т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Сніжинка. Та чого ж неодмінно Ріта? Хіба ви з нею навіки зв’язані? Є другі женщини, які схочуть і зможуть. Чого ж тільки Ріта?
Корній. Чого Ріта?.. Того, що... (Довго мовчить). Не знаю...
Сніжинка. Ех, Білий Медведю, не Ріти вам треба! Ріта - для самця, а не для творця. Творець переріс самця. Ось у чому суть людини. Так-так! Людина знає красу, а звір її не знає. От і все. Ви мусите звіря в собі вбити. Тоді ви дасте красу, яка в вас є. Є, мій Білий Медведю, є!.. Послухайте Сніжинки, яка найбільше чула й чує в вас цю красу. Встаньте зараз, сильний, твердий, напишіть листа Рі ті й ходім зо мною. Творець мусить бути жорстоким, не всяку жалість треба допускати до себе. Ходім, Медведю! Я не говорю, щоб ви мене любили, щоб до мене йшли. Я хочу бачити вас вільним і гарним. Чуєте? Хочете, ми ніколи не будемо бачитись. Я не для себе... Хоча... хоча, Медвідю, я думаю, що якби ви пішли до мене, я б дала вам все те, що вам треба, те нове, що ви хочете й не знаєте. Медведю, дорогий, Білий. (Стає на коліна перед ним). Послухайтесь Сніжинки. Вона вам хоче тільки краси, тільки краси. Медведю, ходім? Га?
Корній. Сніжинко, Сніжинко, не треба, не зараз... Не треба.
Сніжинка (рішуче). Скажіть, ви любите Ріту? Любите?
Корній. Я не знаю, Сніжинко, не знаю...
Сніжинка. Ну, скажіть,- ви, очевидно, чуєте таку зв’язь із нею, що не можете порвати? Так?
Корній. Не знаю ж, Сніжинко!.. Я чую тільки, що... що... порвалось щось... А що? Не знаю... Може вона знає?
Сніжинка. А вона це чує? Чує?
Корній. І вона чує... А може й не чує... Може й я нічого не чую... Не знаю, Сніжинко. Не треба, не зараз... Потім... Усе потім... Там ще Лесік.
Сніжинка. Лесіка вже немає. Зв’язь порвано.
Корній. Не знаю... Може й порвано. Може, ще й єсть...
Сніжинка (благаюче). Білий Медведю, ходім зо мною! Ходім, Медведю... Ходім зараз, я боюсь за вас... Я боюсь, Пантера дужа... Вона не пустить вас...
Корній. Ні, я не боюсь... нікого, а тільки... себе. От іменно, себе.
Сніжинка. Медведю, білий, прекрасний...
Розчиняються двері в коридор і хутко входить Ріта. Забачивши Сніжинку, яка раптово підвелася, зупиняється і якийсь мент не може нічого сказати. Нарешті, важко, трудно дихаючи, тихо і хрипло говорить:
Ріта. Я так і знала... (Помалу йде до них. До Корнія). Так, значить, мене для цього виманили з дому?
Корній (спокійно, тихо). Я нічого, Ріто, не знаю...
Ріта (до Сніжинки. Ледве чутно). Що вам треба тут?
Сніжинка (гордо). Я прийшла не до вас!
Ріта. Ви знаєте, що там? (Показує на свою хату).
Сніжинка. Знаю. Там лежить мертвим те, що в’язало вас обох.
Ріта. А-а... А ви прийшли нову зв’язь зробити?
Сніжинка. Я прийшла од усяких зв’язів увільнити Білого Медведя!
Ріта. Та-ак? (Чудно посміхаючись). Але Білий Медвід зв’язаний з Чорною Пантерою, ви це знаєте?
Корній. А, лишіть це... Іди, Ріто, до себе...
Ріта. Я в себе. Може, комусь іншому треба йти до себе.
Сніжинка. Я піду зараз, не бійтеся. Білий Медведю, ви хотіли трохи прогулятися? Ходім разом?
Ріта. Білий Медвідь, добродійко, нікуди не піде!
Корній. А, Ріто, ну, навіщо так? Схочу й піду... У мене голова болить, я трохи пройдуся.
Ріта (сильно). Ні, ти не підеш! Чуєш?
Корній. Я піду і вже... От і єсть... (Хоче йти одягатись).
Ріта (якийсь мент мовчить, раптом кидається до нього, хапає за руку і благаючим голосом говорить): Нію, останься... Завтра підеш, куди схочеш... Куди схочеш і з ким схочеш... Сьогодні зостанься, прошу... Нію!
Корній. Я на півгодини... У мене голова болить.
Ріта. Завтра... Сьогодні зостанься... Останній вечір. Я розумію все... Чуєш? Зроби те, що останній раз прохаю...
Корній (вагається). Я на десять хвилин...
Ріта. Завтра, завтра.
Сніжинка. Ви йдете, Медведю?
Корній. Ні, Сніжинко, я мабуть зостанусь.
Сніжинка. А я раджу вам пройтись.
Ріта (люто до неї). Добродійко!..
Сніжинка (виходячи). До завтра, Медведю.
Ріта (спалахуючи). Так от чого вони виманили мене! А-а!
Корній. Ах, Ріто, ти знов! Я стомився, мені голова болить... Я не можу цих криків... Пусти мене трохи пройтись, я сам піду... Я не можу... Я мушу вийти.
Ріта. Ні, ти не підеш... Ти не підеш... Чуєш? (Бачачи, що Корній хоче йти до пальта, вона знов
