Будеш мені нареченою - Анна Пахомова

Арсен насупився й уважно подивився на нього, а потім із серйозним виглядом кивнув:

- Як наш новий тато?

- Щось на кшталт того, - погодився Тимур. - Твій справжній тато дивиться на тебе з небес, тож я буду твоїм добрим другом. І якщо ти і твоя мама не заперечуєш, я буду твоїм другим татом.

- Назавжди? - запитав Арсен, подивившись на мене у пошуках підтвердження слів Тимура. А я не знала, що йому відповісти.

- Назавжди, що б не сталося. Навіть якщо ви з мамою поїдете з мого будинку, ми все одно залишимося друзями, а я - твоїм другим татом.

Я відчула, як клубок підкотився до горла. Вона зрозуміла, що Тимур уже став для Арсена набагато кращим батьком, ніж будь-коли був Вадим. Йому син потрібен був тільки для самоствердження і вплат. Арсен повернувся до мене й обхопив мою шию своїми ручками.

- Мені б хотілося, мамо, - прошепотів він.

Я кивнула. Я більше не почувалася невдахою. Вона прекрасно розуміла, що її хлопчику потрібен приклад чоловіка поруч, не тільки дідуся і дядька. Йому необхідна була людина, яка стала б йому справжнім батьком.

- Мені б теж цього хотілося, - тихо промовила я у відповідь.

- Ну ось ми все й вирішили, - сказав Тимур. - А завтра за вечерею ми розповімо про це моїй сім'ї. Але сьогодні, по-моєму, ми повинні були грати в теніс.

- Мама погано грає.

- Ну спасибі тобі, мавпочко! А хто, цікаво, тебе навчив грати? - запитала я, підхопила сина на руки так, що він опинився донизу головою, і почала його лоскотати.

- Ти, - хихикаючи і звиваючись, пропищав Арсен.

Я перевернула його й поставила на ноги.

- Ось саме! Але ти граєш краще за мене.

- Я знаю!