Українські поезії - Петро Петрович Гулак-Артемовський

кару грішників очима розмірять.

Бо вся моя в тобі надія за терпіння:

Ти в господі вказав мені моє спасіння.

Ні рана, ані зло тебе не досягне,

Бо янголам звелить він стерегти тебе:

Підхоплять на руки, піднімуться з тобою,

Щоб ти об камінь де не образи́всь ногою,

Роздавиш гаспида і василиска ти,

Застогнуть лев і змій од твоєї п’яти,

І скаже госпідь: він на мене сподівався,

Я слобоню його: зо мною він спізнався;

Попросить він чого - послухаю його,

В пригоді буду з ним; зажуриться чого -

Я розведу журбу і од печалі збавлю.

Прославлю дні його, і дні до днів прибавлю,

І двір життя його я раєм обсажу,

І всім моє йому спасіння покажу.

 

14 декабря 1858 г.,

Харьков

 

КОЗАЦЬКА МАТИ

 

(до П. О. К[улі]ша) 81

 

 

Та й хвацька ж то колись була

Козацька мати!..

Еге!.. Була, та поплила:

Її не вертати!

Не слинь, Паньку, і не журись,

Бо й сліз пожальсь, боже;

Найми псавтир та помолись,

Журба не поможе!

Ткни попові коповика

На «Со духи» в церкві: 82

Нехай лежать там мовчака

В сирій землі мертві!

Та й ти з попом хоч у кулак

Прохлипай «партесне»… 83

А що ж робить, що сталось так…

Царство їй небесне!

 

 

 

_____________

 

 

ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

 

 

Дебютувавши в літературі 1817 р., П. Гулак-Артемовський більш-менш регулярно друкував свої вірші лише протягом семи років, доки в Харкові виходили «Украинский вестник» та «Украинский журнал». Після того, як у 1825 р. останній було закрито, він ще опублікував 1827 р. кілька українських віршів у московському журналі «Вестник Европы»; потім поява друком його творів надовго припинилася. З усього поетичного доробку П. Гулака-Артемовського (а нині відомо понад 70 його оригінальних і перекладних віршів) ним самим було опубліковано лише 15 творів українською і 9 - російською мовами. Наприкінці життя поета в журналі «Основа» (1861, № 3) було передруковано більшість опублікованих раніше віршів.

З уже друкованих творів складалася і перша окрема збірка, що вийшла в світ через 12 років після смерті автора («Кобзар П. П. Артемовського-Гулака», Київ, 1877).

Більшість творів П. Гулака-Артемовського побачила світ лише у 80-90-х роках XIX ст. та на початку XX ст. завдяки публікаціям О. Кониського («Світ», 1882, № 2), О. Потебні («Киевская старина», 1888, кн. 5), М. Комарова («Зоря», 1896, № 19-24), Д. Багалія («Киевская старина», 1897, кн. 3; 1903, кн. 9), Ю. Романчука («Записки Наукового товариства імені Шевченка», т. 60, 1904, кн. 4) та ін. Ці публікації були здійснені не лише за автографами, які ще за життя поета, особливо ж після його смерті були розпорошені й значною мірою втрачені, а й за знятими в різний час копіями. З цим, зокрема, пов’язана неусталеність назв багатьох віршів: деякі назви були власне своєрідними авторськими анотаціями-поясненнями і в різних списках варіювалися, інші належать не автору, а публікаторам. З огляду на це в нашому виданні вірші, що не мають авторського заголовка, подаються за їх першим рядком.

Перші спроби текстологічного вивчення і впорядкування поетичної спадщини П. Гулака-Артемовського зробили ще в дореволюційний період О. Потебня, Д. Багалій, В. Доманицький, Ю. Романчук, В. Науменко. За радянського часу найбільше значення мали науково-критичні видання творів П. Гулака-Артемовського, підготовлені І. Айзенштоком у 1927-1930 рр. та в 1964 р. Проте й вони не вільні від цілого ряду текстологічних недоглядів.

У цьому виданні, яке майже повністю обіймає відому на сьогодні поетичну спадщину П. Гулака-Артемовського, всі твори заново звірено з наявними нині рукописними джерелами або першодруками, а також ширше, ніж це робилося досі, прокоментовано, враховуючи здобутки радянського літературознавства у вивченні його творчості.

Зважаючи на те, що правописні норми української літературної мови на той час ще не були усталені, цілий ряд відступів від сучасного правопису (написання типу «тогді», «тілько», «радощю», «ахвинські», «пійду», «зуздріла» та ін.), які трапляються у творах П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки, зберігаються і в нашому виданні. Пояснення слів, які можуть бути незрозумілими сучасному читачеві, дається в словничку наприкінці тому.

 

 

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

 

УКРАЇНСЬКІ ПОЕЗІЇ

 

 

СПРАВЖНЯ ДОБРІСТЬ

 

(Писулька до Грицька Пронози)

 

Вперше надруковано в уривках (рядки 1-24, 126-129) в кн.: Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы XIX столетия. К., 1884, с. 69-70. Повністю вперше опубліковано в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (далі - ЗНТШ), 1904, т. 60, кн. 4, с. 3-8, з численними різночитаннями щодо автографа (вперше опублікованого І. Я. Айзенштоком у вид.: П. Гулак-Артемовський. Твори. Київ - Харків, 1928, с. 99-107).

Автограф з написом: «Переписал автор 7-го июля 1836» зберігається у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді (далі - ДПБ), ф. 229, № 1, арк. 1-7 зв. На обкладинці його заголовок російською мовою: «Истинная Добродетель. Послание», наприкінці - приписка французькою мовою: «Цей твір, розпочатий 1817 року, ніколи не був ні продовжений, ані закінчений».

Подається за автографом.

 

Писулька до Грицька Пронози - звернення до українського письменника Квітки-Основ’яненка Григорія Федоровича (1778-1843). Протягом довгого часу внаслідок хибного прочитання автографа ім’я адресата «Писульки» визначалося як «Грицько Проказа».

 

 

ПАН ТА СОБАКА

 

(казка)

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1818, № 12, с. 356-362, під криптонімом «ъ… и… ъ» (останні літери написаних за тодішньою орфографією імені та прізвища автора: «Петръ Артемовскій-Гулакъ»).

Автограф невідомий. Зберігся список невідомою рукою без дати (ДПБ, ф. 229, № 7, арк. 1-5).

Подається за першодруком.

«Казку» П. Гулака-Артемовського написано за мотивами байки «Pan і pies» класика польської літератури XVIII ст. І. Красіцького (1735-1801). В Явтуховій «мотивації» покарання Рябка (рядки 86-110) використано також кілька рядків із сатири І. Красіцького «Pan niewart sługi».