Біблія - Невідомий Автор
Чи йому поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли порушить угоду, то чи врятується він?
16 Як живий я, — каже Господь Бог, — в місті царя, який поставив над царством того, хто знехтував його присягою та порушив свою угоду з ним, помре в нього в Вавілоні!
17 І фараон не допоможе йому у війні великим військом та численним народом, коли насиплють вал та збудують башту, щоб винищити багато душ.
18 І знехтував він присягою, щоб порушити угоду, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому він не врятується.
19 Тому так промовляє Господь Бог: Як живий я, присягу мою, якою він знехтував, та угоду мою, яку він порушив, дам це на його голову!
20 І розтягну над ним свою сітку, і буде він схоплений в пастку мою, і спроваджу його до Вавілону, і судитимуся з ним там за його зраду, якою він зрадив мене.
21 І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча, а решта будуть розпорошені на всі вітри. І зрозумієте ви, що я, Господь, сказав це!
22 Так промовляє Господь Бог: І візьму я верхівку високого кедру, і посаджу в землю. З його тендітних верхніх гілок зірву, і сам посаджу на високій та крутій горі.
23 На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона пустить гілки й принесе плід, і стане могутнім кедром. І буде пробувати під ними всяке птаство, всяке крилате буде пробувати в тіні його гілок.
24 І зрозуміють усі польові дерева, що я, Господь, понизив високе дерево, підвищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвісти дереву сухому. Я, Господь, сказав і вчинив!
Єзекиїль 18
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Що ви мали на увазі в приповісті на Ізраїлеву землю: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!
3 Як живий я, — каже Господь Бог, — не будете вже вживати тієї приповісті в Ізраїлі!
4 Тож усі душі від батька й сина, мої вони! Душа, що грішить, вона помре.
5 А якщо людина праведна, і робить по справедливості,
6 на пагорбах жертовного не їсть і не поглядає своїми очима на божків Ізраїлевої оселі, і жінки свого ближнього не безчестить, а до жінки в часі її нечистоти не наближається,
7 і нікого не тисне, боржникові заставу його конче повертає, не грабує, хліб свій дає голодному, а голого покриває одягом,
8 на лихву не дає, а відсотків не бере, від кривди відвертає руку свою, судить правдиво між людиною й людиною,
9 для правди ходить уставами моїми, а права мого дотримує, такий конче буде жити, — каже Господь Бог!
10 А як породить він сина насильника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того,
11 чого він усього того не робив, а також на горах жертовне їв, і жінку свого ближнього безчестив,
12 убогого й бідаря утискав, грабував, застави боржникові не повертав, на мерзенних божків поглядав своїми очима,
13 на лихву давав і відсоток брав, то чи буде він жити? Не буде він жити! Він усі ті гидоти робив, він мусить конче померти, кров його буде на ньому!
14 А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той:
15 на горах жертовного не їв, і очей своїх до божків Ізраїлевого дому не зводив, жінки свого ближнього не безчестив,
16 і нікого не утискав, застави не присвоював, не грабував, хліб свій голодному давав, а голого одягом покривав,
17 від кривди свою руку відвертав, лихви та відсотків не брав, право моє виконував, уставами моїми ходив, такий не помре за провину свого батька, він конче буде жити!
18 Батько ж його, за те, що утискав та грабував брата, і що лихе робив серед народу свого, то ось він помре за провину свою!
19 А скажете ви: Чому той син не поніс провину за батька? Але ж син той вчиняв за законом і справедливо, дотримував усі устави мої й виконував їх, він конче буде жити!
20 Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, праведність праведного буде на ньому, а гріх грішника на тому буде.
21 А коли б грішник відвернувся від усіх гріхів своїх, які вчинив, і виконував усі устави мої, і робив за правом та справедливістю, буде конче він жити, не помре!
22 Усі його гріхи, які вчинив він, не згадаються йому, він буде жити в своїй справедливості!
23 Чи я маю задоволення від смерті грішника? — каже Господь Бог, — чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?
24 А коли б праведний відвернувся від своєї праведності й став вчиняти лихе, усі ті гидоти, які робить грішник, то чи такий буде жити? Уся праведність його, не згадається, за свою зраду і за гріх, за них він помре!
25 А ви кажете: Неправа Господня дорога! Послухайте-но, оселе Ізраїлева, чи ж дорога моя неправа? Чи неправі ваші дороги?
