Доля - Павло Грабовський
Рибалка човен одпиха;
Безодня їх туманом вкрила.
Смерть пащу роззявля на них;
Кругом клекочуть борви 3 хмурі.
В гурті товаришів буйних
Спішить Уллін, страшніш од бурі.
Уллін на берег прилетів,
Поглянув: дочку носять хвилі;
Куди дівався батьків гнів?
Він молить-просить у знесиллі:
«Вернись, дитинонько, вернись!
Хай не ляка тебе провина!»
З хвиль завивання роздались
На поклик болісний Улліна.
Здіймає буря гори хвиль,
Скажено човном скрізь швиряє;
Уллін глядить: дочка відтіль
До його руки простягає.
«Вернись, дитинонько, вернись!»
Та марно все: одна хвилина -
Розбіглись хвилі і злились
Над човном з донею Улліна.
Феліція Гіменс
* * *
Тіш мене: занедужала я,
На хвилинку не знаю спокою;
Похрести, як бувало малою,
Колиши мене, ненько моя!
Відітхнула б хоч трошечки я:
Кожна квітонька спить серед ночі,
Сон стуляє й мандрівцеві очі...
Колиши мене, ненько моя!
В боротьбі крила стратила я...
Боже! Нащо ж отак покохала?
Світла молодість даром пропала...
Колиши мене, ненько моя!
Персі Шеллі
* * *
Повій, вітре, згромадь хмари,
Страшну бурю підніми,
Реви, прірво, валяй скали;
Вдарте з силою, громи!
На всі боки плискай, море,
Шуміть, сосни вікові...
Враз оплачте людське горе,
Змийте туги світові!
Роберт Бернс
I. ЛОРД ГРЕГОРІ
Яка темна ся ніч! Куди дітись від тьми!
Вітер звіром завив на просторі.
Коло замку твого обливаюсь слізьми:
Відчини мені, лорде Грегорі!
В світ за очі прогнав мене батечко мій,
Що тебе я кохала так палко...
Дай же захист хоч ти, не люби - пожалій,
Чи тобі мене й трохи не жалко?
Ти забув? Пам’ятаєш? Гайочок, квітки...
Ясна річенька... чари без ліку...
Я призналась тобі... Все те, все те втямки,
На нещастя, запало довіку.
Скільки клявсь ти мені, присягався тоді,
Обіймав мене так голубливо...
Всьому вірила я, всі думки молоді
Віддавала тобі незрадливо.
Але серце твоє холодніше зими,
Із заліза твої почування...
О, побийте мене, піднебесні громи,
Перервіть мої муки-страждання!
О, спаліть мене ви, блискавиці-огні!
Віддаюся вам нині на волю.
Тільки зрадника ви не карайте мені
За мою занапащену долю!
II. ДО СТОКРОТИ
Безщасна квітко польова!
В лиху годину зустріва
Тебе мій плуг, і згинеш ти.
Чи міг же я
Від лемеша тебе спасти,
Краса моя?
Не будуть жваві мотилі
Тепер, на ранішній зорі,
В росі купаючись живій,
Тебе хитать,
Коли злетяться день новий
Гуртом вітать.
Дощ над тобою поливав,
Північний вітер завивав;
Грозою хмара перейшла.
Спинився грім,-
Ти потихеньку розцвіла
На диво всім.
Від спек, від бур твої квітки
Укриють в затишку садки;
Де ж сироті знайти куток
Посеред піль?
Хіба повіє холодок,
Сховає шпиль.
З трави ти виткнулась на світ;
Як сніг, блищав твій ніжний цвіт;
Всміхалось сонечко тобі;
Рости б, так ні;
Мій плуг підтяв - ти мреш в журбі,
Не жаль мені.
Отак і квітонька села:
Біди не знаючи, росла
Голубка-дівчина, як ось
На весні літ
Де лихо нагле не взялось,
Побило цвіт.
Така ж і доленька співця:
Швиряють хвилі скрізь пловця,
Обвисне тьма, не видно зір;
А він жене
Хиткий свій човен, поки вир
Не заплисне.
Так добрий не втече від злих:
Працює з малечок малих,
Не скажеш, щоб «сякий-такий»,
А сльози ллє...
Не тут для праведних покій,
А в небі є!
Журюсь... А може, вже черга
Давно й на мене пристига,
Життя - незчуєшся й коли -
Плуг відбере,
І все замовкне в царстві мли,
Навік замре!
III. ПОКЛИК БРЮСА ДО ДРУЖИНИ
Шотландці! Згадуєте час,
Як кров лив з вами Уаллас,
Як Брюс водив до бою вас?
Знов кличу разом всіх іти:
Або побить, або лягти!
До зброї сміло! День не жде:
Едвард полки свої веде,
На все кайдани покладе,
В неволю навік закує!
Борці, завзятці! Де ви є?
Чи вас не рушить стид ганьби?
Чи боїтеся боротьби?
Чи краще гнити, як раби,
В кормизі нівечити край?
Нікчемний зраднику! Тікай!
Хто пута рабства розрива,
Мечем свободи добува?
Хто за Шотландії права?
Хто? Каледонці! Так ходім!
Кати руйнують рідний дім.
Рятуймо зв’язаних синів
З неслави, муки, кайданів,
Здобудьмо долі інших днів!
Всю кров віддаймо жил своїх!
Падем... вщасливить воля їх.
Кінець тиранам навісним!
Що змах - то менше вже одним,
Що змах - свобода ближче з ним.
Вперед! До бійки! Чаша вщерть:
Або побіда, або смерть!
Елізабета Броунінг
* * *
В чистім полі на роздоллі
Молоде ягня стрибає;
Скрізь літаючи по волі,
Пташка весело співає;
Молоденька швидка сарна
Утікає в холодок;
