Біблія - Невідомий Автор
Він конче буде жити!
17 Кажуть сини твого народу, що несправедлива Господня дорога, тоді як несправедлива їхня власна дорога.
18 Коли праведний відвернеться від своєї праведності, і буде грішити, то помре він за те!
19 А коли грішник відвернеться від своєї несправедливості, і робитиме правдиво та справедливо, то він буде жити!
20 А ви кажете, що несправедлива Господня дорога. Кожного з вас я буду судити, оселе Ізраїлева, за його дорогами!
21 І за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму і повідомив, що побите те місто...
22 А Господня рука була прийшла до мене вечірнього часу, перед приходом цього втікача, і він відкрив мої вуста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої вуста, і не був уже я більше німим!
23 І було мені слово Господнє таке:
24 Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі кажуть, що Авраам був один, та проте посів цей край, а нас багато, нам даний цей край на спадщину!
25 Тому скажи їм, що так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, і цей край посядете ви?
26 Ви опираєтеся на свого меча, робите гидоту, кожен безчестить жінку свого ближнього, і цей край посядете ви?
27 Скажеш до них, що так промовляє Господь Бог: Як живий я, ті, хто в руїнах, попадають від меча, а хто на широкому полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!
28 І перетворю я цей край на пустку безлюдну, і скінчиться пиха сили його, і опустіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...
29 І зрозуміють вони, що я Господь, коли перетворю цей край на пустку безлюдну за всі їхні гидоти, що зробили вони.
30 Сину людський, сини твого народу кажуть про тебе при стінах і в дверях помешкань своїх один одному, кожен братові своєму: Підемо та послухаємо, що це за слово, що виходить від Господа?
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в їхніх вустах, те вони зроблять, адже серце їхнє за наживою ходить.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, співак голосистий та добрий музикант. Вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли це незабаром прийде, то зрозуміють вони, що серед них був пророк.
Єзекиїль 34
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів, що так промовляє Господь Бог: Лихо Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару мають пасти пастирі?
3 Жирне ви їсте, та вовняне вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабких не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев'язуєте, наполоханих не повертаєте і втрачених не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І заблукали вони з браку пастуха, і стали за їжу для всякої польової звірини, і розбрелися вони, хто куди...
6 Блукає отара моя по всіх горах та по всіх пагорбах, і по всіх просторах землі розпорошена отара моя і нема нікого, хто турбувався б про неї, і нема нікого, хто б її шукав!...
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 Як живий я, — каже Господь Бог, — за те, що отара моя полишена на здобич, і стала отара моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі мої не шукають моєї отари, а себе самих пасуть пастирі мої, а отари моєї не пасуть,
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 Так промовляє Господь Бог: Ось я зажадаю з руки тих пастирів отари моєї і відірву їх від випасу отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, і я врятую свою отару від рота їхнього, і вони не будуть їм за їжу.
11 Бо так промовляє Господь Бог: Я сам дбатиму про отару мою і доглядаму її.
12 Як пастух дбає про свою розпорошену отару того дня, коли він серед своїх овець, так я дбатиму про отару свою, і зберу їх з усіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і зберу їх з країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх залюднених місцях краю.
14 На пасовиську доброму, у високих Ізраїлевих горах пастиму їх, там вони матимуть притулок і пастися будуть у високих травах на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару свою, і я її вкладу на спочинок, — каже Господь Бог.
16 Втрачену вівцю відшукаю, а наполохану поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну знищу, буду пасти її правосуддям!
17 А вам, отаро моя, — так промовляє Господь Бог: Ось я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і цапом.
18 Чи мало вам того, що ви випасаєте хороше пасовисько, а решту ваших пасовиськ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте, а решту ногами своїми каламутите?
19 І отара моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вами!
20 Тому так промовляє Господь Бог до них: Ось я сам судитиму між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і плечем штовхаєте та рогами вашими колете всіх слабких, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то я врятує отару свою, і вона не буде вже за здобич, і я судитиму між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба мого Давида, він їх буде пасти і він їм буде за пастиря!
24 А я, Господь, буду їм Богом, а раб мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав!
25 І складу я з ними угоду миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустелі безпечно, і будуть спати в лісах.
26 І зроблю їх та довкілля мого узгір'я благословенням, і пущу дощ в його часі, будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і зрозуміють, що я Господь, коли зламаю їхнє ярмо, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже помирати з голоду на землі, і терпіти приниження від народів.
30 І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їхній, з ними, а вони народ мій, оселя Ізраїлева, — каже Господь Бог.
31 А ви отара моя, отара мого випасу, ви люди, а я Бог ваш, — каже Господь Бог.
