Біблія - Невідомий Автор
І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми законами.
25 І зверну я гнів свій на тебе, і вони розправляться з тобою люто. Пообтинають носа твого та вуха твої, а що залишиться в тебе, від меча поляже. Вони заберуть синів твоїх та дочок, а що залишиться в тебе, буде пожерте вогнем...
26 І стягнуть з тебе одяг твій, і заберуть речі пишноти твоєї.
27 І зупиню я розпусту твою, розпусту твою з Єгипетського краю, і ти не зведеш очей своїх на них, а про Єгипет вже не згадаєш.
28 Бо так промовляє Господь Бог: Ось я даю тебе в руку того, кого ти зненавиділа, в руку тих, що від них відвернулася душа твоя.
29 І зроблять з тобою в ненависті, і заберуть весь здобуток твій, і покинуть тебе голою, так що стане явною твоя сороміцька істота і розпуста твоя...
30 Будуть робити це тобі за твоє ходіння в розпусті з народами, за те, що ти обезчестилася їхніми божками.
31 Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її келиха в твою руку.
32 Так промовляє Господь Бог: Келиха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого. Станеш за наругу та посміховисько, бо багато вмістив той келих.
33 П'янством та смутком будеш наповнена, буде це келих спустошення й розрухи, келих твоєї сестри Самарії.
34 І ти вип'єш його до дна, і черепки оближеш, і перса свої повириваєш, бо це я сказав, — промовляє Господь Бог.
35 Тому так промовляє Господь Бог: Через те, що ти забула мене, і кинула мене за спину свою, то й ти носи розпусту свою та свій перелюб!
36 І сказав Господь до мене: Сину людський, якщо готовий ти судити Оголу та Оголиву? То оголоси їм про їхні гидоти!
37 Бо вони вчиняли перелюб, і кров на їхніх руках, і ходили за божками своїми, і також синів своїх, яких народили мені, перепроваджували через вогонь, віддаючи на їжу тим божкам...
38 Ще вони опоганили святиню мою того дня, і суботи мої зневажили.
39 А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до моєї святині того дня, щоб збезчестити її, так робили вони в середині мого помешкання...
40 А що більше, посилали по чоловіків з далеких країв. І коли до них був посланий посланець, то приходили ті, і для них ти вмивалася, підфарбувала очі свої й коштовностями прикрашалася.
41 І сідала ти на пишному ложі, і перед ними накривала стіл, і клала на ньому кадило моє та оливу мою.
42 І лунав голос легковажного натовпу, і до чоловіків з того натовпу приводили ще п'яних з пустелі, і давали браслети на їхні руки та пишні корони на їхні голови.
43 І сказав я до тієї, що в'янула від перелюбу: Буде тепер вона ще далі чинити розпусту?
44 І приходили до неї, як приходять до повії, так приходили до Оголи та Оголиви, розпусних жінок.
45 А люди справедливі вони розсудять їх правом про тих, що скоїли перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони скоїли перелюб, і кров на їхніх руках.
46 Бо так промовляє Господь Бог: Скликати б на них громаду, і видати їх на знущання та на здобич!
47 І громада закидає їх камінням, і посіче їх своїми мечами, синів їхніх та їхніх дочок уб'ють, а їхні будинки спалять вогнем...
48 І зупиню я розпусту в краю, і буде наука всім жінкам, і вони не будуть наслідувати вас у вашій роспусті!
49 І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божків. І ви зрозумієте, що я Господь Бог!
Єзекиїль 24
1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавілонський цар саме цього дня напав на Єрусалим.
3 І розкажи приповість на оселю бунтівну, та й скажеш їм: Так промовляє Господь Бог: Постав казана, постав та й налий води в нього.
4 Поклади до нього добрі шматки м'яса, стегно та лопатку і наповни його кістками добірними.
5 Візьми добірне з отари, розпали під ним дрова і вари, поки розваряться кістки в ньому.
6 Тому так промовляє Господь Бог: Лихо місту цьому душогубному, іржавому казанові! Шматок за шматком повитягуй все з нього, не кидаючи жеребок!
