Біблія - Невідомий Автор
Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки я буду жадати!
21 А коли ти застережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішить, то буде він жити, бо був застережений, а ти душу свою врятував.
22 І була там наді мною Господня рука, і сказав він до мене: Встань, вийди до долини, і там я буду промовляти до тебе.
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє...
24 Та ввійшов у мене дух, і підвів мене на ноги мої. І він сказав мені: Іди і замкнися в середині свого помешкання!
25 Ти, сину людський, будеш зв'язаний мотузками, і ти не вийдеш між них!
26 А язик твій я приліплю до твого піднебіння, і ти онімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони оселя бунтівна.
27 А коли я промовлятиму до тебе, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: Так промовляє Господь Бог. Хто бажає слухати, хай слухає, а хто не бажає слухати, хай нехтує, бо вони оселя бунтівна!
Єзекиїль 4
1 А ти, сину людський, візьми собі цеглину, і поклади її перед собою, і накреслиш на ній місто Єрусалим.
2 І постав проти нього облогу, і збудуй проти нього башту, і насип вал навколо нього, і постав проти нього табори військові, і постав проти нього тарани.
3 І візьми собі залізну пательню, і постав її ніби залізною стіною між собою та між тим містом, і зверни своє обличчя до нього, і візьми його в облогу, і буде воно в облозі. Це ознака для оселі Ізраїлевої!
4 А ти лягай на лівий свій бік, і поклади на нього провину оселі Ізраїлевої. За числом днів, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити їхню провину.
5 І я призначив тобі роки їхньої провини за числом днів, триста дев'яносто днів, і ти будеш носити провину Ізраїлевої оселі.
6 А коли ти це скінчиш, то ляжеш вдруге, на правий свій бік, і будеш носити провину Юдиної оселі сорок днів, один день за один рік я тобі призначив.
7 І на облогу Єрусалиму зверни своє обличчя, і оголи твоє плече, і будеш пророкувати на нього.
8 І я накладу на тебе мотузки, і ти не зможеш повернутися з боку на бік, аж поки ти не закінчиш днів своєї облоги.
9 А ти візьми собі пшениці та ячменю, бобів та сочевиці, проса та вики і даси їх до одного посуду, і зробиш з них собі хліб, за кількістю днів, що лежатимеш на боці своєму, і будеш те їсти триста дев'яносто днів.
10 А їжа твоя, яку будеш ти їсти, буде вагою двадцять шеклів на день, час від часу будеш це їсти.
11 І воду будеш пити мірою, шоста частина гіна, час від часу будеш пити.
12 І їстимеш це, як ячмінного калача, і будеш пекти це на кавалках людського калу, перед їхніми очима...
13 І сказав Господь: Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих народів, куди я їх прожену...
14 А я сказав: О Господе, Боже, ось душа моя не опоганена, і мертвечини та розшматованого звірами я не їв від молодості своєї й аж дотепер, і м'ясо нечисте не входило в мої вуста.
15 І сказав він до мене: Гаразд, я дам тобі гній від худоби замість людського калу, і ти зроби на ньому свій хліб!
16 І сказав він до мене: Сину людський, ось я зламаю підпору хлібну в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху, а воду будуть пити за мірою та зі смутком,
17 щоб відчули вони брак хліба та води, і жахнулися всі, і вони знидіють у своїх гріхах!
Єзекиїл 5
1 А ти, сину людський, візьми собі гострого меча, і буде він тобі за бритву для гоління. Проведи ним по голові своїй та по бороді своїй. І зваж на шальках волосся, і поділи те волосся.
2 Третину спали у вогні посеред міста, коли закінчаться дні облоги. Другу третину посічи мечем навколо нього, а третину пусти за вітром, і я витягну меча, щоб переслідував їх.
3 І візьми звідти незначну кількість волосся, і зав'яжи його в своїх полах.
4 І візьми з нього ще, і кинь його до вогню, і спали його, з нього вийде вогонь на всю Ізраїлеву оселю...
5 Так промовляє Господь Бог: Цей Єрусалим я поставив його серед народів, а навколо нього країни.
6 Та він став проти постанов моїх більше від поганів, а проти уставів моїх більше від тих країн, що навколо нього, бо право моє вони відкинули і не ходили за уставами моїми.
7 Тому так промовляє Господь Бог: За те, що ви бунтували більше від тих народів, що навколо вас, й уставами моїми не ходили, і постанов моїх не виконували, а робили за постановами тих народів, що навколо вас,
8 тому так промовляє Господь Бог: Ось я сам судитиму тебе перед очима тих народів!
9 І зроблю на тобі те, чого я не робив, і нічого подібного вже не зроблю, за гидоти твої.
10 Тому серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою присуди, і розпорошу залишки твої на всі вітри!...
11 Тому, як живий я, — каже Господь Бог, — за те, що ти опоганив святиню мою всіма мерзенними гидотами своїми, то я відкину тебе, й око моє не матиме милосердя, і сам я не пошкодую тебе!
