Полонянка бандита - Тетяна Калинова

      - І   не    побачиш ,    поки    не    припиниш    бунтувати.  - підходжу   ближче.  -  Мені    потрібно  щоб    ти    дещо    розповіла .  

       - Якщо    я    відмовлюсь ,   знов   кинеш    на    ліжко    і    будеш    намагатись    зґвалтувати? - от    сучка    маленька.   Як    в    неї    виходить    так    мене    заводити    і   одночасно    дратувати    з   півслова? 

       -  А   що ,   так    нетерпиться?   Якби    я    хотів    тебе    зґвалтувати ,   давно    б   зробив    це    і    після    викинув    би    десь    на    дорозі ,    чи    зарив    під    землю.    Тим    більше ,   що    ти     сама    постійно    напрошуєшся .   Так   що   давай    краще    по-хорошому.   І    зарозумілість   з   погляду    прибери ,   бо   дограєшся  . 

     -  Іди   в   дупу.   Ти   не    дочекаєшся    від    мене    покірності.   Краще   знайди   собі       безмозку    ляльку    і    ліпи    з    неї    що    заманеться.   А   я    така    як    є .   І    якщо    тобі    щось    не   подобається ,   то    це    твої    проблеми.   Я    до    тебе    не    напрошувалась. -  ці   її    слова    викликали    посмішку ,   яку   ледь    вдалось    сховати.   Насправді    мені    подобається   її   іронія ,   її   впертість  і    те    як    вона   бореться   за   себе .   Дратує    тільки   те ,   що   бореться    вона    зі    мною.   Що   так   впирається.   Що   вона    тут    не    по    своїй    волі .   Полонянка ,   яку    я   хочу    до    сказу ,     в    усіх   сенсах    і   не    зможу    відпустити.   Поки    що.   В   кишені    дзвонить   телефон.   Макс . 

     - Так    Максе .

      - Еміре ,   вибачте    великодушно ,   та   якщо    тебе    раптом    цікавить ,   Костю  засікли.   Наша    людина    в    нього    на    хвості.   Ми  їдемо    його   брати.  - молодці   хлопці.   Швидко    впорались. 

     -  Я   з    вами.  Зачекайте    мене    в    авто  10   хвилин .  - відключився.   - Слухай   Ліє ,  давай    до    цієї    розмови     повернемось    пізніше.   Зараз    мені    потрібно   знати ,   чому    тебе    розшукує    Охотський ? - вона   підняла    брови .
      - З   чого    б    це    раптом    я    повинна    тобі    щось    розповідати?  
      - З    того    що    в   тебе    є    два    варіанти :  перший - ти   добровільно    розповідаєш    мені    все    що    знаєш    про    цього    гада    і    я    обіцяю  тобі    захист   від    нього,  другий -  ти    мовчиш    і    я    віддаю    тебе    йому    з    бантиком    на    дупі.  

     - Вважаєш    себе    кращим    за   нього?   Він    теж    замкнув    мене    в    кімнаті    і    погрожував.   Та    мені   вдалось    втекти    і     заховатись.   Тепер   ти...   Ти    такий    самий. - тут   дах    знесло...  Вхопив   її    за    підборіддя    і    приблизив    своє    обличчя    до    її.  
      - На відміну    від    нього ,   мої    руки    ніколи    не    були    забруднені   чужою   кров'ю.   - гарчу    в    обличчя.  -   А    ця    потвора    заживо   спалила    мою   матір   разом    з    прислугою    і    влаштувавши    нам    пастку ,   вбила    майже    всіх    моїх    друзів.    І    він    заплатить    за    це.   За    все    заплатить.   
      - Мені    шкода.  - в    її    очах    з'явились    сльози.   Я    спершу    подумав ,   що    зробив    їй    боляче    і    відпустив .   Та    причина    була    іншою...
      - Мою    маму    він    теж    вбив.    Два    місяці    тому.  -  шепоче   дівчина    і    з   її   очей   все  ж потекли    сльози.