Полонянка бандита - Тетяна Калинова

       - Або    ти    будеш    їсти    сама ,   або    я   тебе   буду    годувати .   Не    впевнений    що    тобі    це    сподобається. 

       - Ти    взагалі    вмієш    спілкуватись    без    погроз?  - запитую    склавши    руки    на    грудях. 

       - Так    само    як    ти    без    злості    і    іронії. 

       - Ну    вибачте...    що    я    не    танцюю    ламбаду    від    того ,   що    мене    викрали    і    зачинили    в    кімнаті ,   наче    якусь    домашню    тваринку . 

       - Ти    сама    винна    що    тебе    зачинили.   Якби    поводилась    спокійно ,   не    брикалась     і     не      намагалась    втекти ,    тебе   б    не    зачиняли.  

        - Ну    звісно... Хто    винен?    Невістка!!!  - він    почав    сміятись.  

         - Давай    все    ж    поїси,    не    хочу    щоб     ти     ще    більше   схудла ,    чи    захворіла.    Виглядаєш    так ,   наче    тебе    морили    голодом.   А    я    знаєш   не    собака ,    на    кістки     не    кидаюсь. 

         - То    ось    чому    ти    мене     вночі    не    чіпав?    Вирішив    відгодувати     спершу?    Тепер    я    тим    більше     їсти    не    буду.    Може    відпустиш?  -  він    знов    сміється. 

         - Не    сподівайся    Ліє ,   мені    давно    не     було     так     добре .   Ти  - наче    ковток    свіжого    повітря    в    моєму    житті.   - підіймаю    брови.   Він    що    з    минулого    століття     прискакав?   На   якомусь    рожевому    поні .

         - Ти    вирішив    взяти    мене    красномовністю ?   Не    вийде .    Я    на    компліменти    не    ведусь.  - пирхаю   а    він   посміхається    і    дивлячись    в    очі ,   повільно    підходить.   Кладе   долоні   на    талію .

        - Твоя    краса    зводить    мене    з   розуму.    У    тебе    незвичайний    колір   очей,    що     зачаровує    мене.  - підходить   впритул    і     дивиться    таким    поглядом ,   що    я    починаю    плавитись.   -  Твоє    волосся,    як   шовк.   Хочеться    занурити    в    нього    долоні   і   відчути    на   дотик.   Від   твого   запаху  в   мене    зносить    дах .  Ти    виглядаєш,   як   янгол   і    мені    хочеться   зробити   для   тебе   все.   Хочеться   зробити   тебе   казково   щасливою.   Ти    досконала    в моїх    очах.   Твоїй    чарівності    неможливо    протистояти,   а   губи   твої    створені    для   поцілунків    і    я    мрію   ними    насолодитись.    Ти   моя    мрія   що   здійснилась    Ліє . -  Божечки!!!  Зберіть   мене   до    купки   людоньки ,   бо    я   розтеклась    калюжкою   і   здається   готова    випаруватись.    Емір   наближається    до    моїх    губ   і    я    прикриваю    очі.   Він    кладе    долоню    мені    на    шию    і   погладжує   великим    пальцем    щоку ,   потім    губи.    Не    зрозуміла!!!   Розплющую    очі    і    зустрічаюсь    з    його   іронічним    задоволеним  поглядом.   На   губах   посмішка.   Він   розвів   мене.   Задурив    голову    і    я    повелась.   Дурепа.       Мої    щоки    спалахнули    і     я   хотіла    різко   його   відштовхнути ,   та    ця     шафа    навіть    не    відчула    моїх    потуг.  

       - Відпусти    мене    козлина.   Ти... Ти...  Ти    покидьок.   Ти    заплатиш    за    це!  -   Емір   різко    притягує   мене    до    себе    і    жадібно   пожирає    мій    рот.  Від  несподіванки    і   до   божевілля   приємних    відчуттів   не    змогла    стримати   стогін .   І   це    привело    мене    до    тями.  Я    знов    вкусила    його    за    губу.   Чоловік    зашипів    і   відхилився ,   але    не    відпустив    мене.   Замість    цього   вщипнув   за    зад . - Ай!   Що   робиш? 

       - Я    буду   щипати    тебе    кожного   разу ,   коли    ти    будеш   мене    кусати ,   моя    тигрице.  - посміхається.   На    його   губі   краплинка    крові. 

        -  Цього    більше    не    повториться.   Я   проти    того ,   щоб    ти   цілував    мене.  - він   знов   скептично   підіймає    брови. 

        - Хочеш    ще    раз    перевірити? 

       - Нічого    я    не    хочу.   Вали    звідси.   Залиш    мене    саму. 

        - Тільки    після    того ,   як    ти    даси    мені    порожню    тарілку.   - скотина.   Він    вирішив    що    зробив    мене?   Та    я    швидше    від    голоду    здохну    ніж    покажу    що    він    переміг. 

       -  Добре.  -  мило    посміхаюсь.   Емір    відпускає    мене.   Беру    тарілку,   ковтнувши    слину    від    смакоти    що    в   ній ,   вивертаю    все    на    підлогу    і    протягую    йому    порожню      тарілку.    Його    очі    недобре    спалахнули  ,   та    він   забрав    тарілку    і   мовчки    вийшов    з    кімнати.     Ось    так     пупсику.   Будеш    знати    як    українок    розводити    своїми    фразочками.   Очі ,   губи ,   волосся...   Звабник   чортів!   Бандитська    шкура.  

        Та    не    встигла    я     насолодитись     перемогою ,   як    чоловік    повернувся    до    мене    в   кімнату  ,    в    одній    руці    тарілка    з    їжею ,   в    іншій ...  наручники?   Я   почала    задкувати. 

        - Ти    не   посмієш!  - шиплю .

       - Посмію.  - кладе    тарілку    на    тумбочку . -  Ще    й    як    посмію.  -  Я   різко   шмигнула    до    відчинених    дверей ,   та    Емір   швидко    впіймав    мене    і   кинув   на    ліжко.   Сам    навис    зверху    і    знов    глянувши    на    мої    губи     облизав    свої.   Потім    підняв    мою  ліву    руку    і    за    мить    я    почула   клацання.   Навіть    не    зрозуміла    як    він    приковав    мене    наручниками    до    ліжка.  Це    все    його    магнетичний    погляд.   Мабуть    він    вміє    гіпнотизувати.  

       - Чому   ти    такий    гад?  

       - Це    ти    примушуєш    мене    бути    таким    Ліє .    А    тепер    будь    слухняною   дівчинкою    і    відкривай    ротик.   Я    не    вийду    з    цієї    кімнати ,    поки    ти    не    з'їси    все  що    в    тарілці.   І    непотрібно    намагатись   вбити    мене    поглядом ,   не    вийде.  - набирає    в    ложку   вівсянку    з    шматочками    фруктів   і   підносить    до    мого    рота.  - Смачного    крихітко.   -  цього    разу    я    програла.   Слухняно   відкривала    рот   під   його    палаючим    поглядом.   Потім    не    витримала    цього   магнетизму    і   заплющила    очі .  В   якийсь    момент    замість   ложки    відчула   знов    його    губи.   Але    це    був   легкий    поцілунок.  Розплющую    очі ,   Емір    посміхається.  - Смачно   було? -  переводжу    погляд    на    тарілку - вона    порожня.   Я   все    з'їла ,   навіть   не   зрозуміла   як.    Чоловік    підіймається    і    йде    до    дверей.