7 Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
8 Щоб лють пробудити для помсти, я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
9 Тому так промовляє Господь Бог: Лихо місту цьому душогубному, розкладу велике вогнище й я!
10 Підклади дров, розпали цей вогонь, довари м'ясо і вилий відвар, а кістки хай спалені будуть.
11 І постав його порожнім на жар, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і щоб розтопилася у ньому нечистота його, щоб іржа його зникла.
12 Вся праця даремно, не зійшла з нього його велика іржа, у вогонь його з його іржею!
13 У твоїй нечистоті є розпуста твоя. За те, що я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистості вже не очистися, аж поки я не вгамую свою лють на тобі.
14 Я, Господь, це сказав. Це обов'язково станеться! І зроблю, і не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми вчинками засудять тебе, — це каже Господь Бог!
15 І було мені слово Господнє таке:
16 Сину людський, ось я візьму від тебе зненацька втіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і хай не виступить сльоза твоя.
17 Стогни собі тихо, жалоби за померлих не роби, голову свою обгорни тюрбаном, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.
18 І промовляв я до народу вранці, а в присмерках померла мені жінка... І зробив я на ранок, як наказано мені.
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що має означати те, що ти робиш?
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:
21 Скажи оселі Ізраїлевій: Так промовляє Господь Бог: Ось я збезчещу святиню мою, опору вашої сили, втіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...
22 І ви зробите, як зробив я. Вусів не закриєте і хліба жалобного не будете їсти...
23 А тюрбани ваші будуть на ваших головах, а взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити і не будете плакати, а будете нидіти через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...
24 І стане Єзекіїль вам за знака. Все, що робив він, будете робити й ви. І коли те прийде, то зрозумієте ви, що я Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, втіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,
26 того дня прийде до тебе вцілілий, щоб сповістити про це в твої вуха.
27 Цього дня відкриються твої вуста і будеш промовляти до нього, і не будеш мовчати, і станеш для них знаком. І зрозуміють вони, що я Господь!
Єзекиїль 25
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, зверни своє обличчя до Аммонових синів і пророкуй на них.
3 І скажеш Аммоновим синам: Послухайте слова Господа Бога: Так промовляє Господь Бог: За те, що ти сказав: Ага! про мою святиню, бо вона збезчещена, і про Ізраїлеву землю, бо спустошена, і про Юдину оселю, бо пішов у полон,
4 тому я дам тебе синам сходу на спадок, і поставлять вони в тебе намети свої, і осядуть на землі твоїй. Вони будуть їсти твої плоди і будуть пити твоє молоко.
5 І дам я Раббу на пасовисько для верблюдів, а Аммонових синів на кошару отари, і ви зрозумієте, що я Господь!
6 Бо так промовляє Господь Бог: За твоє плескання руками і твоє тупотіння ногами, і що в душі тішишся ти всією своєю зневагою до Ізраїлевої землі,
7 тому ось я витягну свою руку на тебе, і дам тебе на здобич для народів, і витну тебе з народів, і викоріню тебе між земель, і знищу тебе, і зрозумієш, що я Господь!
8 Так сказав Господь Бог: За те, що Моав та Сеїр кажуть: Ось оселя Юди як усі народи,
9 тому я відкрию гористий Моав з його містами, з його прикордонними містами, окрасу землі: Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір'ятаїму.
10 Я дам його на спадок для синів сходу разом з синами Аммоновими, щоб не згадувалися Аммонові сини серед народів.
11 І судитиму я Моав, і зрозуміють вони, що я Господь!
12 Так промовляє Господь Бог: За те, що Едом жорстоко помстився над Юдинию оселею, і помстою своєю тяжко завинив,
13 тому так промовляє Господь Бог: Витягну я руку свою на Едом і витну з нього людину й худобу, і зроблю його руїною, і від Теману й аж до Дедану вони попадають від меча!
14 І дам я свою помсту над Едомом у руку мого народу Ізраїля, і вчиню в Едомі за гнівом своїм та за люттю своєю, і зрозуміють, що то моя помста, — каже Господь Бог!
