Біблія - Невідомий Автор
Там я з радістю їх прийму, і там зажадаю від них жертв, і найкращих дарів з усіх святощів!
41 Всіма пахощами вподобаю собі вас, коли вас виведу з народів, і зберу вас з тих країв, де ви розпорошені, і буду я освячуватися між вами на очах усіх поган.
42 І зрозумієте ви, що я Господь, коли впроваджу вас до Ізраїлевої землі, до того краю, що про нього я присягав, підносячи свою руку, дати його вашим батькам.
43 І згадаєте там свої дороги та всі свої вчинки, якими ви опоганилися, і відчуватимете огиду перед собою за всі ваші лиха, які скоїли...
44 І зрозумієте, що я Господь, коли я вчиню з вами заради ймення свого не за вашими лихими дорогами та за вашими зіпсованими вчинками, оселе Ізраїлева, — каже Господь Бог.
Єзекиїль 21
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, зверни обличчя своє на південь, промовляй до південного краю і пророкуй проти лісу, що в ньому.
3 І скажи до південного лісу: Послухай Господнього слова: Так промовляє Господь Бог: Ось у тобі запалю я вогонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе. Палючий вогонь не погасне, і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі.
4 І побачить кожне тіло, що я, Господь, розпалив його, і він не погасне!
5 І сказав я: О Господе, Боже, вони й так кажуть про мене: Чи ж це не той, що все приповістями промовляє?
6 І було мені слово Господнє таке:
7 Сину людський, зверни обличчя своє до Єрусалиму, і промовляй до святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.
8 І скажи Ізраїлевій землі: Так промовляє Господь: Ось я проти тебе, витягну меча свого і витну з тебе праведного й грішника.
9 Через те, що я витну з тебе праведного й грішника, тому вийде мій меч проти кожного тіла від півдня до півночі.
10 І кожне тіло зрозуміє, що я Господь, витяг меча свого і вже не повернеться він!
11 А ти, сину людський, стогни, немов би в крижах тобі ломить, жалібно стогни перед ними!
12 І коли тебе запитають: Чого то ти стогнеш? — то скажеш: На звістку, що йде. Серце у всіх зомліє, руки у всіх ослабнуть, згасне всякий дух і задрижать у всіх коліна! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог.
13 І було мені слово Господнє таке:
14 Сину людський, пророкуй і кажи: Так промовляє Господь: Меч, меч нагострений і блискучий!
15 Для великої різанини його вигострено і вищищено до блиску. О, радуймося, берло мого сина всяким деревом гордує!
16 І нагострили його, і начистили до блиску, щоб дати його в руку вбивці...
17 Голоси та лементуй, сину людський, бо він проти народу мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві разом з народом моїм, тому вдар по стегнах своїх!
18 Він уже випробуваний. Та навіть тепер, коли берло зневажене? Він не встоїть, — каже Господь Бог.
19 А ти, сину людський, пророкуй, і плескай в долоні, і хай меч подвоїться та потроїться! Це меч різанини, це меч великої різанини, що їм загрожує навколо.
20 Щоб мліло серце й полягло якнайбільше по всіх їхніх брамах, я поставив грізного меча. О лихо, він справді начищений до блиску й готовий до різанини!
21 Січи праворуч і ліворуч, куди тільки звернуте буде вістря твоє...
22 І я плесну в долоні свої, і свою лють заспокою. Я, Господь, це сказав!
23 І було мені слово Господнє таке:
24 А ти, сину людський, признач собі дві дороги, якими прибуде меч вавілонського царя. Вони вийдуть обидві з краю одного, а ти вистругай дороговказ, і на початку дороги до міста постав його.
25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди, в укріплений Єрусалим.
26 Бо цар вавілонський став на роздоріжжі двох доріг, щоб кинути жереб. Він трясе стрілами, запитує хатніх божків, розглядає печінку.
