Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)
- Наташа, мені гроші потрібні... Терміново. — скоромовкою промовив колишній.
-- Це я вже зрозуміла. - відповіла я. -- А я то тут причому? Я твій кредит і досі виплачую.
- я розумію, Наташо, але мені вже ніде не дадуть більше. Я прогорів. Позичив у серйозних людей. Ти ж можеш у свого попросити? Невже він не допоможе тобі? - почав нахабніти Жорік.
- Жорік, йди на хрін! У мене немає грошей! У мене я іпотека, ремонт та твій бісів кредит, який я тягну! Тож давай! Вмотуй! І не з'являвся більше у моєму житті! Дістав! - Прокричала я в трубку і відключилася. ні ну скільки ж нахабства треба мати і скільки не мати совісті!!!? Дивуюсь! Хоча ні… здивувати мене з кожним днем все важче..
Та тільки цього недоумка мені не вистачало для повного щастя…
Не можу сказати, що в мене була істерика... Ні. швидше рішучість, все швидше залагодити.
Гаразд. У мене премія цього місяця очікується, потім підвищення окладу. Тож цього місяця треба віддати за кредит у банк, частину з іпотеки та частину з ремонту. Все робити не стану, тільки те, що сплатить Лев і ще трохи. Треба ж ще за щось їсти.
***********
П'ятниця розпочалася також інтерсивно. Моє найголовніше начальство вже зранку сиділо в моєму кабінеті з кавою. Мене, як звичайно, задобрили шоколадками, а Влад, вмістившись біля мене, за моїм же робочим столом, дуже ніжно погладжуючи мою коліно своєю лапою рукою, другий тримав чашку, при цьому встигаючи обговорювати з Денисом і Дімою останні новини.
- До речі, - раптом сказав Діма. - Незабаром День Народження компанії. Потрібно б корпоратив замутити.
Я підняла очі від монітора і відразу зустрілася з чорним очицями Влада.
-- Так Так. Я в курсі. Але це ще через два місяці. Я встигну все організувати. З понеділка і приступлю. - швидко відповіла я.
- Це ж треба вирішити, кого запросить .... - Якось дивно простяг Денис.
- Ну, тобі чого переживати? - сказав Влад. -- у тебе ж хоч за каталогом можна вибрати ....-- засміявся той.
- Злі ви, колеги, піду я від вас. - Ось тобі Владику, легко говорити. Взяв Наталку під пахву і пішов. Дімка у нас – самотній вовк це зрозуміло. Льова теж зі своєю чурчхелою прийде...
І все ... далі я вже нічого не чула ... в голові шуміли тільки останні слова Дениса. Лев та його…. як вінисуазав?... Дівчина. Лев має дівчину. Давно вони разом? Хто вона? Він її кохає?
А чому, власне, мене це хвилює? Чому в очах темніє, а в горлі ком збирається? Якого ляда я собі трахкаю мізки, якщо можна займатися цим реально з гарнтм, милим і до чорта красивим чоловіком, який зараз уже нагладжує моє стегно. Добре, що я сьогодні у джинсах і під столом нічого не видно.
.......-- так каже, хороша дівчина, але звідки ж мені знати ... останнім часом він такий потайливий став. - долинуло до мого вуха.
-- Це точно. І спокійний. Ось що означає кохання. - промовив Діма.
- Щастя любить тишу - тихо продовжив Влад, дивлячись тільки на мене, а в мене по тілу промайнула рота мурашок і я так і не зрозуміла від чого саме. Від збудження чи страху? А може, мені просто холодно? Однозначно, холодно. Адже сьогодні досить прохолодний ранок.
- Так! Чоловіки! На вихід! Давайте! Ааа-ле Оп!! Горіхи підняли, булками ворушимо! Шнеля-шнеля! - я встала і швидко почала проганяти найсильнішу половину цієї фірми.
-- І я? - жалібно проскулив цей ведмедище.
- Ти насамперед. - підштовхнула я його під його міцну дупу. Уууу!! - Іди давай! Ввечері побачимося!
- Увечері? - Усміхаючись через плече, перепитав Влад.
- Ага! - посміхнулася я і нарешті виштовхала всіх зі свого кабінету.
Так. Тепер усі на своїх місцях.
Я придивлюся до Влада, у Лева є дівчина, я скоро стану його заступником. Зроблю ремонт у квартирі, розрахуюся з усіма боргами і буду повністю щаслива! Чудовий план?
Чудовий план! Треба Янинці зателефонувати!
Боги, незабаром осінь! Потрібна куртка. Ну та гаразд, попрошу щось у подруги. Вона має цілу кімнату під гардероб.
Робочий день пройшов досить добре. Багато закінчила і тепер із спокійною душею, можу йти на вихідні.
А поки, на мене я чекає Влад і виконроб з фільтрами.
І ведмідь був дуже незадоволений, дізнавшись, що мужик від Лева. Пихкав, бурчав і обурювався весь час, поки його робітники поралися у ванній. А до дев'ятої, я зачиняла за ними двері і глибоко видихала.
- Малаленька .... - Влад підійшов до мене і поклав свої лапи на мої стегна. - Втомилася? — спитав він і, нахилившись, уперся своїм чолом у мій. Я кивнула і цмокнула його в ніс. - Хочеш замовити їжу чи я щось приготую?
-- Ти готуєш? - не змогла стримати подиву я.
— взагалі-то, разом із курсами програмування, після школи, я ходив ще й на кулінарні. - з усміхом відповів він. - Поки всі хлопці вчилися грати на гітарі, щоб підкорювати дівчат на пікніках і лавках, я - він підняв вказівний палець до стелі. -- завжди знав істину!
Я вперлася долоньками в широкі груди ведмедя і відкинулася потилицею на двері.
- Так!? - я посміхнулася - і яка це істина?
- А істина в тому, Наталі, що сита, п'яна й задоволена жінка - це щаслива жінка. А якщо жінка щаслива, то і чоловік теж. -- останні слова він уже прошепотів і схилився наді мною, щоб поцілувати і я вже майже здалася, як щось смикнуло мене і я спритно ухилившись, втекла на кухню.
Чайник! Треба поставити чайник. Кава чай...
- Наташа ... - Він стояв спершись на одвірок, спостерігаючи за моїми метушливими діями. -- що відбувається?
-- Влад .... не тисни , не гони .... - я зі стуком поставила дві чашки на стіл. - я боюся...Якщо хочеш, ти можеш піти...а хочеш, можеш залишитися. Я не можу поки що обіцяти більше .... ми можемо зараз повечеряти і провести добре час ...
-- Як друзі? — спитав він м'яко, але розчаровано, дивлячись з-під чола.
- Як близькі люди...