26 Коли б праведний відвернувся від своєї праведності й вчиняв лихе, і за те помер, то він помре за гріхи свої.
27 А коли б грішник відвернувся від своїх гріхів, і робив би за правом та справедливістю, він душу свою при житті збереже.
28 І коли б він побачив та відвернувся від усіх своїх гріхів, які він робив, то конче буде він жити, не помре!
29 А Ізраїлева оселя каже: Несправедлива Господня дорога! Чи ж мої дороги несправедливі, оселе Ізраїлева? Чи то ваші дороги несправедливі?
30 Тому судитиму вас, оселе Ізраїлева, кожного за дорогами його, — каже Господь Бог. Покайтеся і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання!
31 Скиньте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та новий дух! І нащо маєте померти, оселе Ізраїлева?
32 Бо не жадаю я смерті помираючого, — каже Господь Бог, — тому покайтеся та й живіть!
Єзекиїль 19
1 А ти заспівай пісню жалобну про князів Ізраїлевих,
2 та й скажи: Що за левиця була твоя мати між левами? Серед левчуків вона лежала, вирощуючи своїх левенят!
3 І одне з своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, здобич ловити навчилося і пожирати людей!
4 І похід проголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до Єгипетського краю відвели...
5 Як левиця побачила, що надаремно чекає, що втрачене сподівання її, то взяла вона знову одне із своїх левенят і виховала його левчуком гривастим.
6 І походжав він між левами, і здобич ловити навчився, і людину пожирати!
7 І він шкодив їхні палати і руйнував їхні міста, і від реву його жахалася земля і все, що на ній!
8 Та пастку на нього поставили навколишні люди, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!
9 І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавілонського, і за мури його запроторили, щоб голос його вже не чули по горах Ізраїлевих...
10 Твоя мати, як виноградна лоза у винограднику, посаджена над водою, плодюча й гілляста була, не маючи нестачі в воді.
11 І виріс на ній один пагін міцний, який зробився царським берлом. І вигналася вона високо, аж по самі хмари, і виділялася вона своїм високим зростом і своїм густим гіллям!
12 Та була вона вирвана з гнівом, на землю кинута, і вітер зі сходу висушив її плід, і міцний пагін її був зламаний, і висох він, і вогонь його пожер...
13 А тепер посадили її в пустелі, у краї сухому й безводному,
14 і вийшов вогонь з міцного пагона та й пожер її плід, і нема у неї міцного пагона, берла для панування... Це пісня жалобна, і буде вона завжди жалобною.
Єзекиїль 20
1 І за сьомого року, п'ятого місяця, десятого дня місяця, прийшли люди з Ізраїлевої старшини, щоб запитати в Господа, і посідали переді мною.
2 І було мені слово Господнє таке:
3 Сину людський, скажи Ізраїлевим старшинам: Так промовляє Господь Бог: Ви прийшли, щоб запитати в мене? Як живий я, не відповім вам, — каже Господь Бог!
4 Чи ти засудиш їх, чи засудиш ти їх, сину людський? Повідом їх про гидоти їхніх батьків,
5 та й скажи їм: Так промовляє Господь Бог: Того дня, коли я був обрав Ізраїля, і відкрився їм в Єгипетському краї, і підніс свою руку до нащадків оселі Якова, і присягнув, промовляючи: Я Господь, Бог ваш,
6 того дня я підніс свою руку до них, щоб вивести їх з Єгипетського краю до краю, що я призначив для них, який тече молоком та медом і є окрасою всієї землі.
7 І сказав я до них: Відкиньте кожен гидоти від очей своїх, і не опоганюйтеся божками Єгипту. Я Господь, Бог ваш!
8 Та вони бунтували проти мене, і не хотіли слухати мене, не відкидали гидот від очей своїх, і не покинули єгипетських божків. І подумав я, що виллю на них свій гнів, що вгамую на них свою лють серед Єгипетського краю.
9 І зробив я заради свого ймення, щоб воно не безчестилося на очах тих народів, серед яких живуть вони, що я відкрився їм на їхніх очах, щоб вивести їх з Єгипетського краю.
10 І вивів я їх з Єгипетського краю, і спровадив їх до пустелі.
11 І дав їм постанови свої, і оголосив їм устави, виконуючи які, жили б вони.
