Порожнеча любові - Ярослав Вічний

Роман стояв біля столу з напоями, відчуваючи себе незручно серед гамірної юрби людей. Він ненавидів такі світські заходи, де всі вдавали, ніби щиро турбуються про благодійність. Насправді більшість з них просто хотіли похвалитися своїм статусом і зв'язками. Роман зробив ковток дорогого вина, намагаючись приглушити свою природну відчуженість.

   Раптом його погляд зачепився за жінку, яка стояла трохи осторонь, спостерігаючи за натовпом. Вона виглядала не такою, як більшість гостей - її очі сяяли щирою зацікавленістю, а не холодним розрахунком. Роман не міг відвести від неї погляду, відчуваючи незвичне тепло всередині.

   Жінка помітила його погляд і посміхнулася. Роман мимоволі відповів їй тією ж посмішкою, а потім швидко відвів очі, ніби спійманий на гарячому. Він не звик до таких спонтанних реакцій. Зазвичай він тримав емоції під контролем, але ця незнайома жінка чомусь змусила його серце прискорено битися.

   Зібравшись з думками, Роман наважився знову глянути в її бік. Вона стояла самотньо, посміхаючись якимось своїм думкам. Роман підійшов до неї, відчуваючи, як тремтять його руки.

- Вибачте, що відволікаю, - промовив він, намагаючись звучати впевнено. - Мене звати Роман. Я бачу, ви також прийшли на цей захід?

Жінка повернулася до нього, її очі сяяли теплом.

- Так, я тут як волонтер. Мене звати Катерина. Приємно познайомитися, Романе.

   Вони обмінялися кількома ввічливими фразами, але Роман відчував, що їх розмова відрізняється від тих, які він зазвичай вів. Зазвичай він легко контролював хід бесіди, але зараз відчував, як його думки розбігаються, ніби він втратив частину своєї звичної холоднокровності.

   Катерина розповідала про свою роботу в соціальній службі, а Роман уважно слухав, захоплений її відвертістю та щирістю. Він ніколи раніше не зустрічав жінок, які б так відкрито ділилися своїми переконаннями та прагненнями.

Поступово їхня розмова стала більш невимушеною, і Роман навіть дозволив собі кілька жартів. Він був здивований, як легко йому вдавалося спілкуватися з Катериною, адже зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях.

   Коли вони попрощалися, Роман відчув, що всередині нього щось змінилося. Він не міг пояснити, що саме, але знав, що ця зустріч з Катериною залишить у ньому слід. Він повернувся додому, все ще відчуваючи тепло її посмішки.

Наступного дня Роман не міг зосередитися на роботі. Думки постійно поверталися до Катерини. Він не розумів, чому ця жінка так його зачепила. Зазвичай він легко забував про людей, з якими спілкувався, але Катерина була інакшою.

   Під час перерви на каву Роман набрав її номер телефону, який вона залишила йому напередодні. Його пальці тремтіли, коли він натискав на кнопки. Він ніколи раніше не проявляв такої ініціативи.

- Алло? Це Катерина? - обережно промовив він.

- Так, це я. Привіт, Романе, - відповіла вона, і Роман відчув, як його серце прискорилося.

- Я... Я хотів запитати, чи не хочете ви... - Роман зупинився, намагаючись підібрати правильні слова. - Чи не хочете ви зустрітися знову? Я б хотів поговорити з вами більше.

   На мить запала тиша, і Роман відчув, як всередині нього наростає напруга. Він ніколи раніше не робив таких пропозицій.

- Так, звичайно, я буду рада, - відповіла Катерина, і Роман відчув, як його охоплює полегшення.

   Вони домовилися про зустріч у затишному кафе наступного дня. Коли Роман поклав слухавку, він відчув, що щось всередині нього змінилося. Вперше за довгий час він відчував хвилювання та ентузіазм. Він не міг пояснити, що саме в Катерині його так захопило, але знав, що хоче дізнатися про неї більше.

   Наступного дня Роман нервово чекав Катерину в кафе. Коли вона увійшла, його серце знову прискорилося. Вона посміхалася, і Роман відчув, як його напруга потроху спадає.

   Вони провели кілька годин за розмовою, і Роман був здивований, наскільки легко йому вдається спілкуватися з цією жінкою. Зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях, але з Катериною все було інакше. Вона слухала його, не перебиваючи, і реагувала з розумінням, коли він ділився своїми думками.

   Коли вони попрощалися, Роман відчув, що не хоче, щоб ця зустріч закінчувалася. Він хотів ще більше дізнатися про Катерину, про її життя та погляди. Вперше за довгий час він відчував справжній інтерес до іншої людини.

   Повертаючись додому, Роман не міг перестати думати про Катерину. Він не розумів, чому ця жінка так на нього вплинула. Зазвичай він тримав емоції під контролем і не дозволяв нікому занадто близько підійти до нього. Але Катерина була особливою. Вона змусила його відчути щось, чого він не відчував уже дуже давно.

   Роман знав, що повинен бути обережним. Він не хотів, щоб Катерина побачила його справжню сутність - холодну та відчужену. Але водночас він не міг позбутися думок про неї. Вперше за довгий час він відчував, що хоче дізнатися когось краще, зрозуміти, що саме в ній його так захоплює.

   Наступні кілька тижнів Роман і Катерина регулярно зустрічалися, розмовляючи про все на світі. Роман відчував, як його стіни поступово руйнуються, і він дозволяє Катерині проникнути глибше, ніж будь-кому іншому. Він досі боявся, що вона побачить його справжнє обличчя, але водночас не міг опиратися її щирості та доброті.

   Одного вечора, коли вони сиділи в затишному кафе, Роман нарешті наважився задати питання, яке вже давно мучило його:

- Катерино, скажи, чому ти так легко відкриваєшся мені? Я ж не схожий на тих людей, з якими ти, напевно, звикла спілкуватися.

Катерина подивилася на нього з розумінням.

- Романе, я бачу, що ти не такий, як більшість. Ти особливий. І саме тому я хочу дізнатися тебе краще. Ти викликаєш у мене щире зацікавлення.

   Роман відчув, як його серце стрибнуло. Ніхто ніколи не говорив йому таких слів. Він не знав, що відповісти, тому просто дивився на Катерину, намагаючись збагнути, що вона в ньому побачила.