Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1903, кн. 9, с. 102.

Зберігся автограф з датою: «16 октября 1852 г. Харьков» (ДПБ, ф. 236, № 186, арк. 1-1 зв.).

Вірш написано у формі діалога.

«Сидить Абдул...»

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1887, кн. 12, с. 801-802, в записі І. П. Сокальського з такою приміткою публікатора: «Предлагаемые стихотворения написаны покойным поэтом в самом начале Крымской войны, в конце 1853 или в начале 1854 года, вскоре после Синопской битвы, и в свое время читались с восторгом на всем юге России. Мною записаны они тогда же в Одессе, во время службы моей в Ришельевском лицее, и недавно отысканы в ворохе старых бумаг. Не помню, чтобы они когда-либо были напечатаны. Во всяком случае, не лишне освежить их в памяти».

За списком Публічної бібліотеки в Петербурзі (сучасний шифр - ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 9-10) опубліковано Д. І. Багалієм у журналі «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 491-493.

Автограф невідомий. Збереглося кілька списків:

1) Список невідомою рукою, з пояснювальним заголовком: «На победы русских над турками, одержанные генерал-лейтенантом Андронниковым в Азии 14 и вице-адмиралом Нахимовым 18 ноября 1853 года, на порте Синопа», з датою: «6 декабря 1853 года, Харьков» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 9-10);

2) Список з пояснювальним заголовком: «По случаю одержанной кн[язем] Андронниковым победы над турками и истребления турецкой эскадры вице-адм[иралом] Нахимовым» і написом: «Переписано сыном автора Иосифом Петровичем Артемовским-Гулаком, служившим по м[инистерст]ву г[осударственны]х им[ущест]в. Ныне отставной тайный советник». У списку бракує дати й однієї строфи (від слів: «Та все ж лизнув…» до «…на морді синиці» - ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 7-8);

3) Список невідомою рукою, в якому текст вірша є продовженням іншого твору П. П. Гулака-Артемовського: «Ой, не мандруй, султане…» (ІРЛІ, № 7677). У списку бракує дати й тієї ж строфи.

Подається за першим із згаданих списків.

«Що там у хріна...»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 493-494.

Автограф невідомий. Зберігся список з датою: «12 декабря 1853 г., Харьков» і пояснювальним написом: «На разбитие ген[ерал]-ад[ъютантом] Бебутовым 19 ноября 1853 года в Азии 36-тысячного турецкого корпуса, состоявшего под началом Абди-паши. Послание П. И. Л[онгино]вой в ответ на ее записку с первым известием об этой победе» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 11-12 зв.).

Лонгінова Прасковія Іванівна - кума П. П. Гулака-Артемовського, дружина харківського поміщика Лонгінова Никанора Михайловича.

Подається за списком ДПБ.

«Ой, не мандруй, султане...»

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1887, кн. 12, с. 800-801, у записі І. Сокальського. За списком Публічної бібліотеки в Петербурзі (сучасний шифр: ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 13-14 зв.) надруковано Д. І. Багалієм у журналі «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 494-496.

Автограф з датою: «16 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком: «Совет султану Абдул-Меджиду по поводу его затеи перенести свой двор, знамя и сорочку Магомета в Адрианополь для воспламенения большего фанатизма и большей ненависти в турках к русским в войне с ними 1853-1854 года» зберігається в архіві російського письменника Данилевського Григорія Петровича (1829-1890) (ДПБ, ф. 236, № 186, арк. 2-3 зв.). Збереглося також кілька списків:

1. Список невідомою рукою, з датою: «12 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком «Песня козацкая», з кількома різночитаннями (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 15-16);

2. Список невідомою рукою, з датою: «16 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком «Совет султану на затею его перенести свой двор, знамя и сорочку Магомета в Адрианополь» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 13-14 зв.).

3. Список невідомою рукою, в якому вірші «Он, не мандруй, султане» та «Сидить Абдул» об’єднані в один твір (ІРЛІ, № 7677).

Подається за автографом.

«У Полтаві, в славнім місті…»

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 18-20, під заголовком: «В заключение последнего экзамена в Полтавском институте 6 февраля 1854 года». За списком Публічної бібліотеки в Петербурзі опублікував Д. І. Багалій у журналі «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 500-501.

Автограф невідомий.

Зберігся список під заголовком: «Последний экзамен, произведенный мною воспитанницам Полтавского института в январе и феврале 1854 г.», без дати (ДПБ, ф 229, № 5, арк. 26-26 зв.), а також список рукою харківського педагога, тестя І. І. Срезневського, Тюріна Федора Леонтійовича (ІЛ, ф. 66, № 20). Цей список має ряд різночитань порівняно з попереднім, зокрема він більший на одну строфу, в якій є автобіографічна згадка:

Хто ж їм стих оцей трудненький

Так завдав раненько?

- Із Харкова дяк старенький

Петро Гулаченко.

Подається за списком ДПБ.

«Тим до тебе не хожу...»

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1926, кн. 10, с. 135-136, під заголовком: «Ответ моему соседу Никанору Михайловичу Лонгинову на его запрос, почему я его давно не навещаю» (о публікації ЛНВ помилково - «Никифору Михайловичу»).

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

«Що там пани народ му́тять?…»

Вперше надруковано Ю. Романчуком у ЗНТШ, т. 60, 1904, кн. 4, с. 9, під заголовком: «До Юхима. На приглашение участвовать в лотерее-аллегри. (Экспромт)».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Адресат вірша не встановлений.

«Не виглядай, матусенько...»

Вперше надруковано М. Ф. Комаровим у журн. «Зоря», 1896, № 2, с. 386, без дати, під заголовком: «Матері-удові; на смерть Н. А. Купчинова». Зберігся автограф під заголовком: «Овдовевшей матери семейства В. И. Кпчнв-ой». На першій сторінці зшитка напис польською мовою харківського професора А. Станіславського: «Автограф, присланий мені поетом 2 січня 1856 р. у Харкові» (ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 3, арк. 1).

Подається за автографом.

Другу строфу цього вірша А. Станіславський процитував у своїй промові на похороні П. П. Гулака-Артемовського.

Вірш адресовано Купчиновій Варварі Іванівні, знайомій поета (див. також вірш «До Варки»).