Обре, сховайся добре! - Костянтин Артемович Когтянц
Крім того, Лупу порушив прямий наказ Стамбула — надати допомогу козакам.
(обратно) 131І останній.
(обратно) 132Росія не карбувала власної монети, крім дрібної. Карбованець існував лише як умовна одиниця. Офіційною валютою були йохимсталери — на російський лад — «єфимки», що дорівнювали п’ятдесяти копійкам. Звичайний бойовий кінь коштував не більше десяти карбованців.
(обратно) 133Польські ротмістри носили особливої форми чекани.
(обратно) 134Ольстри — кобури, підвішені до сідла.
(обратно) 135Ференц Рац, він же Франц Трас, він же Ференц Сербин (справжнє ім’я та прізвище невідомі) — українець з-під Умані, кріпак князя Калиновського. У приватних військах цього магната обіймав посаду «відповідального за порядком у таборі», тобто коменданта табору та начальника військової поліції (ціла низка іноземних імен вказує, що, імовірно, він мав відношення і до розвідки).
(обратно) 136Деякі сучасники, зокрема видатний вчений Пуффендорф, вважали Ференца мусульманином.
(обратно) 137Поширена версія, що росіяни до реформ патріарха Никона хрестилися двома перстами, правильна по суті, однак самі прихильники такого обряду вважали, що вони творять хресне знамення усіма п’ятьма пальцями.
(обратно) 138У Євангелії від Матея стверджується, що Юда, перед тим як повіситися, повернув тридцять срібняків фарисеям, які купили землю гончаря і назвали її «Полем крові». Згідно ж із «Діяннями апостолів» він сам купив земельну ділянку, де «упав сторч головою та тріснув надвоє». У більшості видань та рукописних списків Біблії XVII ст., з метою зменшення суперечностей, у текст «Діянь» теж вставлялися слова «земля гончаря».
(обратно) 139У повному титулі московського царя перераховувалися всі колишні російські князівства та всі завойовані землі: «великий князь Володимирський», «цар Казанський» тощо. Закінчувався титул словами «и иных областей отчич и дедич».
(обратно) 140Маються на увазі події Смоленської війни між Росією та Польщею (1632–1634). Путивль з округою тоді входив до складу Росії.
(обратно) 141Поширений штамп польської пропаганди під час кампанії 1651 р. Мається на увазі невиконання царським урядом рішення Земського Собору про надання військової допомоги Україні.
(обратно) 142Мирон Костін — молдовський політичний та культурний діяч (літописець). Відзначався патологічною, рідкісною навіть на ті часи, ненавистю до простого народу. Імовірно, що саме тому був призначений командиром двотисячного загону, що його князь Лупу направив на допомогу полякам.
(обратно) 143Буквально таку відповідь фіксують у своїх спогадах кілька європейців, що відвідували Росію у XVII ст.
(обратно) 144Распоп (російський простонародний вислів) — священик, позбавлений сану
(обратно) 145Крецул (досл. з румун. — «кучерявий») — прізвисько Івана Підкови. Наприкінці XVI ст. в Молдові неодноразово вибухали народні повстання, очолювані самозванцями, які видавали себе за родичів козацького гетьмана, що само по собі свідчить про його популярність у народі.
(обратно) 146Див. примітку 110.
(обратно) 147За народними уявленнями, потерчата, коли нікого немає вдома, піклуються про немовлят.
(обратно) 148Гармата «Сирота» — міфічна гармата, проти якої не встоїть ніякий ворог. Її, за легендою, загубили десь в Україні війська Івана Грозного. (Можливо, так відгукнулися в народі розповіді про «Цар-пушку».) Перші успіхи Богдана Хмельницького в народі пояснювали тим, що він знайшов «Сироту».
(обратно) 149Текст розмови гетьмана з полковником наведено точно за історичними джерелами.
(обратно) 150Історики сперечаються, хто відвідав Україну в грудні 1648 р. — Єрусалимський патріарх Паїсій чи посланець Константинопольського патріарха Парфенія митрополит Йоасаф? На нашу думку, плутанина виникла саме тому, що обидві високі духовні особи перебували в Києві одночасно.
(обратно) 151Йоасаф володів українською мовою.
(обратно) 152Значення слова «мартинець» не встановлено. Автор вважає, що воно (як і більшість слів у європейських мовах з коренем «март») походить від імені римського бога Марса і позначає особистих охоронців або зброєносців гетьмана.
(обратно) 153Гра словами. У Польщі короля продовжували величати, як у Середні віки, Його Милість («мосць»), хоча