Біблія - Невідомий Автор
Обидва кінці її пожер вогонь, а середина надгоріла, хіба вона згодиться на якесь начиння?
5 Як вона була ще ціла, і ні нащо не знадобилася, чи ж з неї щось зроблять, як обгорить вона?
6 Тому так промовляє Господь Бог: Як виноградну деревину між лісовими деревами, що я віддав вогню на спалення, так дам я мешканців Єрусалиму!
7 І оберну я обличчя своє проти них, з одного вогню вони вийшли, та пожере їх інший вогонь. І зрозумієте ви, що я Господь, коли зверну своє обличчя проти них!
8 І віддам цей край на спустошення, за їхню зраду, — каже Господь Бог.
Єзекиїль 16
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,
3 та й скажи: Так промовляє Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з Ханаанського краю, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.
4 При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита для очищення, і не була ти посолена, і не була ти сповита.
5 Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя до тебе, але була ти викинута у відкрите поле, бо нічого не варта була душа твоя в день твого народження!
6 І проходив я повз тебе, і побачив тебе, як ти валялася скривавлена, і сказав я до тебе: Живи скривавлена! Так, я сказав тобі: Живи скривавлена!
7 Рости немов трава польова, і ти виросла та стала велика, і стала вродливою. Сформувалися перса твої, волосся твоє виросло, тільки була ти зовсім гола!
8 І проходив я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій настав, час кохання. І простягнув я полу свою над тобою, і закрив твоє голе тіло, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в угоду, — каже Господь Бог, і стала ти моєю.
9 І обмив я тебе водою, і обполоскав я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.
10 І одягнув тебе в гаптований одяг, і взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.
11 І прикрасив тебе коштовностями, і дав браслети на руки твої, а ланцюжка на шию твою.
12 І дав я сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.
13 І прикрасилася ти золотом та сріблом, і гаптований одяг твій з віссону та шовку, питльоване борошно, мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна та гідна цариці!
14 І пішла слава про тебе поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту мою, яку я на тебе поклав, — каже Господь Бог!
15 І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.
16 І брала ти з одягу свого, і робила собі різнобарвні пагорби, і вчиняла небувалу розпусту на них.
17 І брала ти прикраси свої, з мого золота та срібла мого, що дав тобі я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і вчиняла розпусту з ними.
18 І брала ти свій гаптований одяг, і покривала їх, а оливу мою та моє кадило клала перед ними.
19 А мій хліб, що давав я тобі, петльоване борошно, оливу та мед, що ними годував я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. Чи мало було розпусти твоєї? — Каже Господь Бог.
20 І брала ти синів своїх та дочок, що народила мені, і приносила їх у жертву на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,
21 що ти вбивала для них дітей моїх, проводячи через вогонь?
22 В усій гидоті розпусти своєї, ти не згадала про дні своєї молодості, коли голою валялася ти скривавлена...
23 І після всього твого зла, лихо, лихо тобі! — Каже Господь Бог,
24 і побудувала ти собі місця розпусти, і насипала собі пагорби і влаштовувала висоту на кожному майдані.
25 На кожному роздоріжжі будувала ти собі висоту, і знеславила красу свою, і розтуляла ноги свої для кожного перехожого, і збільшувала свою розпусту...
26 І вчиняла ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами довготелесими, і ще збільшувала свою розпусту, щоб гнівати мене.
27 І ось простягнув я свою руку на тебе, і відняв від тебе належну частку тобі, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.
28 Бо вчиняла ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититися, і була в перелюбі з ними, так і не наситившись.
29 І збільшила ти розпусту свою з халдеями, та теж цим не наситилася.
30 Як змучилося серце твоє, — каже Господь Бог, — коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!
31 Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як повія, щоб збирати платню за розпусту,
32 а як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.
33 Усім повіям дають подарунки, а ти сама давала їх всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.
34 І було тобі в розпусті твоїй не так, як у інших жінок, бо не волочилися за тобою, а через те, що ти платила за розпусту, і платня за розпусту не давалася тобі, все навпаки в тебе.
35 Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:
36 Так промовляє Господь Бог: За те, що виливалася твоя розпуста, і відкривалася твоє голе тіло в розпусті твоїй з твоїми коханцями та з усіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,
37 тому ось я зберу всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх навколо тебе, і відкрию їм твоє голе тіло, і вони побачать весь твій сором!
38 І судитиму тебе, як судять повій та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров люті та ревності...
39 І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і розвалять підвищення твої, і стягнуть з тебе одяг твій, і заберуть пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім голою...
