т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Дзижка. Зараз, тепер же... Всі речі і все інше потім... Іди, так краще, це єдине... Так треба... На шапку... Калоші де?.. Калоші там... Прощай...

Роман стоїть убито й непорушно.

Натусь. Туту! Та ходім же!

Роман нахиляється до Дзижки, обнімає її й цілує в лице, потім у руку, довго не одривається.

Дзижка. Ну, годі, Ромо, годі, мій бідний... Іди, а то... (Кусає губи).

Христя (голосно). А актьорка хороша!

Роман, як підкинений, випрамляється і скажено ступає до Христі.

Дзижка (схопивши його за руку). Ромо! Романе!.. Не треба...

Роман (повертаючись до Дзижки, тяжко дихає, ще раз обнімає, і з мукою, але твердо): Прощай. Спасибі тобі за все!.. Ходімте!

Олімпіяда Іванівна поспішно виходить, за нею Христя з Натусем.

Натусь (хапаючи його за руку). Тату, ти з нами?

Роман. З вами, хлопчику, з вами. Прощайте, Семене Семеновичу, вибачте. Петре, ти ж зайдеш?.. Олю! (Простягає руку).

Дзижка (стискує). Прощай... Іди...

Натусь. Тату! Та ходім же! (Сильно тягне його). Тату!

Роман помалу випускає руку Дзижки, повертається і, згорбившись, виходить, держачи за руку підстрибуючого Натуся.

ЗАВІСА.

П’єса на дві дії

Корольчук - робітник машиніст.

Корольчукова - його мати.

Качуренко - жандармський вахмістр.

Оля - його дочка.

Наталка - робітниця.

Гнат, Кузьма, Василь - робітники залізгиці.

Лікар.

Офіцер.

Робітники.

Залізниця. Зліва - стіна депо з великими дверима, з яких виходять рельси. Задня стіна - краєвид невеликого містечка. Вечір. У містечку видно вогні в деяких хатках. Перед розчиненими дверима на рельсах накладено дошки; деякі з робітників ще носять на купу з депо шматки дерева й заліза.

Гнат (кладучи з Кузьмою дошку). Ну, й годі! Барикада - перший сорт! Тепер, товариші... Слухайте, товариші!

Кузьма (клопітливо). Може б, слухай, той... може б сюди вагонів підтягнути? Парочку вагончиків… От сюди їх...

Гнат. Не треба... Чекай.

Василь. Кузьма, мовчи! Заткнись,- твоє діло потім!

Гнат. Так от, товариші... Тепер, значить, треба держатись. Паровоз наш… (Показує рукою на депо). Але треба його вдержати у себе хоч до ранку...

Голоси:

Вдержимо! Ого!

Чорта-з-два дамо!

Хай спробують!

Гнат. Чекайте, товариші!.. Тут діло треба обдумати. Будь у нас револьверів хоч з двадцять, так і думать нема чого...

Кузьма (так же заклопотано). У Задубного б можна взяти, так далеко, чорт, живе… Якби хтось із хлопців...

Гнат. Чекай, Кузьмо...

Голос. Кузь, помовчи там!

Гнат. Тут, братця, діло не в тому… Револьвери не штука. Тут без револьверів видержати. От факт! Паровоз ми відвоювали, а далі...

Василь. А тепер їхати на паровозі в Горохове! Комітет виручить.

Гнат. А як ти поїдеш в Горохове? Хто повезе паровоза? Ти? Вони, сукини сини, знали, кого арештувать. Як ти без машиніста поїдеш?

Голоси.

А Федір Жмаха?

А Корольчук?

Гнат. «Жмаха»... А де Жмаха? Найди його, як він десь третій день п’є.

Голос. А Корольчук?

Деякі поглядають на Олю, яка стоїть, спершись на барикаду.

Гнат (неохоче). Корольчук... не годиться…

Голос. Та чому не годиться? Найлуччий машиніст...

Гнат (сердито). Не годиться та й годі!

Оля (весело, спокійно). Корольчук, товариші, не за нас... Він не поїде...

Гнат. Ну, та що там!.. Треба Жмаху шукать. Хай хтонебудь поїде в Капустяне, він, мабуть, у свого тестя п’є.

Василь. Я поїду! Я його хоч мертвого, а приведу!

Кузьма. Як буде упиратись, скажи, що той... що не можна так... Тут уся, сказать, держава, увесь робочий кляс, а він, сволоч, п’є. По всій Росії забастовка, а ми піддамося? Того не буде!.. Хай їде...

Гнат. Ех, шкода - Скляренка забрали! Той би без рельсів пробрався в Горохове... Ну, та що...

Василь. Ану, тихо! (Прислухається до станції).

Всі озираються й дивляться.

Гнат. Ні, нічого... Вони не можуть так хутко. Не раніше, як на ранок збере. Ех, якби до ранку Жмаху знайти! Катай зараз, Василю. Чекай... А ми, товариші... Хай кожний іде додому... Стерегти паровоза будемо по черзі. Як що трапиться, щоб усі сюди бігли. Не давать їм паровоза! Вони хотять у губернію поїхать і привезти нам салдатів? Ну, цього не буде!

Голоси:

Не дать! Ні за що!

З якої речі.

Наш паровоз! Революційний!

Гнат. Хай приводять жандарми стражників, усе одно! Не піддаватись!

Василь.