Більше ніколи - Фредеріка Фома

Марк з Максом розпалили вогнище, щоб посмажити м'ясо на мангалі, Ілля, Костя та Ваня грають щось типу футболу, точніше пасують один одному м'яч. А моя подруга увімкнула хазяйку, готує свій фірмовий салат й нікого не пускає на кухні, щоб не дай Боже хтось не помітив її таємний рецепт. Я ж сіла в альтанці з ноутбуком, щоб закінчити вже цей проєкт. За роботою не помічаю як швидко сплинув час. На вулиці зірвався вітер, сонце зайшло за темні хмари, стало прохолодніше, а мій светр не рятував від вітру. 

 - Замерзла ? На вулиці вже прохолодно. - Говорить Макс у мене за спиною, а потім накидує на мої плечі теплий плед, злегка ніби обіймає мене. 

 - Дякую, - повертаю голову до нього, наші погляди зустрічаються, він знову так близько, ледь стримуюсь, щоб не втнути дурницю, та не поцілувати його. 

 - Працюєш ? - Макс переводить погляд на екран ноутбука. 

 - Так, потрібно здати проєкт. - Я натягую легку посмішку, чоловік більше нічого не говорить просто покидає мене. А я тану від його турботи. Хоч й не розумію що з ним відбувається. Вранці він явно дав зрозуміти що той поцілунок був помилкою, а тут це. 

 - І що це було ? - Свєтка сідає на стіл біля мене, в руках тримає дві пляшки пива і явно вона не мені його несла. 

 - Ти про що ? 

 - Макс й ти. 

 - Він просто приніс мені плед. - Я не хочу шукати тут подвійний сенс. 

 - Ага, ще накрив, хвилюється, щоб ти не замерзла. Все ще думаєш що він нічого не відчуває до тебе ?

 - Тобі не час піти до Марка, дивись він вже зачекався. 

 - А тобі не час полишити роботу й піти до нас веселитись ? - Хмурить лоба подруга. 

 - Сьогодні мені потрібно скинути проєкт замовнику, раптом щось потрібно буде виправляти. Часу не так й багато залишилось, а ти... - легенько ляскаю її по нозі, - мене відволікаєш. Все, вали звідси. 

 - Гаразд, йду. Але Макс.. - злазить зі столу. 

 - Нічого не хочу чути. 

Закінчила проєкт, скинула замовнику й через хвилину він мені зателефонував. Я підняла слухавку й відійшла якомога далі від шумної компанії до басейну. Шкода що зараз не літо, можна було б скупатись. 

 - Я рада що вам все сподобалось, а кольори такі залишаємо ? 

 - Так, я думав буде занадто світло, але мені дуже сподобався. Ви перевершили мої очікування Юлія. 

 - Добре, тоді я скидаю проєкт командні, й вже завтра вони візьмуться до роботи. 

 - Ей, Юль, годі вже працювати. - Кричить Костя здалеку й стрімкою ходою наближається до мене. Я ж виставляю руку вперед, хочу, щоб він зупинився, даю зрозуміти що в мене дуже важлива розмова. - Ти чого ? - Чоловік явно не розуміє натяків, я роблю крок назад, відсуваю телефон від вуха.  

 - У мене важлива розмова. 

 - Не закипай, тобі час охолодитися й забути про свою роботу. - Я не зрозуміла до чого він веде, але наступної миті я вже лечу в басейн й пискнути не встигаю, як тіло занурюється в холодну воду. 

 Все тіло сковує біль від крижаної води, ковдра яка була на моїх плечах, обвила все тіло, я не можу ворухнутись й просто камінчиком йду на дно. Повітря не вистачає, я хочу зробити хоч один вдих й захлинаюсь. Мої спроби вилити схожі на безпорадне борсання. Але раптом мене хтось витягує на поверхню, розплющивши очі я побачила оголеного до пояса Макса. Він нахилився наді мною, з його чола капає холодна вода. Я перевертаюсь на бік й починаю кашляти випльовуючи воду з легень. 

 - Ти як ? Жива. - Запитує Макс, а потім різко підводиться на ноги. Я тільки зараз помітила як всі перелякано дивились на мене, обступили з усіх боків. 

 - Це був жарт. Я ж не знав що вона плавати не вміє...

 - Ти кретин. Я тебе вб'ю, гівнюк. - Чую голос Свєтки. 

 - Костя, через твої жарти вона наковталась води, це по твоєму смішно ? В таку погоду кинути її воду, смішно ? Вона ж може захворіти. - Роздратовано кричить Макс, штовхаючи його в груди. 

В цей час Марк допомагає мені встати, Ілля накидує на мене ковдру, а повіти дає ковдру Максові. 

 - Вам потрібно переодягнутись й зігрітися. - Говорить Марк, відводячи Макса від розгубленого Кості. 

 - Допомогти ? - Свєтка підходить до мене. 

 - Я сама. - По трішки відходжу від шоку. - Прийму гарячий душ. - Натягую посмішку та йду. 

 - Давайте там не баріться м'ясо майже готове. - Говорить Ваня, явно для того, щоб розрядити обстановку. 

Душ й дійсно допоміг зігрітися. Одягаю теплий махровий халат, який мені люб'язно дав Марк, й виходжу з ванни. На порозі моєї кімнати стоїть Костя з чашкою в руці. Він дійсно перегнув палицю. Й не знаю що могло вдарити в його туру голову, щоб скинути мене в крижану воду. 

 - Юль, вибач. Я не хотів... тобто думав буде весело, чорт. Я хотів, щоб ти нарешті відволіклась від роботи. Я приніс тобі чаю. - Він протягує мені чашку ніяковіло опускає голову. 

 - Дякую... й проїхали. - Не хочу загострювати конфлікту, точніше розпочинати його. - Все добре. 

 - Серйозно ? Так просто ? - Чую невдоволений голос Макса за спиною. А йому що до того ? Я не збираюсь йому пояснювати свою позицію. 

 - Ще раз дякую, за чай. - Беру чашку, й забігаю до себе в кімнату.

 Важко видихаю. Знала ж що залишитись тут було поганою ідеєю. Тепер от маю, телефон на дні басейну, я вся мокра й досі тремчу, тут мій Макс, ні не мій, ще й Костя. А це тільки другий день. 

Дістаю чорну в'язану сукню з довгим рукавом, з білизни залишились лише гарячі комплекти. Але яка різниця, світити нею я не збираюсь. Роблю ковток чаю, та починаю вдягатись. Побороти застібку на цьому ліфчику було не просто, й от як тільки я защебнула ліф, в кімнату залітає роздратований Макс. Його очі збільшились удвічі, він завис біля зачинених дверей, я секунду дивлюсь на нього, а в іншу пищу неначе миша, прикриваюсь халатом. 

 - Якого ? Макс...

 - Ого... та що я там не бачив. - Усміхається, за що я кидаю в нього халат, не думаючи що знову оголяюсь. Мої щоки набираються багрянцем, він щойно бачив мене майже голою.  

 - Вийди... негайно. - Показую пальцем на вихід.