Серце Атлантиди - Аврора Лав

Ввечері на своїй машинці я заїхала за Меган. Вона була одягнена надзвичайно. Дуже короткі шортики, майка широкувата і недбало заправлена ​​в шорти, літні чоботи-ковбойки, багато біжутерії, розпущені шикарні сині локони та яскравий макіяж. Я, звичайно, виглядала набагато скромніше. На мені була одягнена легка сукня в екостилі та зручні кеди.

За 40 хвилин ми опинилися на пляжі. Я ж одразу очима стала шукати мого хлопця.

— Підемо вип'ємо чого-небудь, а потім вже його знайдеш, — подруга потягла мене до епіцентру весілля. 

Все навколо було дуже гарно прикрашено. Вогники, свічки, голосна музика, сміх та гомін молоді створювали неймовірно енергійну атмосферу. Меган була ще та тусовниця, але вона ніколи не тусувалася на шкільних вечірках. У неї була окрема тусовка художників, музикантів, артистів, дизайнерів, режисерів... Взагалі вона оточувала себе лише творчими та цікавими людьми, якою й була сама. Адже дівчина мріяла стати режисерам, і я певна вона буде найкращим.

Взявши нам по коктейлю, вона помітила якогось знайомого і з винуватим виглядом пішла привітатися.

— Я зараз повернуся, нікуди не йди, — кинула дівчина слідом нагородивши мене грайливим повітряним поцілунком, і попурхала в сторону чорнявого красеня.

Я, залишившись одна, продовжила шукати очима свого бойфренда. Я не хотіла йому дзвонити, адже ж сюрприз як-не-як. Мимохіть мою увагу привернула розмова.

— Я так рада, що тепер навчатимуся в Академії Квікресалвос! Це найкраще місце. Це так почесно стати його студенткою і дуже бентежно.

«Кхм... Це ж начебто місце куди мене хотів відправити мій дорогоцінний дядечко. Але ж цього ніколи не буде!»

Менше ніж за місяць мені виповнюється двадцять один рік і я сама прийматиму всі рішення. Нарешті звалю якомога далі з цього маєтку Дракули, від цієї байдужої та жорстокої людини. Хоча саме місто Оушенгрін я дуже люблю, і сумуватиму за Гарі.

Гостре трепотіння хвилею пролинуло від самої маківки до п'ят. Я відчула чийсь пильний погляд на собі. Обернувшись у бік дівчини, що говорила, я побачила хлопця. Дуже вродливого хлопця. Каштанове волосся укладене в стильну зачіску, пухкі губи, зелені очі, що зачаровують. Він дивився на дівчину, але крадькома підняв на мене погляд і посміхнувся лише куточком губ. А може мені все це здалося. 

«Меган би точно з ним переспала. Стоп! Чому я взагалі думаю про це? Потрібно знайти Стіва!»

Відвернувшись я стала сканувати поглядом людей, помітила вдалині одного з друзів свого хлопця.

«Скоріш за все і Стів буде десь там» — я почала пробиратися крізь натовп у їхній бік.

Зауваживши всю його компанію, що сиділа в пляжних кріслах я врешті-решт побачила його…

Моє серце завмерло. Ні, воно зупинилося. Ні, його просто безжалісно вирвали та розчавили. Гострий біль пройшов крізь кожну клітинку мого тіла. Голову немов стиснув металевий обруч. Я не можу вдихнути. А чи потрібний мені цей ковток повітря? Мені немає для чого більше дихати. Мене зрадили.

Стів сидів на диванчику. А в нього на колінах звивалася напівоголена погань. Його руки пестили її стегна, а губи цілували шию та груди. Це було дуже безсоромно і бридко. Особливо якщо врахувати, що навколо них було дуже багато людей. Я стояла не в змозі поворухнутися.

"І що ж мені робити? Втекти? Розплакатися? Вмерти на місці? Моє серце вже мертве... Як мені жити далі? І навіщо мені взагалі жити? Я бачила своє життя тільки з ним... Як він зміг таке вкоїти? Як взагалі він насмілився, так зі мною вчинити?!»

Мене охопив безжальний відчай. І чим більше я думала, тим лютішими ставали мої думки. Ноги самі понесли мене до цього покидька. Я підлетіла до нього, немов торнадо. Вулкан люті вирував в моїх очах. Сама не очікуючи такого від себе, я схопила цю погань за патли та відштовхнула її від нього. А потім смачно вмазала йому, з усією силою на яку була здатна, по пиці. Це не був звиклий дівочий ляпас, це був добре поставлений хук праворуч. Стів виглядав розгубленим і шокованим. Він не одразу зрозумів, що взагалі сталося.

— Що, сука, за нах?! — хлопець спробував підвестися. Він злісно підняв очі на свого кривдника. І ОЧМАНІВ. Він точно не очікував побачити перед собою мене. Його хлопці всі напружилися, але ніхто не наважився втрутитися. — Крихітко? — Дуже тихо потираючи щоку, прохрипів блондин.

— Та пішов ти, сволота! Не смій більше ніколи в житі до мене наближатися! — я прогарчала це йому прямо в обличчя, загрозливо тикаючи в нього вказівним пальцем. Розвернулася і з гордо піднятою головою пішла геть.

— Крихітко!!! Я… Я... Це не те... що ти подумала.

Він щось ще кричав мені наздогін, але мені було вже байдуже. Він вмер у моїх очах, і забрав із собою, у пекло, моє серце. Мені не хотілося плакати. Здається, я взагалі нічого не відчувала. Немов, хтось дбайливо замкнув мої емоції десь дуже глибоко. 

— О Боже!!! Енжела, люба, я відвезу тебе зараз додому. — Назустріч мені бігла неймовірно стурбована, зла та розгублена Меган.

— Крихітко!!! Я люблю тільки тебе, стривай... Давай спокійно поговоримо. — Мене наздогнав Стів і неприємно смикнув за руку.

— Ти!!! ТИ, КІНЧЕНИЙ ПОКИДЬОК!!! Забери від неї свої брудні руки, інакше я їх тобі просто відірву та в дупу засуну!!! — Меган накинулася на хлопця як шалена пантера. 

Стів грубо відштовхнув дівчину і знову схопив мене за руку, намагаючись розвернути до себе обличчям. Своїми криками ми привернули увагу половини вечірки.

— Гей, ти не чув, що тобі леді каже! Забрав руки! — Якийсь хлопець заступився за мене.

— Та ти взагалі хто такий? Відїбись, пішов нахуй! І не лізь у чужі справи! —  Верещав немов потерпілий мій колишній хлопець.

Я не бажаючи навіть дивитись на нього пішла далі. Мег пішла за мною.

— Я не хочу додому, — прохропіла я подрузі.

— Звичайно, люба, як скажеш. Давай я просто заберу тебе звідси?

— Ні. Я хочу напитися. — Твердо вимовила я, мій голос дзвенів як кришталь.