Білявка для директора - Янина Кап (Зоя Маг)

— Рибка!

Бзджзж-Бах!

- Оу!  Красиві ніжки в гарних босоніжках.- почула я насмішкувате.

Так!  Це я впала!  З крісла.  Точніше, із кріслом, на якому каталася сидячи за своїм столом.  Ось така в мене безглузда звичка, ще зі шкільних років.  Ноги задерлися вище за голову, спідниця заплуталася між стегон і як би не хотіла встати, у мене нічого не виходило.

- Може вже, допоможеш вже!  - простогнала я з-під столу.  Повернула голову і побачила пару красивих замшевих мокасинів від ..... TOD's???  Очманіти можна, у нас айтішники заробляють!

- ось ти й попалася золота рибка, - промовив він, підводячи мене й укладаючи в свої обійми.

Ось так якось і вийшло.

Я не обіцяла чекати на Лева.  Кінець літа.  Дні видалися спекотними і сонячними, але вже хотілося осені.  Три місяці, я провела в офсі, в компанії мого чарівного начальства.  І оскільки скоро буде півроку, як я працювала тут, то мала повне право на законну відпустку.  Він поїхав до батька і ... здається розібрався в собі.  Як?  Активізувався!  Ось тільки не в мій бік.  Соціальні мережі кілька разів повідомляли про те, що то там, то там Лев Жарський з'являвся з не менш спекотними супутницями.  Ну а я що... а я не обіцяла чекати.  Але, Боги!  Чому ж так сильно шкрябало глибоко в грудях, що навіть дихати ставало боляче.

Я на нього не чекаю.  І ми нічого не обіцяли одне одному.

Якщо наше знайомство з Владом спочатку не задалося, то через деякий час ми стали дуже тепло спілкуватися.  Мені подобалася його увага, але стосунків не хотілося, про що я і повідомила йому, вистоявши кордони.

Ті троянди в моєму кабінеті, були його рук справа, за що був відлупцюваний мною по ребрах, але зла не тримав.  Так і розпочалася наша дружба.

- Пусти, ведмідь!  - пробурчала я, виплутуючись із капкана рук.

- а "дякую" ми так і не навчилися говорити. - пирхнув він, піднімаючи моє крісло.  - Ти б уже вбилася, якби я не був поряд .

-- Та ясна річ! Куди ж без вашої осяяної персони! От тільки чомусь, коли на горизонті з'являєшся ти, я весь час потрапляю в неприємності.  — він реготав, нагадуючи нещодавній випадок, коли я поїхала на мокрій підлозі на своїх десятисантиметрових шпильках, а він мене знову підхопив.

- Так!  Ось такий я "чорний плащ"!  - ляснув себе по грудях цей ведмедик.

- Ага... "Свисни йому по яйцях".  - засміялася я, згадуючи, як у дитинстві вимовляла знамениту фразу мультяшного героя.  (Чорний плащ! Свисни і він з'явиться!)

Тут же двері відчинилися і я відсахнулася від Влада.

- О!  Рибка!  — ось причепилося це прізвисько до мене. — на порозі стояв Денис.  – І ти тут, як тут? – кивнув на Влада.  - пішли пити каву.  - промовив він.

- Нєєєє, я не піду... Мені звіт доробляти ... Тобі, між іншим і Леву.  - швидко відповіла.

- Хмммм .... а з шоколадкою?  - знає гад, на що натиснути.

- а давай, Денисе Вікторовичу, ти збацаєш кавку і всією вашої пі .... братією, посидіть тут у мене.  Ви ж любите мені заважати працювати.  - промовила я з сарказмом.  - Я вам навіть віконце відчиню, щоб вам душно не було.  - і я картинно вклонилася.

- Вмієш умовити, чортиця! - помахав пальцем - і так, остання кандидатка теж не пройшла перевірку і а вошивість.  — ніби поміж проказав директор.  Не просто молодому красивому керівнику, знайти помічника.  - Ну, наааайди мені... - канючить директор.

Якщо не знайду найближчим часом, то точно притягну за косми одну вперту особу.

Поки Ден з Владом зображували уражену гордість, валяючись на моєму дивані в кабінеті, я встигла багато доробити і тепер зі спокійним виглядом насолоджувалася терпким напоєм, витріщаючись у вікно.

Двері відчинилися (це я зрозуміла по протягу, що пронісся по моїй потилиці) і в них прожогом влетів третій богатир.

— Так!  Ви двоє – вказав він на генерального та айтішника – швидко вмотуйте звідси і не заважайте людині працювати.  А ти — тепер на мене.  - Приготуй документи та кошторис на останній об'єкт.  Увечері тебе Лев набере по Скайпу.  Поговоріть.  - Я кивнула. — Бо мені ж треба вже якось кошти виділяти. Дене! А ти шо мовчиш? Генерулюй давай!!!!

-- Ого!  Його величність король Лев вирішили вшанувати своєю увагою нашу скромну конторку?  - мовив Влад.  Але мого вбивчого погляду було достатньо, щоб він заткнувся і не продовжував цю тему.

************

Кінець дня був розслаблений.  Середа – це маленька п'ятниця.  Але в мене сьогодні тренажерна та серіал, максимум.  Вирішила прихопити документи та вже з дому набрати Лева.

- Гей!  Рибко!  Підвезти?  — гукнув Медведєв мене на виході, виблискуючи своєю білозубою посмішкою зі свого позашляховика.

Усміхнулась хлопцю і негативно похитала головою.  Хочу пройтися.....

*****************

Тренування сьогодні було напруженим.  Саме саме воно, щоб скинути ....кхм ..сексуальну незадоволеність.  Попрощалася з хлопцями, адміністратором і не ставши взувати босоніжки в тих же тренувальних кросівках і попленталася додому.

Вечір видався досить приємним, незважаючи на спекотний день.  На подвір'ї мого будинку було прохолодно.  На майданчику ще грали діти, матусі сиділи на лавках, пили лимонад з найближчого кіоску і обговорювали плітки нашого двору.

Я присіла на лаві біля під'їзду.

- Ой, Наталко!  Ти з роботи?  - протараторила сусідка, молода матуся.  - Я тут хлопця сьогодні зустріла.  Тебе питав.  То я не сказала, що ти, де ти.  А то не дай боже, маніяк.  Дивний якийсь.  Ой, я побігла, а то нам уже підгузник час міняти.  — дівчина все це тараторила так швидко і так спритно заходила з коляскою в парадний, що навіть моя допомога їй не знадобилася.  З люльки, цікавим поглядом на мене дивився пухкенький малюк в зелененькому боді і білих шкарпетках і смішно морщив носик і попою йорзав на покривалах.  Видно й справді незручно йому було.  Тому я швидко покивавши, допомогла затягти візочок до ліфта і вирішила, що хочу посидіти тут неподалік кафе на літньому майданчику.  І вже попрямувала в бік.