Полонянка бандита - Тетяна Калинова

-Але    ми    знайдемо    її.        Вона    не    могла    вийти    за    територію.    Я    всіх    підняв...
     - Руслане  ,   сука ,   в    нас    паркан    під    струмом. -  по   спині    пробіг    холодок    коли    уявив    що    може    статись.    - Якщо    з   дівчиною    щось    станеться ,  я    вас   на    шматочки   порву. -  скидаю    виклик    і   розвертаюсь    до    хлопців. - Максе ,   допитайте    його.   Мені    треба    їхати.  

      - Що   сталось?  -  стурбовано    запитує    друг. 

      - Все    потім! - кажу    і    швидко    йду    до    автомобіля. 

        Що   ж   ти    робиш    Ліє?   Чому    я    не    подумав    про    це?   Якщо    дівчина    самотужки    відімкнула    кайданки ,   то   мабуть   може    зламати    будь-який    замок.   От    чорт!   Починаю    себе    накручувати...   Втекти    за    територію    без    допомоги    вона    б    не    змогла.    Допомогти    нікому.    Значить    вона    ще    на   території.   Сподіваюсь    що    неушкоджена.   

      Щойно   під'їжджаємо    до    будинку ,   бачу    що    там   реальний   кіпіш .   Охоронці   з    ліхтариками   нишпорять    по    території.   По    всьому    будинку    ввімкнене   світло    і    ліхтарі.   До    мене    відразу    підбігає    Руслан. 

     - Не    знайшли? - запитую.

     - Поки    що    ні.   Та    за    територію    вона    вийти    не    могла.   В  будинку    її    немає.    Та    ми    спустили    собак ,   так    що    скоро    знайдемо. - хапаю    його    за   воріт   сорочки  і  притягую    до    себе.

     - Що    ви    блядь    зробили?   Собак    спустили?    Ти    що   сука   взагалі    мізками    потік.   Прибери    собак    нахер .   Якщо    хоч    волосинка    впаде    з   її    голови ,   я    вас    блядь   четвертую   і   згодую    бісовим    доберам.    Ясно?  - він    злякано    киває    головою    і    біжить    виконувати    наказ.   - Придурки    бісові.    -  я   теж   йду    шукати    свою    втікачку.   Та    почати     вирішую з    її    кімнати.   Хочу     глянути    і     зрозуміти   як    їй    це     вдалось.   Оглядаю   спальню ,   потім    заходжу    в    ванну    кімнату.   Вікно    досі    відчинене.   Підходжу    до    нього    і    виглядаю   на   вулицю .   Вона    могла    пройти    по    карнизу    до    виноградника     і    там    спуститись.  Можливо    ховається   десь    в    гаражі .   Якщо   самі   ж    охоронці   або    кухарка   на    якомусь    авто   її    випадково    не    вивезли    за    периметр.    Але    на    це    потрібен  був   якийсь   час.   Що   цікаво  робили    охоронці    коли    дівчина   спускалась    вниз?     Хотів    вже    відходити ,   та    звернув    увагу ,   що   від    моєї   руки   в   пилюці    на   підвіконні   з   зовнішньої    сторони   залишився    слід .   Якби    Лія    вилазила    через    вікно ,   від    неї    б    теж    залишились    якісь    сліди,   а    зараз  тут   лише    слід    від    моєї    долоні.  Посміхаюсь.    Хитрунка    маленька.    Хотіла    мене    заплутати   замітаючи    сліди?    Розумно!   Виходить ,   вона    досі    в    будинку.    Виходжу    з    кімнати    і    йду    по    коридору    до    сходів.   

    Де   ж   ти     ховаєшся     крихітко?     Виходь.   Я    все    одно    знайду    тебе    маленька.   Знайду    і    покараю    за    те    що    намагалась    втекти     і     за    те    що    примушуєш    хвилюватись    за    тебе.    

      Підходжу    до    сходів    і    спустившись   всього   на   одну    сходинку    вниз,   повертаю   голову   назад  ,   до    сходів     які    ведуть    на    горище.     Розвертаюсь    і    підіймаюсь    вгору.        Хапаюсь    за     дверну    ручку ,   натискаю    і    губи   розпливаються    в    посмішці.    Відчинено.    Попалась    мишка !!!   Гра    закінчилась!   Я    переміг!    Відчиняю     і    заходжу    всередину .