Полонянка бандита - Тетяна Калинова

        Через    велике    вікно    дивлюсь    на    крихітку    в    рожевій    шапочці ,   підгузку   і   рожевих   шкарпетках ,    яка   лежить   в   прозорому   ящику    і    кривиться.  Милота.   На губах   розпливається   посмішка.   Моя   дівчинка.   Моя   донечка.   Ти   будеш    дуже    щасливою.   Обіцяю.   Татко   зробить    для    тебе    все.   Татко.   Сьогодні   ,   завдяки   тобі   і   твоїй    матусі   я    став   татком . 

       - Еміре!    Ти...  плачеш ?  - чую    голос   Руслана   і   витираю    очі.

       - Ні.  Цеее...  Пилинка    потрапила.  - відповідаю. 

       - Аааа.   Ну    так.  - посміхається    Рус . -  Тут    мабуть    найбрудніше    місце    в   лікарні. - кладе   долоню    мені    на   плече.  - Вітаю   друже.    Тепер   в    тебе    цілих    дві    красуні.  

       - Дякую   Рус.   Я    вже    й    не знаю    як    тобі    дякувати...   Якби   не  ти...

       - Припиняй    вже... 

       - Помовч   і   послухай.   Я   давно   це    зробив ,   та    чекав    слушної    нагоди.   Коротше ,   охоронне    агентство   твоє    і   переоформлене    на    тебе    ще    кілька    місяців    тому.   Так    що    приймай    і    керуй.  - в   хлопця   відвисла   щелепа    і    він   хотів    щось   заперечити.   Зупиняю   піднявши   долоню. -  Ти   й    так    там    більше    впахуєш   ніж    я.   А    в    мене    тепер    мої    дівчатка .   А    ще    відкриття    нового   ювелірного  салону .   Так   що ...   Заперечення    не    приймаються. 

      - В    мене    немає    слів...   Дякую .   - тисне    мені    руку.  

      - Будь   ласка.    Якщо    потрібна    буде    допомога ,   звертайся.   І    час   вже    нам    познайомитись    з    твоєю    медсестричкою.  - він    посміхається   і    киває .  

      -  Добре.   В    найближчому   майбутньому.    А    зараз    залишу   тебе    з    донечкою .   Дружині   привіт    і   вітання . -  киваю   і  він   залишає  мене   з   моєю   квіточкою .   Моїм    скарбом.  З   моїм   маленьким   чудом,   так   схожим   на   свою   матусю .  

     - В  вашої   дівчинки   всі   показники   нормальні .  - підійшла  до  мене   лікарка . -   Так  що ,   сьогодні   вона   ще  побуде   в   інкубаторі   і  якщо   до   завтра   нічого  не   зміниться,   зможете   взяти   її  на  руки   і   віднести   до   матусі.   До-речі   Лія   вже    прокинулась.

     - Дякую   вам   лікарю. - запихаю   їй   в  кишеню  кілька  купюр   і  йду   до   коханої . 

      Лія   лежить   в   ліжку ,   бліда   наче  крейда ,   але   все   одно   найгарніша   і  найбажаніша.    Підходжу   до   неї  і   нахилившись   притискаюсь   губами   до   її   чола.  Уявлення   не   маю ,  як   моя  маленька   дівчинка   це   витримала .   Та    після   такого ,   я    ладен    все    життя    її    на    руках    носити. 

     - Привіт   маленька.    Дякую   за   нашу   квіточку .  Вона   чудова.   Ти   така   молодець   Ліє .  Я   так  тебе   кохаю .  -  цілую   її .

     - З   нею   все   добре?  Лікар   сказала    що   можливо   завтра   її    принесуть   мені.   Я    так  хочу   її   побачити .  

     - Все   добре.   Вона   дуже   схожа   на  тебе ,  Ліє .   Така   ж   красунечка .   Відпочивай   маленька,   тобі    потрібно    набиратись   сил .     Я   буду   поруч .   

     З   лікарні   нас   зустрічали   цілою   делегацією .   Всі   мої   друзі   і   друзі  Лії.  Навіть   батько   з   Туреччини   прилетів .  Гори   квітів   і   хмари   повітряних   кульок.    Потім   вся   ця   дружня   компанія   поїхала   до  нас  додому .  Святкувати.    Виявляється   вони   ще  й    все  продумали...   Щойно   припаркувались ,  з   автомобілів   почали   виносити    вже   приготовлену  їжу   і   ящики   з   алкоголем.   В  Лії   відвисла   щелепа ,   видно   вона   відразу   зрозуміла ,   що   гулянка   розтягнеться   на   всю   ніч.   А   можливо   й   не    на    одну ...  Такі    вже  в   нас   друзі .   Нашу  квіточку   відразу   прозвали   "діамантовою    принцесою" .  А   що ,   мені   подобається.  Чим   не    назва   для    нового   салону?    Мені   взагалі   все    подобається .   Я   обожнюю  своїх   дівчаток   і   своє   нове   життя ,   яке   мені   подарувала   кохана .     

        Минуло   три   роки .

      Сьогодні   ми   вирішили   влаштувати   собі   свято.   Емір    займається   мангалом   і   шашликами   а   я   зробила   гріночки ,   салат ,   помила   овочі   і  фрукти  і   поклала   все  це   на   плед,   розстелений  на   травичці .   Такий  собі   пікнічок    біля   дому.   Єва   гойдається    на  гойдалці    і   співає   якусь   пісеньку.   Вона   в   нас   любить   співати .   Підходжу   до   коханого   і   обіймаю   його   зі   спини.

      -  Ну   що  там  татку,   довго  ще?   В   тебе  тут   такий   запах ,   що   я   вже   хвилин  десять   захлинаюсь   слиною .  - він  розвертається   до  мене  і   притиснувши   до  себе   цілує   в   губи.  

     - А  я   захлинаюсь    слиною ,   дивлячись   як   ти   в   своїх   коротеньких    шортиках   нахиляєшся   і   розкладаєш   продукти   на   плед .  Так   і   хочеться   вкусити   за  сідницю . -  грає   бровами   чоловік .  -  І   не  лише     вкусити  але   й ...

     -  Тихо.   Поводься  пристойно !   - прикриваю   йому   рот  долонею . - Єва   біжить.  Потім   розповіси   мені    що   хочеш   зі   мною   зробити.  Дозволю   навіть    показати.  

     - Гррр!  Моя   тигриця.  -  гарчить  в  губи.   Потім   стиснувши   сідницю   чмокає   в   губи   і    відпускає.

     - Матусю !   А  розкажи   мені   казочку   про    принцесу    Лію    і    принца    Еміра.  -  Емір   посміхається   і   киває   мені ,   мовляв   давай   матусю ,   вмикай    фантазію .  

     - Добре   квіточко ,   іди   до   мене .   - я    сіла    на    плед    і    посадила    донечку   собі   на    руки.  -    Отже ,   слухай !