Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Бережи його... бережи секрет... бережи ключ.

Розплющую очі. Дивлюсь на руки. Кільце одягнене на палець. Але руки всі у крові. У моїй крові. Все тіло пронизує гострий біль. Боляче. Дуже боляче. Кричу. Кричу так сильно і довго, що просто збезсилено падаю на землю.

Приходжу до тями з голосним криком та сльозами в очах. Відчайдушно хапаю ротом повітря. Нестерпний біль розтікається від сонячного сплетіння до самісіньких кінцівок. Я лежу на підлозі не в змозі поворухнутися, напевно впала коли зомліла. Сильні руки обіймають мене та заспокійливо гладять по спині. Намагаюся відновити дихання. Біль плавно розливається і проникає у кожну клітинку мого тіла. Поволі приходжу до тями.

— Тихіше… тихіше… — схвильованим голосом шепоче зеленоокий, міцно обіймаючи мене.

— Це... це... Серце Атлантиди.


 

Від автора:

Любі мої, якщо вам подобається ця розповідь, то не забудьте поставити зірочку (саме на книжці). Таким чином ви допоможете решті читачів дізнатися про книгу.

P.S. ще я аналізую ваші анонімні оцінки після кожного розділу, тож ви це робите недарма. Дякую всім за підтримку!