Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Ммм цікаво. А ти загадковий... Еван… — Я облизнула верхню губу. Хлопець хмикнув і нервово лигнув.

— Ен? Крихітко! Що ти тут робиш? Я думав, ти пішла. — П'яний Стів незграбно наблизився до нас. Я не готова була з ним говорити, а зараз тем паче.

— Пішли, Еван, я вже напилась, — не зустрічаючись поглядом з колишнім я пішла геть від нього. Але йому такий мій жест не припав до душі.

— Гей, ти хто ще такий?! Якого бісу ти трешся біля моєї дівчини?! — затьмарений розум Стіва збагнув, що я не сама. — Крихітко, що тут відбувається взагалі? — Начебто насправді здивувався хлопець.

— Стів, ми більше не разом! Відчепись від нас! — Сама не знаю звідки в мені стільки сміливості. Хоча знаю, я випила пристойну кількість алкоголю.

— Агов, крихітко! Я з тобою ще не скінчив! Ти моя і тільки моя! — Він силувався якось зупинити мне, але його спроба виявилася невдалою. — А цьому виродку я зараз морду розіб'ю! — Очі хлопця палали від люті.

— Не раджу так розмовляти з Енжелою. Вона ясно дала зрозуміти, що не хоче більше мати з тобою нічого спільного. — Максимально спокійним і твердим голосом промовив Еван.

— Ти добалакався, покидьок! — Стів похитнувся у бік Евана, та заніс руку зі зжатим кулаком для того, щоб ударити противника. Я несвідомо заверещала від переляку за свого нового захисника. Адже я знала, що Стів сильний і вміє битися.

— Стів, зупинись! Не чіпай його! 

В очах Стіва не будо і натяку на розсудливість, лише поволока незмірної агресії. Він гнівно скреготнув зубами та накинувся на, ні в чому не повинного, Евана. Я заплющила від жаху очі та голосно заголосила.

— ААА! Стів! Не смій! — Розплющивши очі я побачила мого колишнього хлопця скрученого на землі, а над ним височився брюнет. Він заламав йому руки за спину.

— ААА! Відпусти! СУКАААА! — Горлопанив від болю повалений блондин.

— Я тебе попереджав. Надалі, будь ласка, дай спокій дівчині. — Крижаним та безапеляційним голосом промовив Еван, тримаючи Стіва в больовому захопленні.

— Вона моя!!! Я сам вирішуватиму, що і як мені з нею робити!

Я побачила, що досі розслаблене обличчя мого захисника стало суворим. Його очі звузилися, а щелепа напружилася.

— А я і не питаю... Ти залишиш Енжелу в спокої! А якщо я дізнаюся, що ти посмів хоча б подивитися на неї, я тебе дістану із-під землі й тоді ти благатимеш мене про смерть. — Сталь в його голосі била по нервовім закінченням. 

Я не на жарт злякалася такої різкої зміни поведінки мого нового знайомого. Ні, він ані кричав, ані ричав - він просто говорив. Говорив так, що кров стигла в жилах.

— Припиніть негайно! Еван, відпусти його... Він... Він не вартий цього... Ходімо звідси. — Я обережно доторкнулася до руки хлопця, що й досі тримав скрученим мого колишнього. Мені було страшно. Не знаю звідки виникло це липуче почуття. Я хотіла якнайшвидше позбавитись цієї ситуації.

— Добре, — крізь міцно стиснуті зуби процідив брюнет і відпустив Стіва. 

Я розвернулася у бік де танцювала Мег, і не дивлячись на колишнього, почала йти до неї. 

«Колишній... Ще пару годин тому сенс мого життя, а зараз...»

— Ах ти ж ШЛЮХА!!! І як давно ти трахаєшся із цим?! — Захлинаючись слиною кричав немов різаний Стів. — А я тут страждав... Думав, що ранив тебе, а ти... Шльондра!!! Але я все одно люблю тебе! Люблю хвойду! Аха-ха-ха, шалений жарт долі!

Моє серце пронизав гострий біль.

 «Та як взагалі він сміє звинувачувати мене в чомусь такому, та ще й після того, що я бачила напередодні!?»

Мої кулаки міцно стиснулися. Я різко обернулась та зупинилася. І побачила, як Еван підскочив до Стіва і почав бити його по обличчю.

— Еван, зупинись!

— І як тобі ця кобилка у ліжку? Це я її усьому навчив. Вона та ще дике стерво коли її як слід збудиш! А потім мати її так приємно. — Не звертаючи увагу на лупцювання, своїми гидкими висловами Стів ще більше провокував Евана. 

Удар. Іще удар. Знов удар.

— Вона моя!!! Тільки моя! — Стів спльовує кров. —  Крихітко, я пробачаю тобі твою слабкість. Тільки надалі буду трахати тебе так, щоб тобі ніколи нікого крім мене не захотілося! Але спочатку покараю тебе, моя ти лярва! — Хлопець намагався викрутитися і скочити у мій бік. — Йди сюди! Я так тебе витрахаю, що ти тиждень ходити не зможеш!

Я була нажахана до нестями. Хлопці безжально мутували один одного. Еван, як здалося без особливих зусиль, перемагав у бійці. А Стів продовжував вигукував усі ці гидоти. Я стояла завмерши у німому крику притискаючи руки до вуст.

—  Досить! Еван, прошу залиш його… — Я благаючи подивилася на хлопця. Мені ані трішечки не було шкода мерзотника, якого я пару годин тому називала своїм коханим. Насправді я хвилювалася за долю свого нового знайомого, який так рішуче й відважно став на мій захист. — А ти! — Я спрямувала тремтячий палець у бік раніше симпатичної пики блондина. — Ти жалюгідний! Нікчемний! Я насправді любила тебе! Я б ніколи... — Я стала захлинатися сльозами. — А ти... Ти розбив мені серце... — Від емоційного навантаження я стала втрачати голос. — Я... я... Більше не хочу тебе бачити! Ніколи!!! Дай мені спокій!!!

— Крихітко, я дуже люблю тебе! Не дивлячись нінащо я тобі пробачаю. Все пробачаю. У нас із тобою все буде добре. Тільки ти і я. Назавжди разом!

— Вгамуйся вже та усвідом врешті решт! Це кінець! Після всього того, що ти наговорив…

Неочікувано стрімко Стів підскочив до мене і боляче схопив за зап'ястя.

— Ти моя!!! Я ніколи тебе не залишу! Тільки я! Чуєш, тільки я можу тебе мати! Я залишу тебе тільки коли я сам вважатиму це за потрібне!!! Хвойда, ти зараз же їдеш зі мною! — Він підтягнув мене до себе і накинувся на мої губи шаленим поцілунком. 

— Ні! — Стіву прилетів сильний ляпас. Я ніяк не могла усвідомити жахливу істину метаморфози хлопця. Він не міг змінитися за цей вечір, отже він завжди був цією людиною, що зараз боляче хапає мене за руку та б'є у самісіньке серце. Але чому я раніше цього не помічала?