15 Так промовляє Господь Бог: За те, що жорстоко мстилися, маючи на серці презирство і відвічну злобу,
16 тому так промовляє Господь Бог: Ось я витягну свою руку на филистимлян і витну керетеїв, і знищу залишки мешканців морського узбережжя,
17 і я помщуся їм жорстокою та лютою карою. І зрозуміють вони, що я Господь, коли наведу на них свою помсту!
Єзекиїль 26
1 І одинадцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:
2 Сину людський, за те, що Тир сказав на Єрусалим: Ага! Зламалися двері народів, він перейде до мене і я збагачуся, бо він розорений,
3 тому так промовляє Господь Бог: Ось я на тебе, Тире, підніму багато народів, як море піднімає свої хвилі...
4 І знищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і перетворю його на голу скелю...
5 Він буде серед моря місцем, де сушать сітки, бо я сказав це, — каже Господь Бог, — і стане він за здобич для народів,
6 а його дочки, що на полі, будуть побиті мечем і зрозуміють вони, що я Господь!
7 Бо так промовляє Господь Бог: Ось я спроваджу до Тиру Навуходоносора, вавілонського царя, з півночі, царя над царями, з кіньми, колісницями та вершниками, і з великим натовпом народів.
8 Він уб'є на полі дочок твоїх мечем, і збудує на тебе башту, і насипе на тебе вал, і поставить проти тебе щита...
9 І дасть таран на мури твої, і розіб'є мечами своїми він башти твої!
10 Від надміру коней його закриє тебе курява, від шуму вершників, гуркоту возів та колісниць затремтять твої мури, коли буде він входити в брами твої, як входять до міста через пролом...
11 Копитами коней своїх він потопче всі твої вулиці, посіче мечем твій народ, і на землю попадають стовпи твоєї могутності...
12 І вони розграбують багатство твоє, і пограбують товари твої, і розіб'ють мури твої, і розвалять будинки твої розкішні, а каміння твоє, і деревину твою, і навіть твій порох вони кинуть у воду!...
13 І я покладу край твоїм гомінким пісням, і звуків гусел твоїх більше чути не буде...
14 І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем просушування сітів, і більше не будеш збудований, бо я, Господь, сказав це, — промовляє Господь Бог!
15 Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шуму падіння твого, коли будуть стогнати поранені, коли буде серед тебе різня, чи не затремтять острови?
16 І всі князі моря зійдуть із тронів своїх, і знімуть вони свої мантії, і стягнуть свій гаптований одяг, і одягнуться в жалобу, і сядуть на землю, і наполохані будуть тремтіти щомиті, дивлячись на тебе...
17 І пісню жалобну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як згинуло ти, славне й могутнє місто на морі, воно і його мешканці, що наводили страх на всіх мешканців суходолу!
18 Затремтять острови в дні занепаду твого і жахнуться всі ті острови серед моря, від твого зникнення...
19 Бо так Господь Бог промовляє: Коли я тебе перетворю на спустошене місто, немов ті безлюдні міста, коли підніму я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,
20 то штовхну я тебе до тих, що в могилі, до прадавнього люду і в підземній околиці осаджу я тебе, як руїни відвічні, з тими, що до могили сходять, щоб знову ти не оселився, і в країні живих більше не жив!...
21 За острах тебе зроблю і не буде тебе, і будуть шукати тебе, та вже більше не знайдуть повіки, — каже Господь Бог!
Єзекиїль 27
1 І було мені слово Господнє таке:
2 А ти, сину людський, заспівай пісню жалобну про Тир!
3 І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морських пробуваєш, що торгуєш з народами на численних островах: Так промовляє Господь Бог: Тире, ти сказав: Я досконалість краси!
4 У серці морів кордони твої, твої будівничі довершили твою красу!
5 З сенірського кипарису вони зробили обшивку тобі, взяли кедра з Лівану для щогли твоєї.
6 З башанських дубів твої весла зробили, твій поміст зробили з кіттімської смереки обкладеної слоновою кісткою.
7 Строкатий віссон з Єгипту був вітрилом твоїм, щоб за прапора бути тобі.
