Фартух єпископа - Сомерсет Вільям Моем

Кілька днів потому лорд Спретт виявив, що одягнувся на півгодини  раніш для званої вечері, на яку він збирався. Він вирішив пройтись вниз по Пікаділлі. Вечір був чудовим, і він привітно поглядав на багатолюдну вулицю. Заключення дня залило сцену золотом, яке, здавалося, було пожбурене з божественних рук, жестом великим і вільним. Натовп, що мчав уздовж тротуарів, веселі омнібуси та карети, купалися в багатій розкоші. Вони були схожі на магічні речі, все світло і рух, побачені живописцем, який міг творити чудеса. Лорд Спретт привітав себе з тим, що всі його співвітчизники були дуже забезпеченими і, вочевидь, не хвилювались  жахливими подробицями. Він підготувався насолодитись чарівним світом взагалі та святом попереду зокрема.

- Я з кожним днем ​​почуваюся молодішим, - пробурмотів він. - Клянусь Юпітером, якщо Теодор не буде слідкувати за своїми словами, я ще й одружусь і викину його з наслідування титулу.

Так може фантазія середнього віку в червні легковажно звернутися до закоханих зобов’язань.

Несподівано він впізнав Бертрама Рейлінга, який швидко йшов до нього. Вони зустрілися, і соціаліст, побачивши його, відразу  почервонів; потім він міцно прикував погляд до лорда Спретта і з великим роздумом проігнорував його. Старший чоловік посміхнувся і знизав плечима. Він хотів поговорити з Бертрамом і був абсолютно байдужий до його очевидної несхильності. Він розвернувся і з деякими труднощами наздогнав його.

- Чому, в біса, ви ходите з такою швидкістю? - він пропихтів, дещо задихавшись.

Він фамільярно взяв Бертрама за руку. Але юнак зупинився і різко звільнив себе.

 - Що ви хочете?

 - Просто  трохи поспілкуватися. Давайте прогуляємось у парку протягом п’яти хвилин.

- Вибачте, це неможливо. У мене термінова справа.

- Нісенітниця!

Лорд Спретт знову схопив  неохочу руку і найрішучішим чином попрямував до воріт парку.

- Я хочу поговорити з вами про ваші заручини з Вінні. Боюся, ви були дуже нещасні.

Бертрам не відповів, але з міцно стиснутими щелепами дивився поперед себе.

- Знаєте, на вашому місці я б постарався не сприймати це занадто близько до серця, - продовжував він. - Через деякий час ви зрозумієте, що і ви, і Вінні були б абсолютно марно нещасні.

Він замовк і пильно подивився на Бертрама.

- Ви обіцяєте не розвертатися і не тікати, якщо я зупинюся, щоб прикурити цигарку?

- Так, - сказав Бертрам, мимоволі посміхнувшись.

- Ви думаєте, що вона дуже чудова молода жінка, але вона цілком звичайна дівчина. Можливо, вона трохи гарніша більшості. Я знаю дуже небагатьох молодих жінок її особливого положення, які не вели б себе так, як вона.

- Тоді хай бог допомагає  її особливому положенню, - вигукнув Бертрам.

- Я не думаю, що вам прийшло в голову, що це дуже незграбно, - м'яко відповів лорд Спретт. - Велика сім'я, можливо, пережила б такий шлюб  (я не хочу поранити ваші почуття), але ми така маленька дрібнота. Ви вважаєте нас снобами, а ми такі і є. Ви не можете очікувати нічого іншого від людей, які тільки но що вийшли з середнього класу. Знаєте, у мене склалося враження, що ваш дід і мій були великими приятелями. Я впевнений, що вони раніше водили дружбу і пили бренді з водою разом в зубожілих пивних. Чи пам'ятаєте ви єгипетського узурпатора, який перетворив винну чашу в образ бога на повчання своїм колишнім товаришам по чарці? Що ж, ми чимось схожі на цього проникливого монарха; нам доводиться використовувати всілякі хитрощі, щоб переконати світ в нашій аристократичності. Якби цей роман між вами і Вінні до чого-небудь привів, знаєте, що б вона зробила? Вона б все своє життя намагалася відповідати Мейфейру, і це означало б або те, що вас би відірвали від вашої справжньої роботи, або те, що вона була б вічно незадоволена. Мій дорогий хлопчику, вона б кожен день дорікала вам в тому, що ви одружилися з нею.

Він замовк, відчуваючи, що слова доносяться не так, як йому хотілося. Він хотів бути добрим, і, на його думку, Бертраму слід було знати кілька корисних речей. Але він не міг належним чином привести до ладу те, що було у нього на думці. Бертрам