Більше ніколи - Фредеріка Фома

Максим  

Я спізнювався, й хоч яка вагома у мене причина, Марк все одно не стане слухати. Відразу ж змусить почуватися винним, та примусить випити декілька штрафних. От тільки я не люблю пити з самого ранку. Й чому він взагалі вирішив влаштувати алко-вікенд ? Моя печінка не витримає стільки алкоголю. 

Заходжу в будинок, з зали вже доносяться сміх хлопців, а в проході мене зустрічає друг. 

 - З днем народження. - Протягую другу подарунок. 

 - Дякую. Спізнився. - Не посміхаючись говорить Марк. 

 - Завал на роботі. 

 - Не хочу навіть чути. Я ці вихідні планував ще з минулого року. Й ти про це знав. 

 - Я ж тут. - Перш ніж Марк заговорив я почув дзвінкий сміх. Сміх тієї людини, якої тут не повинно бути. 

 - Тут таке діло... - тягне Марк. - Моя дівчина запросила свою подругу, сказала що ту покинув хлопець, що їй важко я не знав що то... короче... - ми заходимо в залу, а там сидять мої друзі, руда і Юля. Чорт, Юля сидить на дивані, біля неї Костя ледь не обіймаючи, якогось тулиться до неї. Побачивши мене її посмішка кудись зникла, й сама вона поникла. Здається я зіпсував комусь настрій. 

 - Макс це Свєтка, а Юлю ти вже знаєш. - Говорить Марк. Ступор, от що це було. Я стояв як ідіот й просто витріщався на колишню. 

 - Звідки ? - Здивовано запитує Ваня. 

 - Вони вчились в одному універі. - Додає Костя, ого який обізнаний. Сідаю на вільне крісло не відводячи погляду від Юлі, та навіть не дивився в мій бік. Вдає ніби мене не має. Гаразд. 

- Перш ніж ми продовжимо, друже... - Марк протягує мені повний келих віскі. - До дна. - Усміхаючись говорить. Я випиваю все до краплі, мені потрібно було погасити цю злість та обурення. Невже Юля буде тут два тижні ? 

Чим більше випивки лилось, тим відвертіші ставали розмови. Я й так й не зрозумів як з обговорення шкільного випускного, ми перейшли до першого сексу, й кому як не Іллі про це розповідати. А я весь цей час витріщався на колишню, й не міг збагнути що вона тут забула. Ще й цей Костя постійно до неї руки свої протягував, то ніби ненароком зачепить її руку, десь погладить. 

Пізніше ми перемістились на кухню, я міг би видихнути з полегшенням, бо там в кожного свій стілець. Але ні, Костя всівся біля Юльки, й там продовжив залипати. 

 - А зіграймо в гру. - Заявила руда. 

 - Яку ще гру ? - П'яно белькоче Ілля. 

 - Правда чи дія. - Свєтка дивно підморгує Юлі. 

 - Класна ідея. Зможемо дізнатися один про одного більше. - Підтримує її подруга. Я дивлюся на це все занадто скептично. Це тупа гра, де можна збрехати й ніхто не дізнається чи ти сказав правду, чи збрехав. 

 - Так, тоді якщо хтось не відповідає на питання чи не хоче виконувати дію, п'є повний келих. - Командним тоном видає Ваня. Куди їм ще пити, вони й так в дупу п'яні. 

 - Чудово. Марк, граємо ? - Руда ніжно гладить Марка по потилиці, той киває в знак згоди. А я от одного не розумію коли це мій друг став танцювати під її дудку ? Це взагалі на нього не схоже. 

 - Вам майже по тридцять, а ви в ігри дитячі граєте. - Пирхаю я. 

 - Який ти дорослий, не ламайся, ти й так спізнився. - Бурмоче Марк. Спочатку я хотів відмовитись, але потім вирішив зіграти. Всі вже були п'яні, окрім мене, я хоч й злився, але контролював дозу випитого алкоголю. 

 - Ок, тоді я почну. - Самі напросились. 

 - Юля, правда чи дія ? - Дівчина здригається коли чує своє ім'я з моїх вуст. Правильно, бійся. 

 - Правда. - Видає, повертаючи голову до мене. Зараз Костя на тебе по іншому подивитися.

  - Ти колись зраджувала ? - Бачу як дівчина зціплює зуби, а потім мовчки п'є. 

 - Ого... є що приховувати ? - Прижмурюється Ілля. 

 - Ей, якщо вона не хоче відповідати, то п'є. Це нічого не означає. - Заступається за неї Костя. Драма, вона ще те стерво. 

 - Кость, правда чи дія ? - Говорить Юля. 

 - Правда. 

 - Тобі хтось подобається ? - Запитує так ніби на щось натякає. А Костя весь розцвів, дивиться на Юлю ледь не облизується, його пальчики ковзають вздовж її оголеного хребта. Юля напружується, й відсувається на край стільця. Ще трішки й впаде. Це ж потрібно було вдягнути такий светр, ще й лосині ці. 

 - Так, дуже подобається одна дівчина. Тільки от вона шансу навіть мені не дає. - Говорить той не відводячи погляду від її грудей. - Свєта, правда чи дія ? 

 - Правда. - Руда зручніше вмощується на руках у Марка. 

 - Ви вже трахались ? - Не дуже тактовно запитує Костя. А Свєта не соромиться.

 - Звісно, що за дурні питання. - Хмикає. - Моя черга. - Каже руда. - Юль, правда чи дія ?

 - Дія. - Не е хоче відповідати на провокативні питання ?

 - Станцюй для нас. - Руда усміхається на всі зуби. Оце так, потрібно ж було підставити подругу. Юля злісно дивиться на подругу й махає головою в знак протесту. 

 - Вона не буде. - Вирвалось з мого рота. Юля не буде танцювати перед нами, зараз просто вип'є. 

 - Вмикай музику. - Юля встає, та йде на середину кімнати. Хлопці зручніше вмостилися на своїх місцях в очікуванні на шоу. Ну що вона може станцювати, сперечатись не буду в клуби вона гарно танцювала. Але зараз не ті обставини. 

Руда вмикає трек на телефоні, Ілля ритмічно бітбоксить, не може він стримати свою натуру, а Юля повертається до нас спиною, починає танцювати. Плавно в такт музиці рухає стегнами, а потім під біт падає на шпагат, від чого у мене ледь очі не викотились. Й далі починає трясти сідницями. Я дивлюсь на неї з відкритим ротом, ці рухи зводять з розуму. Коли вона так навчилась танцювати ? Від її сідниць не можна відвести погляду, плавно кішечкою підіймається продовжує трясти сідницями. Музика затихає, всі гучно плескають, лише я сиджу як кретин й не розумію що це було. Чорт, та у мене навіть член прокинувся, й думаю що не тільки в мене. Всі друзі на неї слину пускають, навіть Марк. 

 - Вау... - промовляє Марк. 

 - Ей. Я ще тут. - Пирхає Світлана. - Але згодна це вогонь. 

 - Це було феєрично. - Говорить Ваня.