Фартух єпископа - Сомерсет Вільям Моем

вони знали один одного років з десять. Йому лестило бачити її радісний погляд, коли вони зустрічалися щоранку, і він намагався розважити її. Серу Джону також він так сподобався, що більшу частину часу канонік проводив у чудовому особняку пивовара у Парковому провулку. Його ввічливість ніколи не була більш чемною, ані блиски його дотепності - більш блискучими. Гвендолін просто дивилась йому в рот.

Але коли канонік Спратт думав про Лайонела, він був трохи збентежений.

У той день, коли Вінні повинна була повернутися в Лондон, відкривши за сніданком «Таймс», канонік видав вигук. Леді Софія і Лайонел з тривогою підняли голови.

- Сталася жахлива річ, - сказав він урочисто. - У доктора  Грея стався апоплексичний удар, і він помер минулої ночі.

- Бідолаха, - вигукнула леді Софія. - Він недовго насолоджувався своїм єпископством.

- Я дивлюся на це як на суд Провидіння, - дуже серйозно відповів її брат.

- Що ви маєте на увазі?

- Я казав ще в той час, що він не годиться для переїзду в Барчестер. Я не сумніваюся, що хвилювання і напруга, викликані зміною всіх його планів, виявилися для нього непосильними. Як бачите, я мав рацію. Коли люди навчяться приборкувати свої амбіції?

Канонік Спретт уважно прочитав подробиці, похитавши головою, а потім погортав передові статті, щоб подивитися, чи не було випадково якого-небудь посилання на цю сумну подію. Але тут його чекав новий сюрприз. Він здригнувся і придушив ще один крик. Він швидко пробіг очима по колонці, щоб зрозуміти її суть, а потім проглянув її з зосередженою увагою. Він зовсім забув, що Англіканська церква зазнала тяжкої втрати, і що дві котлети з баранини на тарілці перед ним намагалися пробудити його апетит. Новини, які він вивчав, мали життєво важливе значення. Пивовари, доведені до крайності,  в повному складі повстали проти уряду. Напередодні ввечері сер Джон Дюрант, беручи участь у дебатах щодо законопроекту про закриття деяких пивних, виголосив палку промову в Палаті громад. Позиція уряду і без того була ненадійною, і якщо  пивовари відмовляться від своєї підтримки, розпуск був неминучий. Сер Джон Дюрант несподівано став дуже важливою персоною. Рішення, яке він прийняв, могло привести в замішання грошові ринки; це могло змінити політичну рівновагу в Європі і мати далекосяжні наслідки в найвіддаленіших куточках Землі. Він мав надзвичайний вплив на торгівлю, і інші члени Палати могли  наслідувати його приклад. Він міг би набрати досить велику кількість голосів, щоб зробити перебування лорда Стоунхенджа на цій посаді неможливим. Була впевненість, що країна більше не поверне Консервативну партію. Серце каноніка Спретта забилося так, немов він читав інформацію самого сенсаційного роду. Він відкинув газету , і його дихання почастішало. Деякий час він дивився прямо перед собою і розглядав ситуацію з усіх боків. Він підхопився і, не звертаючи уваги на свій сніданок, заходив туди й сюди.

- Ви не збираєтеся їсти свою відбивну? - запитала леді Софія.

- Повісьте мою відбивну, - нетерпляче крикнув він.

Вона підняла брови.

- Як це можливо, щоби звістка про смерть доктора Грея могла так подіяти на вас, Теодоре?

- Заради бога, заспокойтеся і дайте мені подумати, - відповів він без своєї звичайної ввічливості.

Він дюжину разів обговорював це питання з сером Джоном і знав, з якою люттю пивовар відноситься до цієї нової влади, якою пропонувалося наділити мирових суддів. Він був впертою, наполегливою людиною і переконав себе, що це втручання в свободу торгівлі. З іншого боку, він був сповнений ентузіазмом консерватор і не мав бажання поставити до влади ліберальний уряд, який, мабуть, запровадив би законодавство про стриманість набагато більш суворого порядку. Він був сповнений імперіалістичних настроїв і боявся радикальної байдужості до свого ідеалу світового панування. Якщо б сера Джона можна було спонукати почути причину, то, ймовірно, він не наполягав би на відкликанні законопроекту, який громадська думка змусила уряд прийняти. Але якщо його залишити собі, він може в пориві кинути весь свій вплив на опозицію. Хто б не користувався прихильністю Дюранта з цієї нагоди, на даний момент він був наймогутнішою людиною в Англії. Посмішка прорвалася на вуста каноніка. Він глибоко вдихнув.

- Софія, я хотів би сказати кілька слів Лайонелу.

- Я щойно закінчила, - сказала вона.

Вона не квапилася, і  вийшла з кімнати, коли їй забажалось. Канонік Спретт нетерпляче звернувся до свого сина.

- А тепер, Лайонеле, я думаю, ви досить довго вагалися. Я хочу знати раз і назавжди, що ви намірені робити відносно Гвендолін.

- Що ви маєте на увазі, батьку?

- Господи, чоловіче, ви ж не ідеальний дурень, чи не так? Ми обговорили ваш шлюб до нудоти. Я хочу знати, які ваші наміри. Несправедливо по відношенню до дівчини, тримати її в зависнутому положенні. Ви збираєтеся з нею одружитися чи ні?

- Ну, батьку, ви не поспішаєте з цим?

- Навпаки, поспішаю якнайбільш швидко.

- Чому?

- У мене є всі підстави вважати, що хтось інший думає зробити їй пропозицію.

- Ну, я  думаю, що вона відноситься до мене зовсім байдуже, - відповів Лайонел досить сумно. - Останнім часом, коли я її бачив, вона говорила ні про що, крім вас.

- Є і менш цікаві теми для розмов, Лайонеле, - з посмішкою відповів канонік.

- Хтось може мати цього аж занадто.

- Якщо ви не будете добре виглядати, хтось інший втрутиться і викреслить вас. Я вас відверто попереджаю.

- Я не буду розбивати собі серце, батько.

Канонік Спретт знизав плечима.

- Я не знаю, до чого приходять сучасні молоді люди; у них немає ні духу, ні підприємливості. У будь-якому випадку, я виконав свій обов'язок і ви не повинні бути здивованим, щоб не сталося.

- Дивно, що ви самі з нею не одружитесь, - іронічно зауважив Лайонел.

- І