Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Утім, між ЄМС та ФРС є одна відмінність. Окремі національні центральні банки членів ЄМС досі відповідають за кліринг платежів між комерційними банками власної юрисдикції та між цими самим комерційними банками й національним урядом. Це означає, що національні центральні банки обов’язково залучені до реалізації внутрішньої фіскальної політики. Тоді як монетарна політика була певним чином «уніфікована» в усьому ЄМС та зосереджена в руках ЄЦБ, фіскальна політика залишалася у сфері повноважень кожного окремого національного уряду. У такий спосіб фіскальну політику значною мірою було відокремлено від валюти. Отже, так само як штати у США (або провінції в Канаді), окремо кожен член ЄМС — це «користувач», а не «емітент» єдиної валюти євро. Вони оподатковують та витрачають у євро, а також випускають номіновані в євро борги. По суті, те саме роблять й американські штати —оподатковують, витрачають і позичають у доларах США.
Порівняння зі штатами США
У США штати мусять подавати на розгляд збалансовані бюджети (48 штатів згідно з конституцією повинні так робити; та це не обов’язково означає, що наприкінці фіскального року вони досягнуть збалансованого бюджету — доходи можуть бути нижчі, а витрати вищі, ніж очікувалося). Штати все одно позичають: наприклад, коли уряд якогось штату фінансує довготривалі проекти з будівництва об’єктів соціальної інфраструктури, то випускає облігації, номіновані в доларах. Він використовує податкові надходження, щоб обслуговувати цей борг265. Щороку уряд зараховує обслуговування боргу до запланованих витрат і намагається забезпечити всі поточні витрати (зокрема і погашення боргу) сукупним доходом. (Формально конституційні вимоги до збалансованого бюджету штату стосуються саме балансу так званого поточного рахунку, згідно з яким витрати штату передбачають тільки процентні платежі за боргом266).
Коли певний штат США врешті-решт опиняється в дефіциті бюджету, то ризикує зіткнутися з пониженням свого кредитного рейтингу267 від однієї з провідних рейтингових агенцій268. Це означатиме, що процентні ставки або вартість позик для цього штату зростуть. Він може опинитися в зачарованому колі: підвищення процентних ставок збільшить витрати на обслуговування боргу, унаслідок чого зросте дефіцит, і це буде підставою для подальшого зниження кредитного рейтингу. Дефолт за власним боргом стає реальною перспективою — і в США відомі приклади, коли очільники штату та місцева влада або впритул наблизилися до дефолту, або були змушені оголосити дефолт (округ Орендж у штаті Каліфорнія, один із найбагатших округів у Сполучених Штатах, таки оголосив дефолт269). Економічні спади — такі як Велика фінансова криза, що почалася в США у 2007 році, — часто змушують владу штату та місцеву владу відчувати проблеми з власним боргом, спричинені зниженням їхнього кредитного рейтингу. А це змушує владу скорочувати витрати і / або підвищувати податки270.
Для того, щоб зменшити ймовірність таких боргових проблем серед держав ЄМС, кожна з країн — членів Єврозони погодилася дотримуватися обмежень щодо дефіцитів бюджету та випуску державних боргових зобов’язань. Принцип полягав у тому, що уряди держав не матимуть дефіциту бюджету, вищого за 3 % від ВВП, і не накопичуватимуть державний борг понад 60 % від ВВП країни. Насправді майже всі держави-члени ЄМС постійно порушують ці критерії.
Держави ЄМС — користувачі, а не емітенти валюти
Для держав, що перейшли на євро, їхня валюта не суверенна в тому розумінні, які ми прийняли в цій книжці. Тобто країни Єврозони вчинили так, ніби прийняли іноземну валюту — щось на кшталт «доларизації» країни, коли вона вирішує приєднатися до механізму валютного коридору271 на основі долара США. Але все-таки крок членів Єврозони не такий радикальний, як приєднання до механізму «валютного коридору», адже створення Європейського Союзу гарантувало готовність держав-членів допомогти одна одній у фінансовій скруті (щось подібне мало місце під час першої хвилі Великої фінансової кризи у країнах Єврозони після 2008 року).
Крім того, існування ЄЦБ, який здатен бути «кредитором останньої інстанції», надає певної гнучкості окремим членам ЄМС. Коли, наприклад, Аргентина приймає механізм валютного коридору на основі іноземної валюти (як правило, долара США), в неї немає жодної певності (і, без сумніву, жодних сподівань), що емітент цієї валюти (Сполучені Штати) стане її рятувати. І попри те, що Маастрихтські критерії, як виявилося, створили суттєві перешкоди для фінансового порятунку проблемних держав, завжди очікувалось, що в критичному випадку їм буде надано фінансову допомогу.
Хоч послідовники MMT давно передбачали, що структура ЄМС не дозволить йому впоратися з фінансовою кризою, проблеми стали очевидні тільки тоді, коли спершу Ірландія, потім Греція (а згодом і Кіпр) зазнали фінансового краху внаслідок Великої фінансової кризи. Остаточній катастрофі на ринку суверенного боргу Греції у 2011-му, а згодом й у 2014 році, запобігло лише втручання держав-членів ЄМС та ЄЦБ, які витягли країну з глибокої кризи. Жодного довготривалого рішення проблем, спричинених використанням несуверенної валюти, знайдено не було, тому, починаючи з весни 2015 року, криза проникає в інші країни Єврозони. Далі ми розглянемо кризу Єврозони докладніше.
Блок: Відповіді на запитання читачів
Запитання: Чи може уряд такої країни, як Греція, що використовує євро, випускати чисті фінансові активи для свого внутрішнього приватного сектору?
Відповідь: На хвильку забудьте про державний та зовнішній сектори. У межах внутрішнього приватного сектору існує багато економічних одиниць272, що випускають власні IOU, які, зі свого боку, належать іншим економічним одиницям як активи. Зрозуміло, що для кожного зобов’язання є кореспондуючий актив, у результаті чого вони балансуються до нуля. Тепер додайте державний сектор. Він має фінансові вимоги до внутрішнього приватного сектору273 і випускає фінансові вимоги до самого себе274. Приватний сектор погашає свої зобов’язання перед державою зі сплати податків та інших обов’язкових платежів, надаючи урядові його ж IOU (наприклад, валюту в широкому розумінні, хоча на практиці податки сплачуються лише з використанням банківських резервів — тобто трансакцією, що здійснюють комерційні банки, які мають рахунки в центральному банку).
Як нам відомо з попередніх розділів, дефіцит державного бюджету зумовлює нетто-збільшення на суму дефіциту як банківських резервів, так і залишків на поточних рахунках приватного сектору275. Отже, приватний сектор матиме чисті фінансові активи у формі платіжних вимог до держави. А на практиці ці чисті вимоги будуть банківськими резервами в центральному банку. Тоді держава може продати державні облігації, що дають вищий процентний дохід, як альтернативу резервам на кореспондентському рахунку. Купівля
