Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Сучасний любовний роман » Більше ніколи - Фредеріка Фома

Більше ніколи - Фредеріка Фома

Читаємо онлайн Більше ніколи - Фредеріка Фома
Глава 10

Юля 

"Останнім часом я багато п'ю" подумала я й випила ще один келих розбавленого джина. Голова вже йде обертом, але я ще міцно стою на ногах. 

 Побачивши Макса з іншою жінкою у мене просто зірвало дах.  Мене це так бісить, я хочу хоч якось привернути його увагу, й починаю витанцьовувати з Костею. Хоча напевно драма, він все сприйме не так. Але я не можу зупинитись, бо ця жінка безсоромно хапає його за руку, кокетує заглядаючи в очі. Мене поглинає дика ревність. Я не можу з цим боротись. Хочу, щоб він прийшов до мене й знову почав читати нотації. Але він не прийшов, просто зник й та незнайомка теж. Вочевидь пішли на другий поверх, щоб усамітнитися.

 - Юль, може підемо до мене... - збуджено шепоче Костя. 

 - Вибач, але ні. - Вириваюсь з його хватки та йду на кухню. 

Мені потрібно випити, щоб заглушити ці думки у своїй голові. Як уявлю Макса з іншою, мене починає трусити. Не можу думати що він може торкатись зараз її, цілувати так, як цілував мене на цій кухні. Хапаю келих, наливаю туди розбавлений джин. 

 - Я щось не розумію ? - За мною прийшов і Костя. 

 - Що ? - Не розуміючи про що він, перепитую. 

 - Ти і я... - тягне.

 - Що ти і я ? Костя я не розумію. 

 - В сенсі не розумієш ? Між нами ж явно є якийсь потяг. Я це відчув й ти...

 - Кость, я ж тобі говорила що не готова...

 - Ти щойно терлась об мій член, а зараз говориш що не готова. - Раптом він підвищив голос й вхопив мене за кисть лівої руку. 

 - Не кричи, хтось може почути. - Бурчу я, намагаючись вирвати руку. На кухні було всього декілька людей, одна пара цілувалась й навіть не звертали на нас увагу, а інші розбіглись зрозумівши що зараз буде скандал. Напевно подумали що ми пара. 

 - Й що ? Чорт я тебе хочу від коли побачив, а ти граєшся зі мною як з підлітком. - Продовжував кричати. 

 - Ти все неправильно зрозумів. Я не хочу тебе, й ніколи не хотіла, це були дружні танці. - Чомусь теж переходжу на крик. 

 - Від коли це друзі труться об член сідницями. Марк такого зі мною не робить. Ти ж це навмисно. - Стискає мою руку сильніше. 

 - Костя, руки забери від неї. - У задні двері вривається Макс, але я думала він зараз на горі з тією. Я бачу що він не на жарт злий, йде до нас розрізаючи повітря.  

 - Тебе забув запитати. Просто відвали. - Гарчить Костя. У Макса стискається щелепа, руки стиснуті в кулаки й погляд холодний, пронизує аж до кісток. Я знаю цей погляд, саме таким він дивився в ту ніч на мене.

 - Слухай, мені здається вона явно тобі сказала що не хоче тебе. - Макс наближається на небезпечну відстань, вириває мою руку з його хватки, хоча Костя ослабив її як той увірвався. Злякався чи що. 

 - Я от не розумію, яке тобі діло ? - Костя теж розізлився, у нього вже вена на лобі вилізла. 

 - Я думаю, пора завершувати цю розмову. - Подала я голос. - Костя, я просто танцювала, вибач якщо дала хибну надію. Макс, дякую за допомогу, але я могла б й сама впоратись. - Я знала, якщо скажу це він піде за мною, тому забираю свій келих, демонстративно роблю ковток дивлячись на їхні розгублені лиця, а потім йду відразу до себе в кімнату. 

 - Давай Макс, не підведи. - Серце так гучно тарабанить, я не хочу, щоб вони побились через мене. Але мені подобається той факт, що Макс був на вулиці, а не тією жінкою. Тоді виходить я дарма танцювала з Костею й довела чоловіків до такого. Чорт. 

 - О ні, так не піде. - Макс наздоганяє мене біля дверей до моєї кімнати. Ловить за руку повертаючи до себе обличчям. А я не можу припинити усміхатись, все-таки як добре я його знаю. 

 - Що ? - Вдавати ніби мені не подобається його поведінка важко. Я хотіла, щоб він пішов за мною. 

 - Я тебе не розумію. Юля, ти ж сама на нього вішалась щойно. А потім мені доводиться відтягувати тебе. Чого ти посміхаєшся ? - Хмурить лоба. Я відчуваю різкий запах сигарет і його парфуми, від коли це він почав курити ? 

 - Бо ти смішний. Знаєш Макс, я знала що ти... підеш читати мені нотації. 

 - Та ти ж геть п'яна. Господи. - Він сам відчиняє двері в мою спальню та затягує мене в середину, тримаючи за талію. 

 - Ммм... так темно й романтично. - Кладу руку йому на груди, відчуваю як гучно б'ється його серце так, як і моє зараз. 

 - Юль... - він ловить мене за долоню й чомусь застигає. - Що ж ти робиш ?

 - Стою. - Знизую плечима, але вириватись з його обійми не планую. 

 - Ти ж розумієш, що в мене й досі перехоплює подих коли ти поряд. - Серце пропускає удар, він сказав... мені не почулось ? - Ти б знала як я хочу поцілувати тебе.

 - Тоді цілуй... - стаю навшпиньки злегка тягнусь до нього. Хочу, щоб Макс сам поцілував мене. Він важко видихає, ніби вагається, а потім обидві його руки обволікають мою талію. 

Він палко вривається в мої губи, притискає мене до себе. Смак сигарет й солодкий присмак його губ розходяться по ротовій порожнині, я проникаю язиком в його рот, досліджую його. Він повільно стягує з мене сукню, я знімаю з нього светр разом з футболкою, повільно веду руками по твердих м'язах, спускаюсь до пояса. 

 - Ні. Юль зупинись. - Чоловік відступає від мене, дивиться так пронизливо. А я завмираю від страху. 

 - Якщо ти знову скажеш що це помилка... - очі набираються сліз. Він знущається з мене ? Я ж зараз стою перед ним водній білизні. 

 - Ти п'яна, я не можу користуватись цим. - Твердо заявляє. 

 - А якщо я не проти, щоб ти скористався цим. Я хочу тебе. - Заявляю.

 - Я знаю, й теж хочу, ти сама ж бачиш. Але спочатку нам потрібно поговорити. Й хочу зробити це, коли ми обоє будемо тверезими. - Він підіймає свої речі з підлоги й вже збирається йти. 

 - Макс... не йди. 

 - Юль...

 - Ні, давай просто полежимо разом. - Кажу тихо, але чоловік чує. Важко видихає, знімає штани, та йде до ліжка. Я як заворожена спостерігаю за ним. Він такий сексуальний

 - Йдеш ? - Підіймає ковдру. Я тільки киваю й залажу під ковдру з іншого боку ліжка. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Більше ніколи - Фредеріка Фома (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: