Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

Автограф невідомий.

Подається за публікацією в кн.: Науменко В. Нові матеріали для історії української літератури XIX в., вип. 1, с. 21-23.

ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 139

Вперше надруковано Ю. Романчуком у кн.: Твори І. Котляревського, П. Артемовського-Гулака, Є. Гребінки, с. 424-425. Автограф невідомий.

Подається за публікацією в кн.: Науменко В. Нові матеріали для історії української літератури XIX в., вип. 1, с. 29-30.

ПЕРЕЛОЖЕНИЕ ПСАЛМА 90

Вперше надруковано Ю. Романчуком у кн.: Твори І. Котляревського, П. Артемовського-Гулака, Є. Гребінки, с. 420-421. Автограф невідомий.

Подається за публікацією в кн.: Науменко В. Нові матеріали для історії української літератури XIX в., вип. 1, с. 31-32.

КОЗАЦЬКА МАТИ

Вперше надруковано уривок (перші вісім рядків) у кн.: Мордовець Данило. За крашанку писанка. Спб., 1882, с. 12. Повністю вперше опублікував М. Ф. Комаров у журн. «Зоря», 1896, № 20, с. 386.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

_____________

Гулак-Артемовський П. П.

УКРАЇНСЬКІ ПОЕЗІЇ

131

Друкований текст для вичитування взято з:

Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. Київ, «Наукова думка», 1988 р.

Серія «Бібліотека української літератури»

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

© Остаточне вичитування, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2021

© Електронна бібліотека

класики української та світової літератури «Відкрита книга»

2021

1 - Псавтир (Псалтир), ярмолой (Ірмологіон), часловець (Часослов), октоїх (Восьмигласник) - християнські богослужебні книги, які використовувалися також для навчання дітей грамоти (зокрема й по згаданих тут складах: «тма, мна, здо» і т. д.).

2 - Сократ (469-399 до н. е.) - давньогрецький філософ, у вченні якого надавалося великого значення етичним цінностям і моральному вдосконаленню. Засуджений до страти, помер, спокійно прийнявши келих із цикутою.

3 - …дайте півня ви Скулаповим попам… - тобто жерцям Ескулапа. Як зазначено в діалозі давньогрецького філософа Платона (427-347 до н. е.) «Федон» (який, очевидно, й згадується тут П. Гулаком-Артемовським), останні слова Сократа були звернені до його учнів, що не могли стримати сліз: «…ми завинили Асклепію півня, не забудьте віддати». Йдеться про давньогрецький звичай у подяку за одужання приносити півня в жертву богові зцілення Асклепію (Ескулапу). Свою смерть Сократ розглядав як відродження душі й зцілення від земних страждань (див.: Платон. Соч. в 3-х т. М., «Мысль», 1970, т. 2, с. 93, 505).

4 - …грецькії пани… ахвинські брехуни… - Йдеться про політичних противників Сократа в Афінах, які прирекли його на смерть за безпідставним звинуваченням у розтліванні свідомості молоді.

5 - Йдеться про Долгорукова Якова Федоровича (1659-1720), російського військового і державного діяча, сподвижника Петра І. Відзначався надзвичайною чесністю і прямотою, про що збереглося багато переказів і анекдотів; одним із них і скористався П. Гулак-Артемовський.

6 - В автографі до цього рядка дано авторський варіант: «Та ще й на могорич йому півкопи дав».

7 - Пусти нас, батечку, до хати! - «Супліку» надруковано в журналі безпосередньо після байки «Пан та Собака». Г. Квітка-Основ’яненко був деякий час співредактором «Украинского вестника».

8 - Можливо, П. Гулак-Артемовський робить натяк на те, що наприкінці 1816 р. Г. Квітку-Основ’яненка обрано предводителем дворянства Харківського повіту, а його брат Андрій був губернським предводителем дворянства.

9 - Йдеться про численні друкарські помилки в тодішніх публікаціях текстів українською мовою, орфографія якої ще не була усталена.

10 - «Енеїда» І. Котляревського.

11 - Шаховський Олександр Олександрович (1777-1846), російський драматург і театральний діяч. Його водевіль «Казак-стихотворец» (1812), персонажі якого розмовляли ламаною під «малоросійську» мовою, викликав справедливий осуд тогочасних українських і російських письменників.

12 - Опера.

13 - Ви бачите, які великі прибутки король щороку має зі своїх морських гаваней; отож, на мою думку, ще ніким не висловлену, слід було б усі береги Франції (зробити це неважко) перетворити на зручні гавані - це могло б дати дуже велику вигоду. Мольєр, «Докучливі», акт III, сцена 3 (франц.).- Ред.

Мольєр Жан-Батіст (1622-1673) - французький драматург.

14 - Солопій - До цього імені О. О. Потебня в своїй публікації дав пояснювальну примітку: «тобто роззява».

15 - Йовграпе - звернення до Філомафітського Євграфа Михайловича (1790-1831), магістра «красних наук і мистецтв», професора загальної історії, географії та статистики в Харківському університеті. Був одним із редакторів (з 1819 р. єдиним редактором) журналу «Украинский вестник».

16 - Маються на увазі чиновники найнижчого рангу, яким доводилося подовгу чекати коней на поштових станціях.

17 - Йдеться про виграш у карти («дзвінка» - бубна).

18 - Мої дні - це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, я плачу сміючись. Кохання - ці солодкі чари для багатьох сердець - для мого серця було джерелом болю та сліз. Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо справді смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших! (франц.).- Ред.

19 - Йдеться про давньоримського поета Квінта Горація Флакка (65-8 до н. е.), який у