27 У правиці його був жереб на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб поставити тарани, щоб розтулити вуста з наказом про різанину, щоб гучно кричати військовим кличем, поставити тарани проти брам, насипати вал, будувати пересувні башти.
28 Але видасця їм це ворожіння марним, бо вони мали за собою врочисті клятви. Він же пригадує їм їхню брехню, що вони на ній піймалися.
29 Тому так промовляє Господь Бог: За те, що ви нагадуєте про свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб видно було ваші гріховні вчинки, за те, що ви нагадуєте про себе, у ворожі руки видані будете!
30 А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності,
31 — так промовляє Господь Бог: Зніми тюрбана й скинь корону! Це не залишиться так, піднесеться низьке, а високе понизиться!
32 Руїною, руїною, руїною покладу його! Нікому він не належатиме, аж поки не прийде той, хто має на нього право, і я йому дам його!
33 А ти, сину людський, пророкуй та й скажи: Так промовляє Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч начищений і готовий до різанини,
34 для тебе вони бачили брехливі видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити тебе на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.
35 Поверни ж меча до піхов його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу я тебе!
36 І виллю на тебе свій гнів, у вогні люті своєї на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей жорстоких та вмілих вбивць!
37 Ти станеш вогневі на їжу, твоя кров буде розлита по землі і згадки не буде вже про тебе, бо я, Господь, сказав це!
Єзекиїль 22
1 І було мені слово Господнє таке:
2 А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крові? Повідом його про всі гидоти його,
3 та й скажеш: Так промовляє Господь Бог: Місто, що проливаєш кров серед себе, щоб наблизити годину свою, і робиш боввани собі на шкоду, щоб себе опоганити!
4 Кров'ю, що ти проливало, грішило ти, а божками, яких ти зробило, опоганилося, і наблизило свої дні. Прийшов твій час, тому дам тебе народам на ганьбу і на посміховисько для всіх країв!
5 Близькі та далекі від тебе глузуватимуть, що опоганило ти ім'я своє, що весь час повне колотнечі!
6 Ось Ізраїлеві князі, кожен з волі рук своїх, кров проливав.
7 Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сиріт та вдів пригнічуть.
8 Моїми святощами ти нехтуєш, а суботи мої зневажаєш.
9 У тебе є наклепники, що кров проливають, які їдять у тебе на пагорбах і розпусту коять серед тебе.
10 Голе тіло батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе.
11 І один коїть гидоту з жінкою свого ближнього, а інший знеславлює невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого...
12 Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А мене ти забуваєш, — каже Господь Бог...
13 І ось плеснув я долонями своїми за твою кривду, яку ти робило, та за скоєні кровопролиття серед тебе.
14 Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що я буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав це й зробив!
15 І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистоту з тебе.
16 І будеш ти знеславлене перед народами, і зрозумієш, що я Господь!...
17 І було мені слово Господнє таке:
18 Сину людський, оселя Ізраїлева стала мені за жужелицю. Всі вони мов мідь, цинк, залізо й олово в середині горнила для срібла, жужелицею вони стали.
19 Тому так промовляє Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось я зберу вас до середини Єрусалиму.
20 Як збирають срібло, мідь, залізо, олово й цинк до середини горнила, дмухаючи на нього вогнем, щоб розтопити, так зберу й вас у своєму гніві та в люті, покладу і розтоплю вас!
21 І зберу вас, і дмухну на вас вогнем свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його...
22 Як розтоплюється срібло в середині горнила, так будете розтоплені й ви в середині його, і зрозумієте, що я, Господь, вилив гнів свій на вас!...
23 І було мені слово Господнє таке:
24 Сину людський, скажи до нього: Ти земля неочищена, у дні гніву, дощем не полита!
25 Змовляються пророки серед нього. Вони як ревучий лев, що здобич шматує. Жеруть душу, маєток та багатство забирають, збільшують у ньому кількість вдів.
