Серце Атлантиди - Аврора Лав
— Настав час дізнатися тобі, дитино, всю правду, — урочисто вимовив чоловік.
Я із завмиранням серця стежила за Деканом вампірів. Не може бути, невже вони зроблять це… Врешті розкриють мені таємниці?
— Твого батька звали Едуардо Голден. Він був дуже сильним, талановитим та здібним магом. А ще, він був дуже добрим, чесним, мужнім та шляхетним чоловіком. — З повагою у голосі зауважив Декан Ді Мартіно. — Такий мужчина просто не міг не привернути увагу твоєї матері. Хоча повинен зізнатися, багато хто намагався підкорити серце Аріелли, але вдалося це лише Едуардо. — Вампір загадково і ніжно посміхнувся, коли вимовляв ім'я мами.
Щось мені підказує, схоже Декан Ді Мартіно був одним із тих, хто намагався завоювати серце моєї мами. Мене трохи збентежив цей факт. Взагалі було дуже незвичайно чути імена моїх батьків, та те якими вони були, адже я взагалі нічогісінько не знала про них. І те, що я зараз мала можливість доторкнутися до пам’яті про них - це добряче хвилювало. Поки я вітала у своїх думках та відчуттях, вампір продовжував розповідати:
— Едуардо та Аріелла полюбили один одного до божевілля. Раніше я був певний, що не можна так любити когось. Це були найчистіші та найщиріші почуття, які я коли-небудь бачив, а живу я на цьому світі вже дуже довго. Їхня любов - це була чиста магія. Сама світобудова. Найпрекрасніша і наймогутніша сила, яка колись існувала на землі. — Я несвідомо посміхнулася, не сильно вірилося в маячню про силу кохання. Однак було надзвичайно приємно чути яке враження їхні стосунки складали на оточення. — Сила їх зв'язку вабила та лякала. А все, тому що твоя мати була Альвом.
Від останньої сказаної Деканом фрази я стрепенулася. До того, розповідь чоловіка занурювала мене в теплу ковдру зі спогадів про батьків. А тепер, немов чан крижаної води на голову вилили. У вухах задзвеніло, в горлі пересохло, тіло пройняло дрижаками.
— Що..? Але як же..? — Я втратила здатність говорити та мислити. Це хіба якийсь дуже дурний жарт!
— Так. Аріелла була Альвом. — З сумішшю різноманітних емоцій підтвердив чоловік. В його голосі зараз відчувався сум, пошана, гордість, прихильність. І це підкуповувало. Я стояла, не розуміючи, що взагалі відчуваю цієї хвилини, а Декан спокійно продовжував: — Точніше, Вартовим Альвом. Вона багато століть жила в тіні та спостерігала за Семінами. І чомусь саме 34 роки тому вона з’явилася на порозі Академії. Спочатку Аріелла назвалася звичайною відьмою-одинаком. Вона почала вивчати, що та як тут влаштовано, та залишилася неабияк задоволена стараннями Ордо. Через чотири роки вона відкрилася перед радою Ордо, чим, безперечно, шокувала нас. Звичайно ж, рада зберегла в таємниці походження Аріелли. Наступні два роки вона ділилася з нами своїми знаннями, своєю релігією, своїм світовідчуттям. Практично все, що нам зараз відомо про Альвів - це все завдяки твоїй матері. Її душа - найчистіше, що колись знаходилося в цих стінах. Вона була здатна запалити світло в усьому чого торкалася, і не обов'язково фізично, вона вміла ментально пробуджувати світло душі. І чиста душа твого батька, ясна річ, привабила Аріеллу. Це призвело до того, що Альв уперше за тисячоліття вирішив відкритися.
— Саме це і занапастило її… — З важким сумом у голосі тихенько вимовила відьма.
Я слухала, немов зачарована, недовіряючи своїм власним вухам. Моя мати Альв? Це неможливо! Альви - це творці всіх Семінів. Альви наймогутніші істоти, що будь-коли жили на землі. Вони взагалі існують лише в міфах та легендах! Їх не існує насправді. Вона не може бути моєю матір'ю. Точніше, моя мати не може бути Альвом! Це якась нісенітниця!
Немов, ніхто з присутніх і не зауважив мого шокованого стану. Декан Лоренцо Ді Мартіно потойбічним голосом продовжував свою розповідь. Він так глибоко занурився у себе, що його стан нагадував транс. А я не зводила своїх очей з нього.
— На жаль, Ви абсолютно праві, мила Касандро, — чоловік погодився із твердженням відьми. — Її віра в чистоту душі сутінкових істот, занапастила її саму. В Академії здебільшого її оточували Семіни з добрими намірами, а коли вона зустріла твого батька, то зовсім втративши голову від любові, вона відкрилася для всіх. Вона щиро вірила, що ми вже готові повернутися до Альвхейму. Вона розуміла, ми ще не до кінця побороли свої пороки, наприклад жорстокість та жадобу, але ми на вірному шляху до цього. І Аріелла вірила, що Альви можуть допомогти очистити землю від зла. Вона від щирого серця вірила та хотіла цього. Чутки та слава про Альва швидко розлетілися нашим світом. Твоя мити не злякалася, вона гідно прийняла це. Проте навіть вона не могла припустити неймовірну міць кохання, що відкрилася їй згодом. Як я вже казав, ця сила вабила та лякала одночасно. І Академія зіштовхнулась зі шквалом нападників, що прибували у спробі відчути, увібрати, урвати хоча б частинку цієї сили. Тоді Аріелла ухвалила найскладніше у своєму житті рішення. — Чоловік важко зітхнув і подивився на мене поглядом сповненим болю та смутку.
А я все ніяк не могла усвідомити почуте. Це марення? Маячня? Або ж… все-таки..? Я озирнулася довкола себе. Тільки Декани дивилися на мене пильними поглядами. Я нервово обійняла себе двома руками. В грудях щось болісно стиснулося, і я збагнула, що від переживання я просто не дихаю. Зробивши жадібний ковток повітря, я ледь стримала кашель, у горлі нестерпно задерло. У роті почувся металевий присмак, виявляється я занадто сильно вкусила губу.
— Вона вирішила відмовитися від своїх сил, — після драматичної паузи чоловік поновив свою розповідь. — Задля любові. Заради спокійного смертного життя зі своїм коханим, Аріелла провела ритуал. Вона відмовилася від більшої частину своєї сили та від безсмертя. Ордо допомогло їй з Едуардо втекти, сховатися. Два роки вони жили в тіні, а потім у їхньому житті з'явилася ти, Енжела. Ордо доклало всіх зусиль задля того, щоб перетворити появу Альва на черговий міф, на казку. Але, на жаль, весь цей час відчайдушні фанатики не припиняли шукати джерело сили якого вже не існує.
