Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 12

Макс

Після другої пари мені довелося поїхати до батька у офіс. Даші написав, що не зможу з нею пообідати.

Тато мене потрохи втягує у сімейний бізнес. Я спочатку відпирався і противився цьому. Не бачив себе в будівельній сфері. Та час показав, що я в цьому доволі непогано розбираюся. Тому іноді сиджу на засіданнях і різних зустрічах з клієнтами, а не на парах, як сьогодні.

Вранці сфотографував розклад своєї крихітки аби знати, де її шукати. У неї якраз остання пара і вона точно не очікує мене тут зустріти.

Стою на парковці, перебираю спогади про той поцілунок. Ну, як поцілунок... Дотик до її губ.

Якже ж мені так хочеться спробувати на смак той гострий язичок. Намотати ті коси на руку, відхилити її голову назад та впитися в гарячий рот палким поцілунком.

А який в неї стиль в одязі. Яка соковита попа та смачні форми. Так і хочеться впитися зубами у м’які місця. А ще взятися руками за стегна і втрамбувати її в своє тіло.

Я просто думаю про цю дівчину, а в мене вже стояк конкретний. Коли вона поруч і я відчуваю запах її тіла, тоді взагалі зносить дах.

Відчуваю, що не знаю на скільки ще вистачить моєї витримки. Але впевнений точно, що нікого іншого не захочу. Викраду, зв’яжу і відвезу у свою холостяцьку берлогу. Там проводитиму катування смачною їжею, масажем та поцілунками. Аж поки моя язва не здасться добровільно у мій полон.

Бачу свою крихітку на горизонті. Мене не помічає. Звертає в сторону гуртожитку. Поруч з нею з’являється якийсь кент, щось розказує, рукою показує на спортивну тачку.

Даша йому стримано посміхається. А чувак походу безсмертний, бо намагається обійняти мою дівчинку за талію і спрямувати до свого автомобіля. В мене аж зуби зводить від ревнощів. Але ж вмазать йому, нібито, не маю права. По факту Даша вільна дівчина. І мені, то пиздець, як не подобається.

- Гей, красуне! – кричу на всю парковку.

Вона обертається. Бачу здивування в її очах.

- Карета подана! Ваш вірний слуга чекає тільки на вас!

По виразу обличчя одразу розумію, що мені раді. Поспіхом прощається з тим недомірком і йде в мою сторону. Він проводжає її хижим поглядом. Ще б пак. Адже моя язва йде, нікуди не поспішаючи, качаючи стегнами зі сторони в сторону. Маєчка облягає її пишні груди. В ямочці красиво лежить підвіска. У вухах великі кільця-сережки.

Бляха...

Вона взагалі розуміє, як впливає на мене?

Стою, підпираючи машину. Схрестивши ноги і прикриваючи пах.

Підходить ближче і посміхається, стріляє очима нижче пояса.

- Так, крихітко, це все ти. – посміхаюся у відповідь на такі погляди.

Демонстративно притягую до себе і цілую у щоку. Показуючи, що ця красуня моя.

- Ми ж друзі? Ти так казала. – тримаю в кільці своїх рук, а сам полосую очима того придурка.

- Так. Друзі і тільки. – хитро прищурившись, відповідає мені.

- Друзям говорять, що вони охрінено виглядають? – дивлюся в її зелені очі.

- Так, говорять. Ти охрінено виглядаєш. – обводить моє тіло.

Підморгую їй на цю репліку.

Допомагаю сісти в машину. Прикриваю собою її шикарний вигляд ззаду.

- Слухай. Склади мені компанію. Голодний, як вовк.

- Давай. Мені якраз розповідали про один заклад. Кажуть, що дуже смачно, неначе вдома.

- О, я домашню їжу і не пам’ятаю, коли їв.

Даша з подивом дивиться на мене і питає.

- А де ж ти харчуєшся і що ти їси?

- Майже завжди користуюся службою доставки різних ресторанів. Буває, як сьогодні, що просто заїжджаю кудись повечеряти.

- От навіщо ти мені про це сказав? Мені тепер хочеться накормити тебе нормальною їжею. Все ж таки є свої мінуси в житті мажорів.

- Та ну. Ти що, готувати вмієш. – типу сумніваючись запитую я. – І ніякий я не мажор.

‐ Ага. Вмію.

- Не вірю.

- Як хочеш. – з байдужістю відповідає мені.

- В сенсі, як хочеш? – з обуренням говорю. – Хочу, щоб накормила.

- Якось накормлю.

Паркую свою ластівку, виходжу першим і допомагаю Даші вийти з машини. Заходимо у заклад та обираємо столик біля вікна.

До нас підходе офіціантка, пропонує меню і каже, що повернеться за кілька хвилин з нашими замовленнями.

Поки чекаємо, то я розповідаю про сім’ю, роботу.

- Виходить, що завдяки тобі я став частіше з’являтися в академії.

- Ти молодець, що хочеш працювати з батьком, а не просто користуватися його грошима.

- Ну, а як інакше?

Просто повір мені на слово, що не всі такі, як ти.

Офіціантка приносить нам нашу їжу. Разом з тарілкою, намагається підсунути свої груди мені під саме обличчя. Крихітка на це закочує очі і відвертається до вікна.

- Наташа? Так наче вас звати? – дивлюся на її бейджик, а вона намагається фліртувати зі мною. – Принесіть мені, будь ласка, рахунок.

Вона обертається і повільною плавною ходою йде. Через хвилин десять на наш стіл кладуть чек, а на ньому олівцем написаний номер телефону і підпис «Наташа».

‐ Дякую. У вас було смачно. – Наташа аж затамовує подих, поки я їй це промовляю. – Нам з моєю дівчиною усе сподобалося, окрім розв’язної офіціантки.

Залишаю гроші поруч з чеком. Встаю і допомагаю піднятися моїй красуні. Вона зі стервозною усмішкою дивиться на ту дівку і дає себе обійняти.

Виходим на вулицю та починаємо сміятися разом у весь голос.

- Слухай, а з нас виходить класна пара. – користуючись моментом, я притягую ближче до себе і націлююсь на дівочі пухкі губи.

- Помрій. – дівчина викручується з моїх рук. – Але мені сподобалося те, як ти поставив її на місце. Терпіти не можу таких людей.

Сидячи в машині, я пропоную з’їздити до моря. Мені хочеться побути з Дашою подовше. А ще хочеться потискати її. Обвести язиком шию, спуститися нижче до пишних та м’яких грудей.

- Я боюся. – остерігаючись подивляється у мою сторону, сідницями ялозе по шкіряному сидінню, а хочеться аби по моєму члену. – Ти просто поїдаєш мене поглядом.