Єзекиїль 35
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї
3 та й скажеш їй: Так промовляє Господь Бог: Ось я на тебе, горо Сеїре, я витягну руку свою на тебе й перетворю тебе на пустку безлюдну.
4 Міста твої перетворю на руїну, а ти будеш пусткою, і зрозумієте ви, що я Господь!
5 За те, що ти плекала віковічну ворожнечу проти Ізраїля й віддавала дітей Ізраїля під меч під час їхнього лихоліття, за часу останньої провини.
6 Тому як живий я, — каже Господь Бог, — на кров перетворю тебе, і кров буде гнати тебе. Бо пролиту тобою кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе!
7 Перетворю я гору Сеїр на пустку безлюдну і витну з неї того, хто виходить та повертається.
8 І наповню його гори трупами його! Пагорби твої й долини твої та всі твої ріки наповняться вбитими мечем!
9 На вічні руїни перетворю я тебе, а міста твої не заселяться, і зрозумієте ви, що я Господь!
10 За те, що ти кажеш: Два ці народи і два ці землі будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був,
11 тому, як живий я, — каже Господь Бог, — зроблю я за гнівом твоїм та за твоїм завзяттям, які ти виявляла до них. Я дам себе їм знати, як буду судити тебе.
12 І зрозумієш ти, що я Господь, чув усі образи твої, які ти виказувала на Ізраїлеві гори, промовляючи: Вони опустілі, дані нам на їжу!
13 І ви звеличувалися проти мене своїми вустами, і збільшували проти мене зухвалі слова свої. Я це чув!
14 Так промовляє Господь Бог: На радість всієї землі, зроблю тебе пусткою!
15 Як радієш ти зі спадку оселі Ізраїлевої через те, що спустошено її, так зроблю я й тобі. Пусткою станеш, Сеїре, та весь Едом, увесь він, і зрозуміють вони, що я Господь!
Єзекиїль 36
1 А ти, сину людський, пророкуй на Ізраїлеві гори, та й скажеш: Ізраїлеві гори, послухайте слова Господнього!
2 Так промовляє Господь Бог: За те, що ворог каже на вас: Ага! Навіть вічні пагорби стали нам за спадщину.
3 Тому пророкуй та й скажи, що так промовляє Господь Бог: За те, що на вас зазіхають з усіх боків, так що ви стали власністю інших народів, і що ви потрапили на язик лихим людям, які вводять вас у неславу.
4 Тому, Ізраїлеві гори, послухайте слова Господа Бога: Так промовляє Господь Бог до гір та до пагорбів, до річок та долин, до опустілих руїн і до покинутих міст, що стали за здобич та за посміховисько для решти навколишніх народів.
5 Так промовляє Господь Бог: По правді кажу, що у вогні своєї ревності промовлятиму я проти решти тих народів та весь Едом, що взяли собі мій край за спадок, зі злобою в серці, і зневагою в душі, щоб володіти ним і грабувати його.
6 Тому пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до пагорбів, до річок та до долин, що так промовляє Господь Бог: Ось я промовлятиму в люті своїй та в гніві своєму, бо ви носили ганьбу народів.
7 Тому так промовляє Господь Бог: Присягаючи, я підняв свою руку, що ті люди, які навколо вас, вони понесуть свою ганьбу!
8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваші гілки і принесіть плід свій для мого народу Ізраїля, бо він наближається і має прийти.
9 Бо ось я прийду до вас і поверну до вас мою прихильність, і ви будете оброблені та обсіяні.
10 І розмножу на вас людину, весь оселю Ізраїлеву, усього його, і будуть заселені ці міста, а руїни будуть відбудовані.
11 І розмножу на вас людину та худобу, і вони розмножаться та розплодяться, і позаселяю вас, як за вашої давнини, і зроблю вам більше добра, ніж то було колись, і ви зрозумієте, що я Господь!
12 І впроваджу на вас людину, мій народ Ізраїлів, і вони посядуть вас, і станете ви їм на спадок, і не будете вже більше позбавляти їх дітей.
13 Так промовляє Господь Бог: За те, що кажуть про вас, що ви стали землею, яка їсть людей, і позбавляє народ свій дітей,
14 тому не будеш вже їсти людей, і більше не позбавиш свій народ дітей, — каже Господь Бог!
15 І не почуєш вже більше ганьби від поган, і наруги народів не будеш більше носити, і не будеш більше каменем спотикання для свого народу, — каже Господь Бог!
16 І було мені слово Господнє таке:
17 Сину людський, оселя Ізраїлева жила на землі своїй, та й опоганила її своєю дорогою та своїми вчинками, як нечистота жінки в час місячних її стала її дорога перед моїм обличчям!
18 І вилив я гнів свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовванами своїми опоганили її.
19 І розсіяв я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах.
