т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Янсон (уклоняючись). Я цього ждав. Прошу вибачення. (Повертається і йде).

Сніжинка (з посмішкою, до Корнія). А правда, Янсон може розуміти красу?

Ріта. Так само як павіян! Або жалкий раб!

Сніжинка (тихо). Дуже помиляєтесь. У всякому разі своє він любить так, що все дасть за нього. А ви своє так не любите. Ви жертвуєте сином для ревности. Не правда?

Ріта. Як ви смієте так говорити зо мною.

Сніжинка. Хіба не правда? Хто вам дорогше?

Ріта. Про те я вам казати не буду, бо ви ні того, ні другого не розумієте. Вам бульварні чуття тільки зрозумілі. Прошу вийти з нашої хати.

Сніжинка. Я на образи не хочу відповідати образами. А до того, що я розумію, ви ще не доросли. Прощайте, Білий Медведю! (Помалу виходить за Янсоном).

Ріта. Ха-ха-ха... О, подумаєш! Не доросли... Але яке нахабство! Який цинізм! Така пропозиція... Це таке... одверте щось, нахабне, брудне. Фу, господи! Та як вона сміє?!

Корній (що весь час ходив по хаті). А, лиши... Ну, просто Сніжинка дурниці робить... А, що там... Я все одно не можу. От і вже. Не можу.

Ріта. Ти завтра ж продаси полотно і визволиш мене від таких образ і пропозицій! Чуєш? І як ти міг слухати спокійно цю подлу пропозицію? Як ти міг допустити це?! Вона ж, видно це, прийшла спеціяльно, щоб нас образити!

Корній. А, Ріто… Яка там образа... Зовсім вона цього не думала. От собі думає, що сім’я не підходить артистові, й хоче нищити її. От і вже... І не в тому річ.

Ріта. Ти, здається, цілком співчуваєш їй.

Корній. Лиши, Ріто... Не можу я співчувати тому, чого нема в мені.

Ріта. Ні, ти співчуваєш! Бо якби ти був проти цього, ти б не мучив нас так, ти б давно вже зробив для сім’ї те, що всякий мусить зробити.

Корній (раптом роздратовано). А, для сім’ї, для сім’ї! Все для сім’ї! А чому сім’я для мене не робить? Такої сім’ї я не хочу! От єсть! Не хочу та й уже. Я переріс таку сім’ю. Це минулося... Минулося. Все для сім’ї: і честь для сім’ї і власність, і талант, і держава... Та що таке? Хай сім’я служить уже чомусь більшому за неї! Годі.

Ріта. Більшому?

Корній. А щоб ти знала, що більшому. Творчості! Мистецтву, от чому. Na! Завели собі сім’ю і все їй давай,- священна. Поцілував другу женщину, честь опозорив. Бо сім’ї те шкодить. А к чорту не хочеш? Ná, маєш! Колись вона була головна, а тепер чоловік виріс. Виріс і вже. Годі. Сім’я мусить нову форму придбати. От. Годі од сім’ї до всього підходити... Так-так! Що це, справді, таке? Того не можна, того не можна, те їй давай, це їй давай. Та що? Хіба я якийсь крамар, що має лавку для сім’ї? Маєш! Хіба я живу для того, щоб сім’ю содержувати? Сім’я мені головне? Та з якої речі? От єсть тобі! Це колись було, а тепер сім’я хай служить. От і вже. Я й досі нічого не можу зробити, нічого більшого не можу написати. Я все продаю, все спішу. Та до якої ж пори? Маєш! Одну річ хотів зробити і от тобі - давай її сім’ї. Але вибачайте, я її не дам. А, того не буде! Хочеш сім’ю рятувати, то рятуй сама! А хочеш бути мені дійсним товаришем, то мусиш усе віддати для мистецтва. От і вже. Треба, нарешті, ясно це поставити, до якої це пори буде!

Ріта. Що ж я тобі ще не дала? Що ти не взяв ще в мене? Говори, я дам.

Корній. А, що! Чого ради я повинен для сім’ї давати своє... все найдорогше, чому сім’я мені не дасть свого найдорогшого... «святого»… А, маєш...

Ріта. Говори ж, що! Говори, що сім’я тобі ще не дала, твоєму мистецтву, що?

Корній. Нічого не дала, а ще взяла. Мені треба грошей на Сальон, на роботу, на фарби. Де я візьму? Де? А, маєш... Де я можу зараз дістати, коли я скінчив роботу? Продать цю, а потім знов почати, не скінчить, продати, і знов? І так усе життя? Та що таке? За якої речі?

Ріта (тихо). Чого ж ти хочеш? Щоб ми пішли од тебе? Ти хочеш, щоб я взяла гроші у Янсона і поїхала? Так?

Корній. Ні, я цього не хочу...

Ріта. Ага, ти мусиш кінчати роботу. Ну, так чого ж тобі треба.

Корній. Мені треба грошей. От і вже.

Ріта. І мені треба. Ну?

Корній (зупиняючись, чудно дивиться на неї). «Ну?» Ну, так от що я тобі скажу. Ти говориш, що ти все можеш зробить, що ти товариш мій?

Ріта. Говорю. Ну?

Корній. Ну, так от: ти мусиш піти до Мулена, продатись йому і взяти для сім’ї й для мене грошей. І вже.

Ріта (пронизана жахом). Корнію, що ти говориш?!!

Корній. Я говорю те, що говорю. Дай свою честь сім’ї, для мистецтва, для мене.

Ріта. Корнію! Господи! Ти свідомо це говориш? Ти розумієш, що ти говориш?

Корній. Я говорю те, що я говорю. От і вже.