Більше ніколи - Фредеріка Фома

Ми лежимо по обидва боки ліжка, світло вимкнене з першого поверху чутно шум вечірки. У вухах теж шумить, а голова йде обертом від випитого. Я так хочу обійняти його, притиснутись всім тілом, відчути запах його тіла, ще раз доторкнутись. 

 - Ти куриш ? - Запитую швидше, аніж встигаю подумати. Макс повертається до мене, кладе руку під голову. 

 - Так, почав коли ти мені зра... коли ти почала стосунки з Владом. 

 - Я не хотіла, щоб так сталось... та ситуація...

 - Ей, тихо, - прикладає палець до моїх губ, - поговорімо про це завтра. 

 - Обіймеш мене ? - Він важко видихає, а потім притискається до мене всім тілом. Я теж повертаюсь на бік, тільки до нього спиною, зручно вмощуюсь, впираюсь сідницями йому в пах. 

  - Мені буде дуже важко заснути. - Шепоче на вухо. 

 - Ти сам мене зупинив. Тепер засинай. - Мені стає так добре й спокійно. Макс поруч, зараз обіймає мене. Очі самі заплющуються. - Я так скучила...