Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Я вирішила, що нам не завадить компанія, — Меган сором'язливо і трохи винувато подивилася на мене. Біля неї стояло троє незнайомців. Дівчина та два хлопці. — Ти тільки скажи, і я відразу прожену всіх! — Попереджуючи мою негативну реакцію намагалась виправдатися дівчина.

— Я не проти. Це саме те, що треба. — Якось відсторонено відповіла я переводячи погляд на подругу.

Мег весело посміхнулася і підморгнула мені.

— Знайомтесь, це Ділан, Сібіл та… — занадто натхненно стала представляти нас один одному дівчина, але її нахабно перебив неймовірно розкішний чоловічий голос.

— Еван, — володар розкішного баритона пильно подивився на мене. Тисячі блискавок одночасно вдарили по моїй нервовій системі. Шкірою поповзли колючі мурахи. Серце заходилося в нереальному темпі колотіння. Його очі. Майже золоті. Я вже десь бачила їх... 

Створилося незручне, напружене мовчання. Незрозумілі емоції теплою ковдрою вкрили мою свідомість. Начебто ком застряг у горлі. Перехопило подих. Я відчула легке поколювання в кінчиках пальців, що згодом змінилося на приємне тепло яке попрямувало точнісінько до серця. А може це все мені здалося.

— Кх-кх... Емм... А це моя подружка Енжела. — Мег спробувала розрядити неочікувано напружену атмосферу, що поглинула нас. Вона перервала наш незграбний і надто інтимний зоровий контакт.

— Енжела... Надзвичайно красиве ім'я. — розгублено прошепотів парубок.

— Дуже приємно, — тихим, тремтячим голосом привіталася я відводячи очі від хлопця. Я шкірою відчувала його палкий, злісний та здивований погляд. Дуже дивний коктейль емоцій транслював цей чоловік.

Меган, як завжди, взяла все у свої тендітні руки та почала налагоджувати контакт між нами. Абсолютно всі удали, що нічого дивного не трапилося. Компанія незнайомців приєдналися до нас біля вогниська. Подруга проаналізувавши мій стан перехопила всю увагу на себе. Вона щось захоплено щебетала, решта народу сміялася. А я мовчки сиділа намагаючись збагнути, що в біса я відчуваю. Безмежно приємне тепло з кінчиків пальців нікуди не зникло, і я крадькома розглядала свої руки. Врешті я дійшла до висновків, що це все мої нездорові фантазії на тлі емоційного шокування, а пізніше і виснаження помножене на алкоголь та романтично-дивовижну атмосферу навколо.  

Збіса злившись на себе я спробувала влитися до компанії. Поки всі весело сиділи навколо вогниська розмовляли, пили та сміялися, я уважним поглядом оглянула кожного із нових знайомих. Дівчина - юна брюнетка з величезними очима та пухкими губами, здавалася досить милою. Хлопець - це той самий симпатичний хлопець із зеленими очима, якого я бачила раніше. Я мимоволі посміхнулася. Другий хлопець – Еван. Занадто серйозний погляд, чорне волосся, дуже виразні риси обличчя, гострі вилиці. Красивий. Дуже гарний. Де Мег їх відкопала? 

—  Виходить, що ви проїздом в нашому чудовому містечку? — долетів до мене обривок діалогу.

— Так, ми з хлопцями, так би мовити, на екскурсії, — якось невпевнено відповіла дівчина.

Далі розмова полилася сама собою, і я впевнено приймала в ній участь. Чи то справа в алкоголі, чи моє емоційне виснаження, але мені було максимально легко і приємно з ними спілкуватися. Вони виявилися дуже веселою компанією, і в Сібіл я не помилилася, дуже миле дівчисько. Голоси хлопців звучали немов оксамит. Створювалося відчуття, що ми сидимо в журі на конкурсі краси, а ці два красені його фіналісти.

— А чому ми все ще просто сидимо? Нумо танцювати!!! — зненацька заверещала наша нова знайома.

— Відмінна ідея, Сібіл! Так швидесенько підриваємо свої дупи! — Підтримала її Меган.

І ми з дівчатками подалися у шалені танці. Мег стовідсотково сподобався Ділан, і вона у своїй звичній манері намагалася спокусити його.

— А чому твій хлопець не танцює? — неочікувано зірвалося з моїх вуст. Сама не знаю кого конкретно я мала на увазі, і для чого взагалі запитала це. А може і знала…

— Хто? — щиро зніяковіла Сібіл. — Ем... Взагалі у мене немає хлопця, не знаю кого саме ти маєш на увазі, але Ділан він гарний. — Щічки дівчини спалахнули рум'янцем. —  І здається Меган це теж помітила. — вона зітхнула, а потім грайливо підморгнула мені. 

А я залилася фарбою сором'язливості.

 "Навіщо я взагалі це запитала?"

Ми з дівчатами танцювали та танцювали. То був викрик душі. Мені так необхідний був цей стан. Ні про що не думати. А особливо про НЬОГО. Ні чим не перейматися. Просто танцювати.

— Я зараз помру зі спраги! Піду щось до пиття пошукаю. —  Крикнула я подрузі й попрямувала на пошуки освіжаючого напою. Знайшовши стійку з питтям я осушила два стаканчики одним духом, налила третій і повільно його смакувала.

— Обережно, не випий все сама. Ти так більше нікому водички не залишиш, — олійним голосом простяг Еван, котрий неочікувано опинився поруч зі мною. 

Хлопець спиною розслаблено спирався на імпровізовану барну стійку. Він повільно повернувся обличчям до мене, його важкий погляд перебігав по мені з-під густих чорних вій. Він ліниво посміхнувся кокетливою усмішкою, лише злегка показавши свої білі зуби.

— Не хвилюйся, там ще багато, — посміхнулася я у відповідь.

— Це добре, — хлопець мрійливо та занадто прискіпливо вглядався в моє обличчя. 

Мені на мить здалося, що Еван фліртує зі мною, але ж це неможливо! Стривай. Чого це неможливо? Він привабливий самотній хлопець. А чи справді самотній? А я… Дівчина. Просто для мене флірт це щось незбагненне, я хіба і не знаю як то воно буває насправді між чоловіком та жінкою. Зі Стівом я, мабуть, такого і не відчувала, а може просто не пам’ятаю. Може спробувати попрактикуватися в цьому мистецтві? Я знаю, це не найкраща ідея, особливо сьогодні, але щось у ньому є.

— І на довго ви приїхали до Оушенгріна? — я все ж таки намагалася підібрати більш нейтральну тему для подальшої розмови.

— Ні, думаю пару днів, і назад. У нас тут не велике, так скажемо, завдання.