Серце Атлантиди - Аврора Лав

Якийсь час ми просто мило розмовляли з чоловіком про моє перебування в Академії та мої враження стосовно цього. Потім професор швидко переглянув мій конспект та схвально кивнув головою.

— Ти правильно вловила суть. Молодець. А тепер перейдімо до роботи. — В одну миттєвість чоловік зібрався, і з розслабленого дружнього чаклуна перетворився на серйозного та сконцентрованого професора. — Закрий очі. Розслабся. Зроби глибокий вдих. Тепер видих. Розумниця. Сконцентруйся на своєму диханні. Абстрагуйся від усього. Не думай ні про що. Слухай лише мій голос. Дихай.

Я покірно виконувала наставлення професора. Вдих. Видих. Вдих. Видих.

— Відчуй тепло. Своє тепло… — Вільям поклав мою долоню на моє сонячне сплетіння. — Зазирни у себе. Твій Дар там. Повір у це. Повір.

Ледве уловиме тепло почало розпливатися від того місця, де я тримала руку. У своїй свідомості я побачила бачення. Темрява, непроглядна темрява. І раптом не зрозуміло звідки з'явилося блакитне свічення. Світло ставало все яскравішим і яскравішим.

Це мій Дар. Він там. Я конче захотіла потягнутися і торкнутися його рукою. Світло почало пульсувати. Спалахи трохи засліплювали мені очі. Я простягнула руку і відчула крижаний холод, а потім він раптово перетворився на нестерпний жар. Я різко розплющила очі й обсмикнула руку. Вона дуже боліла. Кінчики пальців були червоні, немов після опіку. Переляканий професор відразу схопив її у свої долоні.

— Що? Що ти бачила? — Стурбовано спитав чоловік.

Чаклун дбайливо тримав мою руку. Заплющивши очі, він став щось нашіптувати. Ледве помітне тепле свічення вийшло з його руки та огорнуло мої постраждалі пальці. Я зрозуміла, що професор зцілює мене.

— Здається, я торкнулася свого Дару, — відповіла тремтячим голосом. — Таке взагалі можливо?

— Раніше я не стикався з чимось подібним, але очевидно, що так. Проте більше так не роби. Поки що.

Чоловік дбайливо повернув мені мою руку. Біль пропав і на вигляд рука була, як нова.

— Дякую вам.

— Немає за що. Отже, ми наочно переконалися, що Дар усередині тебе. А тепер спробуймо його застосувати.