т. 13 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Міґуелес (серйозно). Я не впізнаю сеньйору.

Ріта. Чому? Весела? О, я вмію бути дуже веселою. Може хочете зо мною танок апашів станцювати?

Міґуелес. Дякую, я не вмію.

Ріта. Шкода. У вас постать дуже хороша для цього танку. Ви його не вмієте? А я вмію. О, чудовий танок! О, і музики вже йдуть. Мулен, на середину.

Корній (весь час п’є і стає хмурішим і хмурішим. Раптом не видержує й голосно говорить): Запніть завісу.

Ріта (хутко в його бік). Що? А ви хто такий? Яке вам діло? Не подобається, можете забиратись. Не сміть запинати! Я хочу танцювати. Прошу всіх, все кафе, весь Париж! Чорна Пантера, коханка Мулена, буде танцювати танок... (До Мулена). Ха-ха-ха! А месьє Мулен уже й просіяв? О, ні, я ще не коханка і не аmіе месьє Мулена! Я - жона артиста Корнія Каневича. Voila! Ось - мій муж. А я жона його, буду зараз танцювати танок апашів. Ну? Музики готові?

Голос од музиків:

- Готові!

Публіка товпиться крізь колони. Сніжинка щось говорить Корнієві, але той понуро дивиться на Ріту.

Ріта. Ну, Мулен, починаємо?

Мулен. Я весь тут.

Ріта (плескає в руки музикам). Алло!

Музики грають. Ріта й Мулен танцюють. Дедалі то з більшим запалом, з якоюсь дикою, п’яною жагою і майстерством.

Сніжинка (захоплено встає й жадно слідкує. До Корнія). Вона гарна, Медведю! Вона страшно гарна!

Ріта. Швидше, музики!

Корній п’є, але не зводить очей з Ріти. Кулаки його машинально стискуються. Він то схопиться, то знов сяде. І знов п’є чарку за чаркою.

Ріта. Фу, годі!.. (Важко дихаючи, підбігає до Корнія). Ну, що? Гарно танцювала? Га?..

Сніжинка. Чудово, Ріто!!

Ріта (не звертаючи на неї уваги). Ну? Не думав, що я можу, га? Ха-ха-ха! Думав, тільки пелюшки мити можу? Що ж ти мовчиш? Подобається, кажи?

Корній сильно ставить чарку на стіл, не відповідає.

Ріта. Ха-ха-ха! Обережно, чарку розіб’єш, двадцять сантимів коштує, не хватить заплатити. Ха-ха-ха! (Одходить). Мулене, дякую! О, дякую.. Ну, що, Міґуелес, може ви зо мною хочете? Ах, ви не вмієте! Ну, не треба... А публіки скільки. (До неї). Цікаво, правда? Ха-ха-ха! (Публіка розходиться, балакаючи).

Штіф. Ви чудово танцювали, це щось надзвичайне. У вас така пластика...

Ріта. Невже? Плястика? О, у мене пластика, ха-ха-ха!.. А ви п’єте? Панове, мусите всі пити, бо буду сердита. Блек, пийте, я не хочу, щоб коло мене були тверезі очі! Мусите всі п’яні бути.

Блек. У п’яного, мадам, очі більш тверезі, ніж у тверезого.

Ріта. Все одно!.. Мулен... О, мій Мулен... які в тебе зараз чудові очі. Білий Медведю! Подивись, які очі у месьє Мулена... Подивись. Мулен, покажи моєму мужу, які в тебе очі зараз... Масляні, жадні, ха-ха-ха! Такі і в мого мужа були колись... Що ви, панове, шепочетесь? Не вірите? Спитайте у мого мужа… А Мулен усе так же дивиться... Одурів, правда? Але чекай, ти ще рано дивишся... так… А це забув... (Виймає з-за корсажу карти). Хочеш грати?..

Мулен (з викликом). Хочу!

Ріта. А? Не боїшся вже?

Мулен. Усе одно. Чим швидше, тим краще! Давай!

Ріта. О? А я не хочу... Панове, хто хоче з нами в карти грати? У нас гарна гра. Ми граємо з Муленом на поцілунки. Кожний поцілунок мій коштує сто франків, або одна ніч любови... Але я на поцілунки тільки з моїм Муленом граю. Вже програла йому п’ять поцілунків, ще п’ять і... і... я твоя? Правда? Amie, га? Ха-ха-ха! Чуєш, Білий Медведю? Хочеш грати з нами?.. Але бідний, чим же ти гратимеш? Хіба полотном? Ха-ха! Ну, Мулен! Граймо! Панове, хто хоче? Міґуелес? Блек? Кардинал?

Сафо. Я хочу грати!

Ріта. О? Чудесно! Теж на поцілунки?

Сафо. О, ні, я на гроші. Кардинал, я хочу грати.

Мулен. Штіфе! Грай! Ставка скільки хто хоче. Гра - штос.

Всі тихо між собою балакають. Підходить і Янсон.

Ріта. Поцілунок на червоного короля. На тебе, Білий Медведю! Ха-ха-ха!

Мулен. Ще хто?

Янсон. На жирову кралю сто франків, або один поцілунок.

Сніжинка (схопившись, вражено): Янсоне, це що?

Янсон (спокійно). Краса виграє.

Мулен. Ще хто?

Сафо. І я на жирову кралю десять франків.

Ріта. Ого! Швидше, Мулене!

Мулен. Ще хто? Нікого? Одчиняю колоду. (Дає направо й наліво).

Сафо. Жирова краля! Програла!

Мулен. Побита!

Янсон (спокійно). Краса виграє.

Ріта. Ну, Білий Медведю? Хто кого: чи Мулен тебе, чи ти Мулена?

Мулен. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Побитий. Шість поцілунків! Прошу. Хто ставить?

Кардинал (виймаючи гаманця). Гм! Я волів би, дитинко, щоб ти грала на поцілунки. (Дає гроші).

Сафо. Он-я-як? Ах, ти ж... Ну, чекай!

Ріта. Два зразу на червоного короля! Кінчать - так кінчать!