Більше ніколи - Фредеріка Фома
Макс
Костя пропив весь мозок. В той момент мені хотілось зарядити йому в пику. Але ж друзі відтягли мене від нього. А ця дівчина так легко його пробачила, хоч сама ледь не втонула. Теж збожеволіла. Я вже теж починаю божеволіти з цим усім.
- В тебе якісь проблеми ? - Зло бурмоче Костя, коли ми залишилися на одинці.
- У мене ? Це ти штовхнув Юлю в крижану воду. - Роблю крок до нього.
- Слухай, це лише між Юлею та мною. Тебе це не стосується.
- Помиляєшся, стосується. Я не дозволю її ображати. - Мене охоплює лють, коли я чую її ім'я з його вуст.
- Ти спробував замутити з нею, в тебе не вийшло. - Кожне слово викликає ще більшу злість, я вже ледь стримуюсь. - Юля до кінця тижня стане моєю, змирись. - Костя дивно шкіритися, а я щосили стискаю зуби від гніву.
- Це ми ще побачимо. - Шиплю, обходжу Костю, заходжу в кімнату до Юлі замикаючи за собою двері. Пора вже вправити їй мізки.
Але як тільки я увійшов й побачив її в цій білизні, всі думки кудись зникли. З'явилось непереборне бажання трахнути Юлю прямо зараз. Не знаю як я стримався. Розмова завершилась на погані ноті, вона як завжди сперечається зі мною й навіть чути не хоче моїх доводів. Як же це дратує, вона дратує мене.
Після обіду, ми всі почали готуватись до вечірки. Я старався не дивиться в бік Юлі, бо вона мене бісила своєю поведінкою. Ходить всміхається, щебече з Костею ніби й нічого не сталось. Чому я злюся на нього більше ніж вона ?
Йду в машину за пивом, щоб не спостерігати за нею. Відчуваю як перетворююсь на сталкера. Це не нормально.
- Макс, що це з тобою ? - За мною йде Марк. Звісно всі вже помітили мою дивну поведінку.
- Сам як думаєш ? - Хапаю з багажника ящик пива.
- Я бачив як ти дивишся на неї й можу зрозуміти чому. Вона гарна, гнучка, розумна, дотепна..
- Що ти намагаєшся зробити ? - Гарчу до нього.
- Якщо ти й досі кохаєш її, то дій. Бо більше шансу не буде.
- Стривай, це ти мені говориш ? Ти ж її ненавидів.
- По твоїх розповідях, вона Гітлер в спідниці, а виявилось що це пухнастий кролик з перчинкою. - Не очікував від нього такого. Все-таки він не любив Юлю, й був проти того, щоб я навіть з нею розмовляв. А тут сам штовхає мене до дій.
- Проблема в тому, що я й досі злий на неї. Минуле стоїть у мене перед очима.
- Вона була молода, зробила помилку. З ким не буває. Всі заслуговують на другий шанс.
- Марк - це точно ти ? Що та дівчина з тобою зробила. Говориш неначе закохане дівчисько. - Хмикаю, та рушаю до будинку.
- От й поговорили по душам. - Бурчить друг, бере ящик з пивом та йде за мною.
За декілька годин будинок був забитий вщент незнайомими мені людьми. Не думаю що Марк їх всіх знає. Всі розважаються, п'ють танцюють, окрім мене. Я не люблю такі розваги, стою у дверях спершись на коробку й спостерігаю за всім цим.
- Макс... - вигукує Соня з натовпу, стрімкою ходою йде до мене, вихиляючи стегнами. Ще одна моя колишня тут. Чудово.
- Привіт, що ти тут робиш ? - Не приховую своє здивування.
- Приїхала до батьків, почула про вечірку. Не думала що ти зможеш відірватись від роботи. Та ще й приїхати на таку вечірку. Ти ж не любив вечірки. - Вона кладе свою руку мені на плече, дивно посміхається, дивитися пронизливо з під густих вій.
- Марк мій друг, я не міг йому відмовити.
- А мені ти часто відмовляв. - Ображено надуває великі губи.
- Соню... - ми розійшлись саме через її любов до вечірок. Мені набридло шукати її п'яну по клубах. Вона могла набрати мене, й попросити забрати, навіть не сказавши в якому з клубів зараз знаходиться.
- Знаю, робота важливіша за кохання. - Вона сумно посміхається. - Ти й досі сам ?
- Так. - В цей момент я кидаю погляд на Юлю, вона знову увімкнула кішечку, витанцьовує посеред кімнати, а позаду неї треться Костя, без жартів, реально треться членом об її сідниці, а вона й не проти. Стискаю кулаки до хрусту.
- Можливо ми могли б... Максе...
- Вибач, мені потрібно вийти. - Перебиваю її, вилітаю на вулицю.
Дістаю сигарету. Я давно кинув курити, але в кишені завжди ношу пачку на всяк випадок. Напевно для таких днів як сьогодні. Роблю першу затяжку, їдкий дим заповнює легені, стає краще, м'язи починають розслаблятись. Сука, чому мене так тягне до неї. Це ж не можливо. Кохати її крізь роки, кохати знаючи що вона мені зрадила.
