Фартух єпископа - Сомерсет Вільям Моем
Пані Фіцхерберт посміхнулася і дивно подивилася на нього. Він був дуже галантний і дуже нетерплячий. Вона задавалася питанням, чи було коли-небудь хоч слово щирості у всьому, що він говорив.
- Тоді давайте поговоримо про справу, - відповіла вона.
Він підкинув руки в жесті презирства.
- Чому ми повинні це робити? Ви ж знаєте, що я не користолюбний; давайте прикинемося, що не потрібно обговорювати ніяких стомливих питань. Ми можемо залишити все це нашим адвокатам.
- Але це дуже важливо.
- Нісенітниця! Нічого не важливо, крім того, що ви найчарівніша жінка, яку я коли-небудь бачив у своєму житті. Я щасливець, що мені вдалося заволодіти вами. Ми ніколи не станемо старше, ніж зараз; ми будемо тільки молодіти рік від року. Коли ви зробите мене найщасливішою людиною в Лондоні?
- Ви рухаєтесь настільки швидко, - посміхнулась вона.
Він обійняв її за талію і схопив її руку.
- Ну дайте мені поцілунок. - Вона рішуче почервоніла, коли він взяв його без зайвих слів. - Клянуся душею, ви змушуєте мене відчувати себе цілковитим підлітком. Скажімо, через шість тижнів? Це приведе нас до кінця сезону, і я зможу спокійно залишити Лайонела проповідувати перед полком порожніх лавок.
- Заради всього святого, сядьте спокійно і дайте мені вставити слово.
- Ні, поки ви не погодитесь. Я не відпущу вас, поки ви не призначите день.
- Ви повинні самі призначите цей день, - вигукнула вона, вивільняючись з його обіймів.
Канонік Спретт з тріумфуючим сміхом плюхнувся в зручне крісло. Він був схвильований і невгамовний. Він знав, що ніколи не виглядав гарніше, ніж у цей момент, і не помінявся б місцями з двадцятип'ятирічним гвардійцем.
- Що я хотіла вам сказати, так це те, що у мене дохід в п'ять тисяч на рік, - промовила пані Фіцхерберт.
- Я не переношу цих грубих і корисливих подробиць, - відповів він, махнувши рукою. - Звичайно, це буде повністю закріплено за вами. Що ще можна сказати?
- Тільки те, що це припиниться в той день, коли я знову вийду заміж.
Канонік Спретт здригнувся, і на мить його обличчя витягнулося.
- Все це? - він запитав.
- До останнього пенні. Мій чоловік був дуже щедрою людиною, але у нього, мабуть, не було бажання задовольняти потреби свого наступника. У моєму другому шлюбі все, що у мене є, всі меблі цього будинку переходить до його далекого кузена.
Вона спостерігала за каноніком, чекаючи ефекту від цього удару, і не могла заперечити, що він сприйняв його чудово.
- Я дуже радий, - сказав він. - Я віддаю перевагу самому забезпечувати ваші потреби. Мені б не хотілося думати, що ви живите на доходи іншого чоловіка.
- Ви розумієте, що я залишуся без гроша в кишені, вам навіть доведеться забезпечити мене одягом для голого тіла і сплачувати за проїзд, коли я скористаюся метро?
- Це тільки зробить вас більш цінною для мене.
Двері відчинилися, і дворецький оголосив про перших прибулих, пані Фіцхерберт вийшла назустріч, щоб привітати їх. Через десять хвилин вся компанія сиділа за обіднім столом.
Канонік Спретт був геть приголомшений. Це правда, що він не прагнув одружитися на пані Фіцхерберт через її гроші, але, з іншого боку, ця ідея ніколи б йому не прийшла в голову, якби він не знав, що у неї пристойний дохід. Йому і в голову не приходило, що вона може отримувати його на таких безглуздих умовах, і удар був жахливий. Лорд-канцлер не зміг йому нічого залишити. Основна частина його статків належала його наступнику в титулі, а решта леді Софії, яка оголосила про свою рішучість вести самотнє життя. Сейнт Грегорі коштував певної суми, а посада каноніка чогось більшого, але це від знецінення землі повільно зменшувалось. Він мав постійно витрачати кожне зароблене пенні. Його діти отримували по триста фунтів на рік кожен, але вони повинні були одружитися і, природно, забрали б гроші з собою. Лайонелу нічого не платили за те, що він був кюратом свого батька, але він міг скоро заробити на життя, і це спричинило б за собою інші витрати. Леді Софія внесла чималий внесок у витрати домашнього господарства вікарія, але, звичайно, оселиться в іншому місці, коли канонік приведе додому законну господарку. Він не уявляв, яким же чином, йому вдасться звести кінці з кінцями. Пані Фіцхерберт, аж ніяк цілком не компенсує все, що він втратив, ще й стане джерелом величезних витрат. Доведеться відмовитися від карети і коней, якими він так пишався. Кожен кеб, який винаймала б його дружина, був би шилінгом з його кишені. Незадовго до цього канонік Спретт наважився на невелике коливання на фондовій біржі, та акції не зростали з тією швидкістю, яку обіцяв його брокер. Це здавалося дрібницею, але тепер раптово перетворилося на важливе питання. Канонік впав у відчай. Він подивився на пані Фіцхерберт, і плаття, яким він захоплювався при своїй появі, здалося йому дуже дорогим. У неї не було жодної з якостей економної жінки, а необхідно буде економити. Він ненавидів саму думку про те, щоб рахувати кожен соверен, коли він його витрачає. Йому подобався широкий жест щедрості, і у нього була репутація людини, яка добре витрачає свої гроші. Тепер він повинен стати скупим.
Але перш за все він відчував себе ошуканим. Його втішало у втраті єпископства те, що великі кошти удови, додані до його власних, дозволять йому зайняти чільне місце в Лондоні. Він мав намір щедро розважитися. Він хотів зробити будинок вікарія Сейнт Грегорі центром моди та інтелекту, щоб його ім'я дійшло до нащадків, як ім'я Сідні Сміта, як самого блискучого священика свого часу. Замість цього він буде обтяжений дружиною без дрібняка в кишені.
Але жодна з цих тривожних емоцій не відбилася на обличчі каноніка під час вечері. Ніколи
