Більше ніколи - Фредеріка Фома

 - Забирайся геть. Вали звідси. - Кричу не своїм голосом. - Й лахи свої забирай. - Ногою штовхаю його валізи. 

 - Я піду, та ж хто тебе таку полюбить ? Ти ж бракована. - Натягнувши шакальську посмішку видає Влад, а потім забирає свої валізи та йде гучно гримнувши дверима. 

Сповзаю вниз по стіни, очі заливаються сльозами. В той проклятий день, я зламалась. Усі мої мрії та надії були зруйновані. 

П'ять років тому

 - Так що там ? - Не витримую напруги запитую в лікаря. Жінка хмурить лоба, розглядаючи мої аналізи. 

 - Мені шкода, але ви безплідні. У вас виявлено.... - у вухах білий шум, я не чую більше нічого. - Навіть якщо ви зможете завагітніти, то все завершиться викиднем. - Як це ? Чому це сталося саме зі мною? -  Я знаю, що молоді дівчині важко це сприйняти. Але можна розглянути альтернативу. Можна взяти дитину з притулку. - Лікарка все говорила й говорила, хотіла втішити, знайти правильні слова. 

В голові звучить голос Макса "Я вже уявляю які в нас будуть красиві діти, хлопчик як я, й дівчинка принцеса, твоя копія". Він мріє про велику родину, а я не можу дати це йому. 

Й добре що напередодні ми посварились. Мені не доведеться все йому пояснювати. Бо він може прийняти мене таку, а згодом почне звинувачувати, що я не змогла подарувати йому дітей. 

Зі сльозами на очах, забігаю в гуртожиток. Все в середині горить, я не витримую цей пекельний біль. Дістаю з під ліжка запаси алкоголю, відкорковую пляшку вина й п'ю прямо з пляшки, щоб втамувати цей нестерпний біль. 

Коли алкоголь зробив свою справу, в голову приходить геніальна ідея, піти до Макса. Навіщо ? Сама не знаю. Хочу просто впасти в його обійми, щоб стало краще. 

 - Воу... - у дверях мене зустрічає Влад. 

 - Макс... ту він... - язик заплутується. 

 - Ні, в нього побачення. - Знову удар нижче пояса, мої очі вже були на мокрому місці, а слова Влада довели справу до кінця, я знову починаю плакати. - А ти чому тут ? Ей, ну не засмучуйся. 

 - Макс, я ж кохаю його, він... - Влад міцно обіймає мене, затягує в кімнату. А потім темрява, здалось ніби я кліпнула й прокинулась в одній білизні в ліжку з Владом. 

 - Чорт, ні... -  злегка підіймаюсь, розглядаю себе й не вірю. Невже я переспала з ним ? Він же друг Максима. Дивлюсь на ліжко Макса, й досі порожнє. Добре що він цього не бачив. 

 - Сонце, прокинулась. - Задоволено всміхається Влад. 

 - Ми що ? Я... 

 - Ні, ну тільки не кажи що ти нічого не пам'ятаєш ? - Мотаю головою, - Так, ми переспали, хоч я не хотів. Ні, хотів, просто ти була п'яна. Але скажу правду, перед тобою важко встояти. - Він говорить, а у мене дивний шум у вухах. 

 - Це було не правильно. Вибач, я не знаю що на мене найшло. - Тягну ковдру собі на груди, злегка підіймаються. 

 - Юль... - 

 - Чорт, ну тут й сморід. - Голос від якого я здригаюсь -  Влад, чорт ти не сам. - А потім він бачить мене, оголену в ліжку з другом. - Юля ? - Мас дивиться на мене, як на останню хвойду, його кулаки міцно стиснуті, він міцно зціпив зуби, що аж жовна повилазили. 

 - Чорт, не так ти мав дізнатись. Друже, ми з Юлею, - почав говорити Влад, а я мовчала, душила свої сльози в середині. - Ми зустрічаємось. 

 - Сука, та пішли ви. - Випльовує з такою огидою, та йде. А мені й самі від себе бридко. Як я могла так вчинити з ним ? 

 - Ми ж не зустрічаємося. - Голос тремтить, я не можу навіть ворухнутись. Коли Влад спокійно вилазить з ліжка та починає вдягатись. 

 - Після вчорашнього, зустрічаємось. Ти давно вже мені подобаєшся, тільки ти була з Максом. А зараз зі мною. - Він нахиляється до мене ніжно цілує в губи. - Я на пару запізнююсь.