Фартух єпископа - Сомерсет Вільям Моем
Лорд Стоунхендж все ще чекав його відповіді.
- Дуже люб'язно з Вашого боку зробити мені таку пропозицію, і мені не потрібно говорити, що я вдячний за надану честь, але — якщо можна висловитися відверто — я не думаю, що відчуваю бажання їхати в таке мертве і живе місто, як Барчестер. У мене є пристрасть до роботи, і я не можу жити без великої кількості справ. Якщо я взагалі поїду з Лондона, то це має бути місце, яке відкриває широкі можливості для енергійної людини, місце, де кипить активне громадянське життя і де ви можете відчути себе, так би мовити, в центрі нашого жвавого сучасного світу. Прогрес і просування вперед – мої гасла.
Розмова з лордом Стоунхенджем була важкою, так як він рідко відкривав рот. Коли ви сказали те, що хотіли, він просто чекав, коли ви почнете знову; і якщо ви не володіли великою нахабністю, ви були абсолютно збиті з пантелику. Однак в даному випадку йому потрібно було вимовити тільки одне слово, і цим словом було «Шеффілд». Воно залишилося невисловленим. Канонік Спретт, задовільняючись тим, що все йде своєю чергою, піднявся.
- Але це занадто погано з мого боку, що я забираю у вас єдиний момент в цей день для відпочинку. Я знову побачуся з Дюрантом після вечері.
Кивнувши і посміхнувшись, він залишив прем'єр-міністра наодинці з його власними думками.
День Теодора видався дещо виснажливим. Мало кому дано, як би пристрасно вони не прагнули до мистецтва життя, протягом дванадцяти годин завоювати дружину і відмовитися від єпископства. Він цілком заслужив ванну, яку прийняв перед вечерею. Він задавався питанням, скільки людей знають, що він, Теодор Спретт, у той час коли приємно борсається в холодній воді, в чому мати народила, тримає вирішальний вплив на долі Британської імперії. Сер Джон Дюрант зробить так, як він запропонує, і в найближчі кілька годин може бути визначено падіння адміністрації. Він радісно обтерся грубими рушниками.
- Коли духівництво і ліцензовані торговці спиртного стоять пліч-о-пліч, всі сили Сатани не можуть бути корисні проти них, - вигукнув він.
Він одягнувся з незвичайною ретельністю і поголився вдруге; він розчесав волосся з жіночою акуратністю. Він надів два кільця на мізинець і із зітханням повного задоволення подивився на себе в дзеркало. Він відчував себе дуже добре, молодим і щасливим. У нього був добрий апетит, і він був готовий насолоджуватися чудовим обідом.
Увійшовши до вітальні, він виявив, що лорд Спретт вже прибув. Вінні, яку він ще не бачив з того часу як вона повернулася, підійшла, щоб поцілувати його.
- Що ж, моя люба, сподіваюся, ви отримали задоволення. Ви виглядаєте абсолютно сяючою.
- Я така щаслива, батьку. Ви не знаєте, який милий Харрі. Я страшенно вам вдячна.
- Ваш батько мудра людина, дорогенька, - засміявся він.
Лайонел увійшов з капелюхом в руці, щоб побачити Вінні, яка приїхала всього півгодини тому і відразу попрямувала в свою кімнату. Він висловив жаль з приводу того, що репетиція хору, на якій він повинен бути присутнім, змушує його піти.
- Що ж, мій хлопчик, мені шкода, що ви не можете повечеряти з нами, - сказав канонік. - Я хотів би саме цього вечора з усіх інших побачити мою сім'ю разом за моїм столом, але, оскільки вас закликає обов'язок, мені більше нічого сказати.
У цей момент Понсонбі оголосив, що обід подано, і в той же час вручив телеграму своєму господареві.
- Привіт, що це?
Він відкрив її і скрикнув. Його серце забилося так сильно, що він був змушений сісти.
- Тату, в чому справа? - скрикнула Вінні.
- Це так нерозумно з мого боку, я зовсім розстроєний. Подайте мені склянку хересу, Понсонбі.
- Що це, Теодоре, - запитала леді Софія з тривогою.
Він відмахнувся від своєї сім'ї і не вимовив ні слова, поки Понсонбі не приніс вино. Він випив склянку хересу і полегшено зітхнув. Він почекав, поки Понсонбі вийде з кімнати, а потім повільно піднявся на ноги.
- Софія, вам буде приємно дізнатися, що уряд запропонував мені вакантну єпархію Шеффілда.
- О, тату, я така рада, - промовила Вінні.
Лайонел схопив батькову руку і тепло потиснув її.
- Ну, Софія, що ви скажете?
- Мабуть, ви не хочете, щоб я умовляла вас прийняти її.
- Ні, я прийму те, що мені пропонують, щиро — і телеграмою.
Він подивився на членів своєї сім'ї і не став приховувати свого глибокого задоволення.
- Але я відволікаю вас від ваших обов'язків, Лайонеле. Ви не повинні більше чекати ні хвилини. - Його син попрямував до дверей, але канонік гукнув його. - Хвилинку, я зовсім забув. Я думаю, що зараз настав час публічно оголосити про заручини Вінні. Просто сядьте і напишіть повідомлення; ви можете залишити його в агентстві новин, коли будете проходити повз нього.
Лайонел слухняно підійшов до столу і взяв ручку. Канонік відкашлявся.
- Ми уповноважені оголосити, що було домовлено про шлюб між лордом Роксемом з Касл-Танкера і Вініфред, єдиною дочкою високоповажного (напишіть це повністю, Лайонел) високоповажного і преподобного каноніка Теодора Спретта, обраного єпископа Шеффілда; краще відомого як ...
- Краще відомий як ... так?
- Ви дуже нудний, Лайонеле, - вигукнув канонік з дещо роздратованим сміхом. - Краще відомий як популярний і блискучий вікарій Сейнт Грегорі в Південному Кенсінгтоні.
Коли Лайонел відправився із цим, канонік Спретт весело повернувся до брата.
- Ну,
