Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

Подається за авторизованим списком.

Лонгінов Микола Михайлович (1780-1853) - петербурзький чиновник, статс-секретар і член Державної ради. Завідував усіма учбовими та благодійними закладами «відомства імператриці Марії Федорівни», до якого належали Харківський та Полтавський інститути шляхетних дівчат, де служив П. Гулак-Артемовський. Виявляв до поета прихильність і покровительство.

«А ДОКИ Ж НАМ У ПОЛТАВІ…»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 476.

Автограф зберігається в ДПБ (ф. 229, № 2, арк. 1). На автографі написи чорнилом, рукою автора: «На отъезд из Полтавы Н. М. Л. 22-го мая 1842 г.» та олівцем, іншою рукою: «Николая Михайловича Лонгинова; статс-секретаря».

Подається за автографом.

«СИДИТЬ ПЕТРО У ПОЛТАВІ…»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 486.

Автограф зберігається в ДПБ (ф. 121, № 4, арк. 1). Після тексту вірша в автографі є приписка П. Гулака-Артемовського до А. Вагнера: «А куди ж Ви мене, Андрію, загарбаєте? Куди мене дінете, куди мене запровторите? Яку хату помелом моїм будете мести? Яку дірку мною заткнете? 24 июня 1848 г. П. А. Г.».

Подається за автографом.

Вагнер Андрій Андрійович (1774-1864) - петербурзький чиновник, помічник М. М. Лонгінова. Прихильно ставився до П. Гулака-Артемовського й багато йому допомагав.

Побоювання Гулака-Артемовського були пов’язані зі змінами в керівництві Полтавського інституту: замість попередньої начальниці Засс Софії Іванівни (1766-1852), яка була переведена до Патріотичного інституту в Петербурзі (виїхала з Полтави 3 лютого 1848 р.), призначено Щербиніну Єлизавету Павлівну. Вірш написано напередодні приїзду до Полтави П. Гулака-Артемовського (який був тоді «почесним членом ради інституту по учбовій частині») та його зустрічі з М. М. Лонгіновим, що прибув туди на випускні іспити й привіз із собою нові призначення (див.: «Полтавские губернские ведомости. Неофициальная часть», № 6, від 11 лютого; № 26 від 30 червня; № 35, від 1 вересня 1848 р.).

«НАДУДЛИВСЬ ЧАЮ…»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 487.

Автограф невідомий. Зберігся список (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 3-3 зв.) з позначкою, яка розкриває обставини написання вірша: «в Капитольске, 9 июня 1851», пояснювальною припискою іншою рукою: «Имение Н[икано]ра Михайловича Лонгинова близ г. Изюма)».

Подається за списком.

Лонгінов Никанор Михайлович - брат М. М. Лонгінова, знайомий П. Гулака-Артемовського.

«БУЛИ Ж МИ І В СВЯТИГОРСЬКІМ…»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 480-481.

Зберігся автограф з датою: «12 июня 1851» (ДПБ, ф. 229, № 2, арк. 3).

Подається за автографом.

«ГОЛИВСЯ Я НА ТИЖДЕНЬ РАЗ…»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 476-477.

Зберігся автограф з датою: «20 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 229, № 2, арк. 4-4 зв.).

Вірш звернено до А. А. Вагнера, що прибув з Петербурга на випускні іспити в Полтавський інститут шляхетних дівчат.

«Як тілько задзвонять чотири годинки...»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 477.

Зберігся автограф у листі П. П. Гулака-Артемовського до А. А. Вагнера, з датою: «21 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 121, № 4, арк. 2 зв.): «Жена моя, достойно уважаемый Андрей Андреевич, свидетельствуя Вам искреннейшее почтение, радостно, к радости моей, извещает меня, что почтенные родные ваши, Гофманны, избрали дом мой для постоянного в нем квартирования и содружества с нами. Полагая, что и Вы разделите с нами удовольствие подобного сожизния, поспешу признательно обнять Вас за прочтенную мною рукопись: говорю - поспешу, коли то покличе, а коли наше не в лад, то ми з своїм і назад!»

Подається за автографом.

«Послухав жінку...»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 477-478.

Зберігся автограф з датою: «23 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 229, № 2, арк. 5).

Подається за автографом.

«Ой, мені тяжко!...»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 478-479.

Зберігся автограф у листі П. П. Гулака-Артемовського до А. А. Вагнера французькою мовою, з датою: «26 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 121, № 4, арк. 4-4 зв.): «Ця дрібничка може становити хіба що сьогоденний інтерес, дорогий і шановний Андрію Андрійовичу! Як Вам відомо, мені сьогодні нема чого робити й треба було чимось заповнити цей порожній ранок; ось чому я роблю все абияк, принаймні погасив борг у своєму листуванні з дружиною й дітьми. Киньте мене (швырните меня) до ніг його превосходительства, нашого ангела-хранителя. Вітання! Шаноба й дружба!» Перед текстом вірша позначка автора: «NB. На голос малороссийской кобз[арской] песни: «Ой, піду я до владики попа позивати».

Подається за автографом.

«Андрію! Андрію!...»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 479.

Зберігся автограф з датою: «29 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 229, № 2, арк. 2).

Вірш, власне, є запискою до А. А. Вагнера, надісланою з метою з’ясувати, чи буде М. М. Лонгінов присутній на прилюдному іспиті в Полтавському інституті шляхетних дівчат. Під текстом вірша вітання французькою мовою: «Привіт! Повага й дружба!»

Подається за автографом.

«А що ж оце, Андрію?..»

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 479-480.

Зберігся автограф з датою: «30 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 121, № 4, арк. 6-7).

У цьому вірші П. П. Гулак-Артемовський ділиться з А. А. Вагнером враженнями від випускного концерту вихованок Полтавського