26 Священики його порушують закон мій і зневажають мої святощі, не відділяють святого від несвятого, що чисте й нечисте, не навчають, від субот моїх закривають свої очі. І був я зневажений серед них.
27 Князі його, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб проливати кров, щоб нищити душі заради користі.
28 А пророки його все білять заради них вапном, бачать марноту і віщують неправду, промовляючи: Так каже Господь Бог, — а Господь не казав...
29 Народи краю гноблять та грабують, а вбогого та бідака пригнічують, знущаються над безправним чужинцем...
30 І шукав я між ними людину, що поставила б мур, і стала в проломі перед моїм обличчям за цей край, щоб я не знищив його, та я не знайшов!
31 І я вилив на них свій гнів, вогнем люті своєї винищив їх, їхню дорогу я дав на їхню голову, — каже Господь Бог...
Єзекиїль 23
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, були собі дві жінки, дочки однієї матері.
3 Дві повії в Єгипті, з молодості своєї в розпусті жили, там м'яли їхні груди, там мацали їхні перса дівочі.
4 А їхні імена: Огола старша та Оголива сестра її. І стали вони мої, і народили синів та дочок. А їхні імена: Самарія Огола, а Єрусалим Оголива.
5 І будучи моєю, стала розпусною Огола, і кохалася з своїми асірійськими коханцями, що були поблизу,
6 з правителями, одягнутими в блакить, та з намісниками, вродливими юнаками, що верхи гарцюють на конях.
7 І віддавала вона свої любощі їм, найдобірнішим з асірійців, і всім, яких кохала, і опоганювалася бовванами всіх тих, до яких палала.
8 Та не відкидала вона своєї розпусти й від єгиптян, що лежали з нею в її молодості, що мацали дівочі її перса, і виливали свою розпусту на неї...
9 Тому й дав я її в руку її коханців, у руку Ашшурових синів, що з ними кохалася вона.
10 Вони відкрили її голе тіло, забрали синів її та дочок, а її вбили мечем... І стала вона ганьбою серед жінок, які довершили суд на ній.
11 А Оголива бачила це, та ще більше за сестру свою вдавалася до тілесних бажань і перевершила її в розпусті своїй.
12 Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близькими їй правителями та намісниками, з вродливими, вишукано одягнутими юнаками, що гарцюють на своїх конях.
13 І побачив я, що вона збезчестила себе, що дорога одна їм обом.
14 Та вона ще додала до розпусти своєї, побачивши багряні халдейські зображення чоловіків на стіні,
15 підперезаних поясом по стегнах своїх, із звисаючим тюрбаном на голові їхній, усі вони на вигляд військові старшини, подоба синів вавілонських, в Халдейському краї народжені,
16 то з першого погляду запалилася пристрастю вона, і послала посланців по них, до Халдеї.
17 І прийшли до неї сини Вавілону на ложе любовне, і зганьбили її своєю розпустою, і як вона опоганилася ними, то відвернулася душа її від них...
18 Вона явно стала повією і відкрила свій сором, тому відвернулася душа моя від неї, як відвернулася душа моя від її сестри.
19 І збільшила вона розпусту свою на згадку про свою розпусну молодість в Єгипетському краю.
20 І жадала вона собі в коханці тих, що їхні статеві органи, як у віслюка, а їхня хтивість, як у жеребця.
21 І згадувала ти розпусту своєї молодості, коли єгиптяни стискали груди твої, щоб вгамувати бажання твоє.
22 Тому, Оголиво, — так промовляє Господь Бог: Ось я пробуджу коханців твоїх на тебе, що від них відвернулася душа твоя, і спроваджу їх на тебе з довкілля,
23 синів Вавілону, всіх халдеїв, Пекод, Шоа, Коа і всіх синів Ашшурових з ними, вродливі то юнаки, всі вони правителі та намісники, славні військові старшини, що гарцюють на конях.
24 І прийдуть вони на тебе з півночі з колісницями й возами та силою народів, і обступлять тебе навколо в панцерах, зі щитами та шоломами.