40 І зберуть проти тебе громаду, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами...
41 І спалять будинки твої вогнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок. І зроблю я так, щоб не була ти повією, і вже не давала дарунки за розпусту!
42 І вгамується моя лють на тебе, і відійдуть від тебе мої ревнощі, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.
43 За те, що ти не пам'ятала про дні своєї молодості, і гнівала мене всім тим, то й я ось поверну дорогу твою на твою голову, — каже Господь Бог, щоб не робила ти розпусти після всіх гидот своїх!...
44 Ось кожен розповідатиме про тебе приказку, кажучи: Яка мати така її донька!
45 Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хіттеянка, а ваш батько амореянин!
46 А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содом та дочки її.
47 А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила огидно, як і вони? Ти зіпсувалася більше від них на всіх своїх дорогах!
48 Як живий я, — каже Господь Бог, не зробила Содом, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!
49 Ось це була провина твоєї сестри Содому: пиха, ситість їжі та безтурботне життя були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.
50 І запишалися вони, і робили огидне перед моїм обличчям. І я їх відкинув, як побачив це.
51 А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти перевершила їх у гидотах своїх, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.
52 Тож носи свою ганьбу ти, що заступилася за своїх сестер, через твої мерзенні гріхи, вони будуть виправдані! Тож червоній і носи свою ганьбу за виправданих тобою сестер!
53 І поверну я їхні рештки, рештки Содому та дочок її, і Самарії та дочок її, і поверну рештки твої серед них,
54 щоб носила ти свій сором, і червоніла від того, що ти наробила, потішаючи їх.
55 А твої сестри, Содом та дочки її, повернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її повернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої повернетеся до свого попереднього стану.
56 І не була сестра твоя Содом згадувана у вустах твоїх за днів твоїх гордощів,
57 поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сірії та всіх околиць її, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.
58 Понесеш ти свою розпусту та гидоти свої — каже Господь.
59 Бо так промовляє Господь Бог: І зроблю я з тобою, як зробила ти, що знехтувала присягою, щоб порушити умови заповіту.
60 І згадаю я свій заповіт, що склав тобою за днів твоєї молодості, і зроблю його заповітом вічним.
61 І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе разом з меншими, і дам їх тобі за дочок, але не через твою угоди.
62 І відновлю я свій заповіт, що склав з тобою, і ти зрозумієш, що я Господь,
63 щоб ти пам'ятала й соромилася, і не могла більше від сорому й вуст відкрити, коли пробачу тобі все, що ти накоїла, — каже Господь Бог.
Єзекиїль 17
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, загадай загадку, і склади приповість Ізраїлевій оселі,
3 та й скажи: Так промовляє Господь Бог: Могутній різнобарвний орел, з великими широко розгорнутими крилами, прилетів до Лівану і зірвав верхівку кедру.
4 Найвищу з його гілок зірвав, і приніс її до купецького краю, і в місті крамарів посадив її.
5 І взяв він з насіння тієї землі, і посадив його на грядці, над великими водами, немов ту вербу.
6 І воно виросло, і стало низькорослою та розлогою виноградною лозою, її гілки тулилися до неї, а її корінь був під нею. Так стало воно виноградною лозою, і пустило пагони, і вигнало гілки.
7 Та був ще один такий самий орел. І ось та лоза витягнула пожадливо своє коріння до нього, і свої гілки пустила до нього, щоб він зрошував її краще, ніж грядку, де її посадили.
8 Вона була посаджена на доброму полі при великих водах, щоб пустила гілки та принесла плоди, щоб стала пишною лозою.
9 Скажи: Так промовляє Господь Бог: Чи поведеться їй? Чи не вирвуть коріння її, і не позривають плоду її, так що вона всохне? Всі зелені гілки її всохнуть, і не треба сильної руки та численного народу, щоб вирвати її з коренем.
10 І хоч вона посаджена, чи поведеться їй? Чи не всохне вона, як тільки доторкнеться її східній вітер? Вона всохне на грядках, де посаджена...
11 І було мені слово Господнє таке:
12 Скажи ж оселі бунтівній: Чи ви не зрозуміли, що це? Скажи: Ось прийшов вавілонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе в Вавілон.
13 І взяв з царського насіння, і склав з ним угоду, і ввів його в присягу, і забрав поважних землі,
14 щоб це було царство слабке, щоб воно не піднімалося, щоб дотримувало його угоди, і було їй вірним.
15 Але той повстав проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу.