12 І також дав я їм свої суботи, щоб були вони знаком між мною та між ними, щоб знали, що я Господь, що освячує їх.
13 Та бунтувала проти мене оселя Ізраїлева в пустелі, уставами моїми не ходили вони, і відкинули мої постанови, виконуючи які, житиме людина, а суботи мої зневажили. Тому я сказав був, що виллю гнів свій на них у пустелі, щоб винищити їх.
14 Та зробив я заради ймення свого, щоб воно не зневажалося на очах тих народів, що на їхніх очах я вивів їх.
15 І я присягаючи, підніс їм свою руку в пустелі, що не впроваджу їх до краю, якого я дав, що тече молоком та медом і є окрасою всієї землі,
16 за те, що постанови мої вони відкинули, а за уставами моїми не ходили вони, і суботи мої зневажали, бо за своїми божками ходило їхнє серце...
17 І змилувалося моє око над ними, щоб не винищити їх, і не винищив я їх у пустелі.
18 І сказав я там їхнім синам: Уставами ваших батьків не ходіть і постанов їхніх не виконуйте, і божками їхніми не опоганюйтеся!
19 Я Господь, Бог ваш, уставами моїми ходіть, постанови мої бережіть і виконуйте їх.
20 І святіть суботи мої, і вони стануть знаком між мною та між вами, щоб знали, що я Господь, Бог ваш!
21 Та бунтували ті сини проти мене, уставами моїми не ходили, а постанов моїх не стерегли, щоб виконувати їх, щоб жити їм, і суботи мої зневажали. І подумав я був, що виллю гнів свій на них, щоб вгамувати лють мою на них у пустелі.
22 І відвернув я свою руку, і зробив заради ймення свого, щоб не зневажати його на очах тих народів, що на я перед ними їх вивів.
23 І я присягаючи, підніс їм я свою руку в пустелі, щоб розпорошити їх серед народів і розвіяти їх по землі,
24 за те, що постанов моїх не виконували, і устави мої відкинули, а суботи мої зневажили, і до божків своїх батьків були їхні очі.
25 І тому я дозволив їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними.
26 І я дозволив їм опоганити себе своїми дарами, коли вони проводили через вогонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб розуміли вони, що я Господь!
27 Тому промовляй до оселі Ізраїлевої, сину людський, і скажи до їм: Так промовляє Господь Бог: Зрадою своєю зневажали мене батьки ваші:
28 коли я ввів їх до краю, що про нього, я присягав, підносячи свою руку, дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагорб і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, чим гнівали мене, і складали там свої любі пахощі, і приносили там свої литі жертви.
29 І сказав я до них: Що це за висота, що ви ходите туди? Щоб їй називатися "Висотою" аж до цього дня.
30 Тому скажи до оселі Ізраїлевої: Так промовляє Господь Бог: Чи ви не опоганюєте себе дорогою своїх батьків, ходячи в розпусті за гидотами їхніми?
31 А приносячи ваші дари, проводячи первістків ваших через вогонь при всіх ваших божках, ви не опоганюєте себе аж до сьогодні? Чи буду я відповідати вам, коли ви запитаєте мене, Ізраїлева оселе? Як живий я, — каже Господь Бог, — не дам я вам відповіді!
32 А що входить вам на серце, зовсім не станеться те, коли кажете ви: Будемо, як інші народи, як племена краю, служити дереву та каменю.
33 Як живий я, — каже Господь Бог, — витягнутою сильною рукою та в лютому гніві буду царювати над вами!
34 І виведу вас з тих народів, і зберу вас з тих земель, де ви розпорошені витягнутою сильною рукою та лютим гнівом.
35 І заведу вас до пустелі народів, і буду там судитися з вами обличчям до обличчя,
36 як судився я з вашими батьками в пустелі Єгипетського краю, так буду судитися з вами, — каже Господь Бог!
37 І проведу вас під берло, і прив'яжу вас до заповіту.
38 І я очищу вас від бунтівників та тих, що грішать проти мене, випроваджу їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі вже не ввійдуть вони! І зрозумієте ви, що я Господь!
39 А ви, оселе Ізраїлева, — так каже Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божкам! І тоді ви вже не зневажите святого ймення мого, своїми дарами та своїми божками...
40 Бо на моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, — каже Господь Бог, — там буде служити мені вся Ізраїлева оселя, всі до одного, що в краю.
