурок там зависає вже багато років і програв цілий статок. Здається навіть продав квартири , свою і матері через шалені борги. Тому та живе в селі в якоїсь родички.
- А як так вийшло , що ніхто з нас не знав про його залежність?
- Не знаю. Ну ми ж тоді не особливо вникали в особисте життя наших хлопців... - відповідає Захар.
- Так. І дорого заплатили за це. - продовжую згадуючи ту пекельну перестрілку і тіла закривавлених друзів. - Більше ми таких помилок недопустимо. То це виходить що та наволоч продала всіх нас Охотському щоб розрахуватись з боргами? Можна було прийти і розповісти що в нього проблеми, та він вирішив по-іншому.
Десь через півгодини ми зупинились біля казино . Макс зателефонував Ярику і той вивів до автомобіля зрадника . Коли я його побачив , першою думкою було , що хлопці помилились і це не Костя . У всякому випадку це не той Костя якого ми знали. Я пам'ятаю кремезного молодого веселого хлопця , а зараз переді мною переляканий худий , якийсь наче висушений старший чоловік, зігнутий і з синцями під очима. Видно залежність в нього не одна...
- Скажи Яру і хлопцям нехай везуть його на склад. Той самий. Хочу поговорити з ним наодинці . - кажу Максу . Він киває і виходить з авто .
Поки ми їхали на склад, зателефонував Руслану і наказав принести Лії вечерю бо я затримаюсь і віддзвонитись мені . Хочу знати як вона. Не розумію я цю дівчину. Замість того щоб почати якось потрохи зближуватись , все ще більше ускладнюється і здається що вона мене все більше ненавидить. А головне , що в неї начебто є на це і право і причини. Ох дівчинко ! Чому з тобою так складно?
Щойно Костян мене побачив , мало не обмочився від страху . І не тому що я його вичислив щоб помститись , а тому що він вирішив що для цього я піднявся з-під землі. Виявляється мудак думав, що я теж тоді загинув. А після короткої розмови з ним , взагалі почався цирк.
- Тільки не вбивайте Еміре. Пожалійте мою матір, в неї крім мене нікого немає. - от наволоч. А сам дуже про матір свою думає? Та краще взагалі сина не мати , ніж такого як він.
- А про мою матір ти думав? Про друзів наших… Про Саню , Назара , Селіма і решту . Якби не ти - вони були б живі. Тепер ти просиш пробачити тобі? З якого переляку я маю це зробити?
- А я вам розповім все що знаю про Віталія Володимировича. - в кишені задзвонив телефон. Телефонує Руслан.
- Ти і так це зробиш. - відповідаю і відходжу далі , щоб послухати як там моя бунтарка. - Так Рус . Слухаю. Вона щось їла? - довга пауза. Я навіть глянув на дисплей , чи випадково не відключився. - Руслане!
- Так Емір бей. Справа в тому... Дівчини немає в кімнаті. В ванній відчинене вікно... - чого? Якого біса? Стис в руці телефон і здається я зараз готовий когось вбити.
