Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

- Нат, я наробив  помилок.  Визнаю!

— І ти думаєш, що я ось так одразу до тебе в ліжко стрибну?  Лицар недороблений?

- Наталі, давай ми зараз додому приїдемо і поговоримо у спокійній обстановці.

- Ні, дорогий!  Говорити я буду вдома!  На своїй території!  А не хрін знає де!  І ..-- хотіла сказати "хрензнає з ким", але він таки начебто знайомий...

- Наташ, у тебе там навіть меблів немає.

- Жарський, я взагалі вже ремонт доробила і меблі купила!  Без тебе!!!  Без твоєї допомоги!  Сама!!  – чітко промовила я.  - Розвертай машину!  Або висади мене тут!

Він стиснув кермо настільки, що кісточки на руках побіліли.  Ходуном ходили жовна, але ... він не промовив ні слова ... поки ... Поки ми не заїхали в красиве котеджне селище.  Чи не елітний, але дуже затишний.  Я тут не була, але безперечно, мені б хотілося тут жити....може бути...у майбутньому.

*************

Лев.

Ну а чого я власне хотів?  Думав, з'явлюся весь такий герой в сяючих обладунках і дівчина одразу повисне на мені?  Не на ту напав, друже.

Я знаю, що вона до мене не байдужа і її тіло само відгукується на мою присутність, що, звичайно ж, мене дуже радує.  Але це була б не Наталі, якби вона не брикнула.

Поки я був у батька, допомагав йому із сімейною справою, з Наталі ми кілька разів спілкувалися у робочих справах.  Та й сьогодні за великим рахунком, добре було б обговорити дещо.  Але мої думки йшли далеко в район мого паху та її стегон.  Я ніби торкнувся живого джерела що вгамовує спрагу мандрівника.  І цілувати її там на парковці здавалося чимось правильним і теплим.  Тепер доводитиму свої почуття вчинками.  Наговорити можна різне.

Ми зупинилися біля мого гаража і я поспішив відчинити двері Наталці, що сиділа надувшись і насупившись, як маленький горобець від запропонованої руки вона демонстративно відмовилася.  Фиркнула і пройшла повз, зупиняючись на ганку.

***********

Гарний, невеликий двоповерховий будиночок зі скла та зрубу, зустрів мене теплом та запахом дерева.  Просторий хол з кухнею та вітальнею.  Праворуч від вітальні відходили неширокі сходи на гору.  Все навколо було оздоблене деревом, що створювало затишок та відчуття безпеки. В залі було просторо і тепло. Ліворуч величезне вікно на всю стіну, зрубстворював атмосферу сільського будиночка та переривався золотавими кольорами, які вигідно підкреслювались підсвіткою. На підлозі лежав безворсовий яскравий килим з етнічним малюнком, великий шкіряний диван з безліччю подушок стояв посеред кімнати. На диво не великий телевізор висів на несучій стіні і весь цей ансамблю завершувала дивакувата людства, якщо була схожа на гроно винограду, що звисає щі стелі. Наче кована з якимись дерев’яними елементами та цікавими лампочками, що ніби переплітались тонкими  гілочками між собою.

Я трохи поощилась навкруги, та оскільки в мені ще клекотіло обурення, я безцеремонно плюхнулися на диван і засопіла не дивлячись на нього.

- Я хотів би, щоб ти залишилася сьогодні тут.  - сказав Лев так, ніби його рішення не підлягає оскарженню.

Я встала з дивана, схрестила руки на грудях і впритул підійшла до нього.  Мій ніс звичайно був десь на рівні його плеча, а може і нижче, але я сильно постаралася виглядати грізною.

Жарський, - я підняла на нього очі, - Іди до біса! 
 

— І не подумаю! — мало не прогарчав чоловік, нависаючи Наді мною! Ну, перевага в рості точно у нього ж! Та і я не промах! 
—  А що ти зробив для цього, власне?    - я ще вище підвела голову, щоб дивитися в його очі.  І якби поглядом можна було вбивати, то я була б уже на тому світі.  Що, Льово, правду чути неприємно?  - Ти як пацан з іграшками.  Поки спокійно лежить, ти не звертаєш увагу, але як тільки хтось її чіпає, то й тобі вона терміново потрібна.  А тепер, скажи мені адресу, я викличу собі таксі.  - він не відвів погляд ні на хвилину. - А хоча, ні.  Супутник визначить.

- Тут поганий зв'язок... - відповів він.

- А мені, Медведєв поставив у телефон такий маячок, який використовують у військових.  - Сказала я йому дістаючи покоцаний телефон з сумки.  -- За чоловіка говорять його вчинки, Лев Олександрович.  Від вас поки що, тільки слова.

Я все це сказала, і вирішила, що у цій пропозиції я ставлю крапку.  Бути матусею для здорового чоловіка, я не збираюся.