Серце Атлантиди - Аврора Лав

— Ой, перестань. Давай не вмикай свого внутрішнього чванька.

Хлопець стрімко наблизився до мене та схопив моє підборіддя своєю рукою, змушуючи дивитися йому у вічі.

— Енжела, що трапилось? Ти можеш поділитися зі мною.

А що я мушу йому сказати?! Що я не пішла, бо не захотіла, вкотре, відчувати свою нікчемність?

— Ен…

— Ділан, я... я… я й досі не можу змусити це пір'ячко навіть здригнутися. Я нікчемна! Я... я ні на що не здатна! Я втомилася тупо сидіти там і тужитися! Яка різниця?! У мене нічого не виходить! І ніколи не вийде!

Я стала задихатися від сліз, що підступили. Хлопець стиснув мене у своїх міцних обіймах. Він гладив мене по спині й трохи колихав, немов маленьку дитину.

— Тихіше, янголятко... Тихіше, не кажи дурниць... Ти все зможеш... Я знаю.

Кілька хвилин ми так і сиділи. Мовчки. Потім чаклун відсторонився та заглянув мені у вічі.

— Я не хочу читати тобі нотації... але якщо ти ховатимешся від труднощів, дива, як у казці, не станеться... Дозволь мені допомогти тобі.

— Добре, — ледве чутно, охриплим від хвилювання голосом, прошепотіла я.

— Добре. Зараз ти вимотана, ми повернемося до цієї розмови пізніше. — Він посміхнувся самими куточками губ, та турботливо стер сльози з моїх щік.

Я кивнула.

— А тепер про хороше. Здається, я зрозумів якою мовою напис на твоїй скриньці.

— Невже? І що ж там написано? Ти знаєш, як її відкрити? — Одразу пожвавішала я.

— Ні, не знаю, поки що. Мені здається, що там написано альвхеймською. Це було б логічно, враховуючи, хто твоя мама. Альвхеймська це дуже давня мова. Зараз вона вважається мертвою мовою та забороненою до уживання. Старовинні закляття цією мовою дуже потужні, і не багато хто здатний контролювати їхню силу, тому їх і заборонили. Всі рукописи альвхеймською давно вилучені та знаходяться під суворим контролем Ордо.

— Ох, це кінець... Ми ніколи не дізнаємось, що там написано?

На губах чаклуна з'явилась хитра посмішка, що нагадувала усмішку знаменитого Чеширського кота.

— Ти маєш дуже щасливу долю, янголятко. У бібліотеці є закрита зала, куди вхід дозволено дуже вузькому колу Ордо. На зал накладено купу захисних чарів. Але так вже вийшло, що всі найсильніші закляття зав'язані на крові. І за неймовірним збігом обставин, в мені тече кров Декана Касандри Роджерс. — Пихато закінчив хлопець.

— Це… це…

— Знаю. Сьогодні ввечері прокрадусь туди, знайду альвхеймський словник. І вуаля! Ми розкриємо одну маленьку таємницю.

— Це неймовірно, Ділан! — Я міцно обійняла друга. Не знаю чому, але мене надихнув план чаклуна.

— Сьогодні ввечері чекай на мене у своїй кімнаті.

Я радісно та задоволено замахала головою. Все б нічого, якби не одне маленьке "але". Вже як три ночі я проводжу не сама у своєму ліжку. І як пояснити Скаю, щоб він не приходив сьогодні?