т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Сніжинка (розчулено). Ну, нічого, якось усе буде. Треба щось зробити... Тільки як же зробити. Туди можна зайти?
Ганна Сем. Ой, ні, не пустить. Та й не варто туди йти, а надто вам. Треба, щоб вона вас і не бачила, бо й так часто говорить йому про вас і... боїться. Ах, горе хоч у кого розум помутить... Треба, щоб добродій Міґуелес з нею поговорив, (до Міґуелеса) вона найбільш симпатично до вас ставиться... А, ви, Сніжинко, уже з ним, він вас послухається більш, ніж кого. Якби так, щоб її кудись хоч на годинку з дому вивести, щоб подивилась на вулиці, на людей, це б її думки хоч трохи розвіяло б. А його теж... І трупик же, господи, треба обмити! Треба ж і труну купити, поховати. Якось же чи в поліцію, чи куди тут заяву зробити?.. Я ж нічого тут не знаю.
Сніжинка. Гм!.. Що ж тут придумати? Ви кажете, що вона мене боїться й говорить йому? Ви не подумайте... я для того питаю, що, може, все таки мені можна піти до неї... Може, вже вона не так дуже вороже ставиться?.. Як ви думаєте? (В очах жадність і напружена увага).
Ганна Сем. Ні-ні, лучче не йдіть!.. Буде гірше... Буде гірше... Не треба... Хай добродій Міґуелес...
Сніжинка. Ну, а... добродій Корній як до мене?
Ганна Сем. Корній нічого... Я от що думаю: ви, Сніжинко, йдіть на веранду і сховайтесь. Я викличу сюди Ріту, скажу, що добродій Міґуелес має важну справу до неї... Як вона вийде, ви тоді через ті двері ідіть до Корнія й виводьте його на веранду. А звідти вже сюди та й до себе чи куди там. Тільки дивіться, я буду кашлять, як можна йти... Щоб на неї не наскочити... От тільки як її з дому вивести? Я вже думала так, щоб добродій Міґуелес сказав їй, що приїхала одна її подруга Аня Смірнова,- вони дуже любляться,- та заслабла і просить приїхати в готель. Тільки ж чого записки нема?.. От горе.
Міґуелес. Я скажу, що загубив записку!
Ганна Сем. Ага! Це нічого. А як же тоді, як ніякої подруги не буде? Що вона подумає? Вона й так боїться, що... Ах, горе ж яке, господи милостивий.
Міґуелес. Та навіщо все це? Я просто з нею поговорю. Сеньйора Ріта людина розумна і зрозуміє, що не можна ж так весь час? Як ви думаєте, сеньйоро?
Ганна Сем. Ой, боюсь... Може б їй це вже десь там сказали, щоб Корнія витягнути?
Міґуелес. Ну, добре! А як називається та подруга?
Ганна Семенівна. Аня Смірнова.
Міґуелес. Аня Смірнова? Добре.
Ганна Сем. І от ще що: не показуйте й знаку, що ви щонебудь знаєте, боже вас борони! Так наче нічого не сталось. А то й не рушить нікуди. І ви, Сніжинко, слідіть же, як я буду знак давати... Буду кашлять, значить, можна йти. І до нього в кімнату, і сюди.
Сніжинка. Добре.
Ганна Сем. От, господи, до чого дожила на старість!.. Ну, та що ж зробиш?..
Міґуелес. Чекайте, сеньйоро... Мені здається, що сеньйориті Сніжинці треба підождати на веранді доти, доки сеньйора Ріта не вийде зовсім, бо вона може вернутись і не застати.
Ганна Сем. А правда, правда... Ох, і не раз, мабуть, ще вернеться... Та чи й піде ще?
Міґуелес. А потім ще: ця сеньйорита Аня Смірнова бльондинка чи брюнетка? І яка з себе?
Ганна Сем. Не бачила, не знаю... Фотографію бачила, здається - бльондинка.
Міґуелес. Гм! Ну, та нічого!.. Якось викручусь... Ідіть уже.
Ганна Сем. Ну, Сніжинко, ховайтеся... Іду...
Сніжинка виходить на веранду, а Ганна Семенівна - в кімнату Ріти.
Міґуелес схвильовано ходить по ательє.
Сніжинка (визираючи з дверей, тихо). Міґуелес!
Міґуелес. Що?
Сніжинка. Ви її довше не пускайте додому.
Міґуелес. Добре.
Сніжинка ховається, а він знов ходить. Виходять Ріта й Ганна Семенівна.
Ріта (в чорному, дуже бліда, на лиці строга, хмура задума). Добрий вечір, Міґуелес. Що ви мені хочете сказати? Вибачайте, я з вами не можу довго говорити, я дуже занята.
Міґуелес. Дуже вибачаюсь. Але справа не моя, а... одної особи, яка сьогодні приїхала в Париж і хоче вас бачити. По дорозі вона дуже заслабла і зовсім хвора зараз...
Ріта. Це дуже неприємно. Шкода...
Міґуелес. Ця особа - ваша подруга Аня Смірнова.
Ріта (неуважно). Аня Смірнова? Коли ж вона приїхала?
Міґуелес. Вона приїхала сьогодні вранці й дуже хвора...
Ріта. «Сьогодні вранці й дуже хвора...» (Здавлює голову). Вибачте, добродію, мені трохи голова болить... Я вас не розумію, ви говорите, що хтось приїхав у Париж...
Міґуелес. Ваша подруга, Аня Смірнова...
Ріта. Ну?
Міґуелес. І хоче