12 Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе, а третина попадає від меча в твоїх околицях, а третину розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча!
13 І я помщуся, втихне гнів мій, і я вгамую свою лють проти них. І зрозуміють вони, що я, Господь, казав це, вимагаючи ревного виконання!
14 І зроблю тебе руїною та ганьбою серед народів, що навколо тебе, перед очима кожного, хто буде проходити...
15 І станеш ганьбою та посміховиськом, осторогою та жахіттям для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі присуди в гніві та люті, та з картанням. Я, Господь, сказав це!
16 Коли я пошлю на них нищівні злі стріли голоду, що пошлю їх знищити вас та збільшу голод на вас, то я зламаю вам підпору хлібну,
17 і пошлю на вас голод та злу звірину, і вони заберуть твоїх дітей, і моровиця та кров перейде серед тебе, і спроваджу на тебе меча. Я, Господь, сказав це!
Єзекиїль 6
1 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір, і пророкуй на них,
3 та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте слова Господа Бога! Так промовляє Господь Бог горам та пагорбам, і річищам та долинам: Ось я наведу на вас меча, і винищу ваші пагорби,
4 і будуть спустошені ваші жертовники, і будуть розбиті ваші сонячні стовпи, і кину я ваших побитих перед вашими божками!
5 І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божками, і розкидаю ваші кістки навколо ваших жертовників...
6 По всіх місцях вашого перебування міста будуть поруйновані, а пагорби спустошені, щоб ваші жертовники були поруйновані та обезчещені, і щоб були розтрощені й перестали існувати ваші божки, і були розбиті ваші сонячні стовпи, і були стерті ваші справи...
7 І впаде вбитий між вами, і ви зрозумієте, що я Господь!
8 А я залишу частину з вас, бо будете мати врятованих від меча серед народів, коли ви будете розпорошені серед них.
9 І вони згадають про мене серед народів, куди будуть забрані до полону, коли я зламаю їхнє перелюбне серце, що відпало від мене, та їхні очі, що перелюб вчиняли з своїми божками, і вони самі будуть гидувати тих лихих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидот.
10 І зрозуміють вони, що я Господь, і що я не даремно казав, що зроблю їм це!
11 Так промовляє Господь Бог: Вдар своєю долонею й тупни ногою своєю, і скажи: Горе за всі лихі вчинки оселі Ізраїлевій, за які вони попадають від меча, голоду та моровиці!
12 Той, хто далекий, помре від моровиці, а хто близький впаде від меча, а хто залишиться та буде врятований помре від голоду. І так я вгамую свою лють на них!
13 І зрозумієте ви, що я Господь, коли їхні вбиті будуть лежати серед їхніх божків навколо їхніх жертовників на всякому високому пагорбі, на всіх нагір'ях, і під усяким зеленим деревом, і під усяким густим дубом, на місці, де вони приносили приємні пахощі для всіх своїх божків.
14 І я витягну руку свою на них, і зроблю цей край безлюдною пусткою, від пустелі аж до Рівли, по всіх місцях їхнього сидіння... І зрозуміють вони, що я Господь!
Єзекиїль 7
1 І було мені слово Господнє таке:
2 А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири сторони землі!
3 На тебе тепер цей кінець, і пошлю я на тебе свій гнів, і тебе судитиму за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої.
4 І око моє над тобою не змилується, і милосердя не буду я мати, бо дороги твої я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і зрозумієте ви, що я Господь!
5 Отак Господь Бог промовляє: Ось надходить лихо за лихом!
6 Приходить кінець, приходить кінець, він обов'язково наздожене тебе, ось він іде!
7 Надійшла твоя доля для тебе, о мешканцю краю, приходить цей час, близький день тривоги, нема на горах радісних голосів...
8 Лють свою незабаром я виллю на тебе, і свій гнів проти тебе вгамую, і тебе судитиму за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої!
9 І око моє над тобою не змилується, і милосердя не буду я мати, бо дороги твої я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і зрозумієте ви, що я Господь, який карає!
10 Ось той день, він надходить. Близько вінок біди, розцвітає берло, зростає пиха,
11 насильство встає, щоб стати берлом проти безбожності! Нічого з них не залишиться: ані з юрби їхньої, ані з їхнього гамору, ані з їхньої величі...
12 Надходить той час, наближається день... Хто купує, хай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо насувається гнів на все багатолюддя його!
13 Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все багатолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не збереже свого життя...
14 Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все багатолюддя його моя лють!
15 На вулиці меч, моровиця та голод в оселі, хто на полі, помре від меча, хто в місті, зжере того голод та мор...
16 А врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби з долин, усі будуть стогнати, кожен за гріх свій...
17 Всі руки ослабнуть і затремтять, як вода, всі коліна,
18 і веретами підпережуться, і покриє їх страх, і на кожному обличчі буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина...
19 Вони викинуть на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не зможе врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо саме з них постало їхнє беззаконня!
20 В дорогоцінних прикрасах вони вбачали свої гордощі й робили з них подоби своїх бовванів мерзенних.
