Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Як я й передбачав , за нашим авто відразу поїхали люди Охотського. Спершу одне авто , потім до нього приєдналось ще два. Вони поки що нічого не роблять, просто переслідують. Чекають щоб ми виїхали за місто . А стріляти не можуть , Лія потрібна Віту живою. Поки що. Вони ж впевнені що вона в цьому автомобілі разом зі мною. Посміхаюсь. Які передбачувані. В Макса задзвонив телефон і вислухавши співрозмовника він передає мені інформацію.
- Віт зняв з будинку всіх , або майже всіх охоронців. - посміхається друг. - Все за планом. - Ну звісно . Люди ж потрібні терміново , в нього не було часу збирати їх по генделях .
- Кажи нехай запускають Крота. Часу в нас мало. Ми не зможемо їх довго водити. - Макс кивнув і передав мій наказ в телефон. Долоні пітніють . Нервую. Сподіваюсь що все й далі буде за планом. Та головне , що вдалось відвести їх від Лії. Рус не телефонує , значить все добре. Дівчинка моя. Вона мене кохає. Я мріяв почути від неї ці слова і сподіваюсь що ще не раз почую.
Хвилин через двадцять , Кріт повідомив що все вдалось . Він поставив камери і прослушку в вітальній і в кабінеті Віта . Сподіваюсь що окрім якоїсь інформації про господаря , зможемо також дізнатись хто криса через яку влаштували полювання на Віру Чорненьку і її доньку , яке тривало стільки років . Також наша людина нарила якісь цікаві документи в його кабінеті. А от сейф відчинити за даний йому час не вдалось. Ну що ж , можливо скоро ми дізнаємось код . А ні , то знайдемо спеца по сейфах. Ми саме виїжджаємо за місто і одне авто з людьми Охотського об'їжджає нас і перекриває дорогу. Звідти виходить один амбал і цілиться в нас пістолетом .
- Віддайте дівку і можливо помрете швидко . А ні, то ми будемо різати вас по шматочках . - кричить придурок.
- Ну що ж друзі... Починається. Готові? - запитую в своїх хлопців.
- Завжди. - посміхається Захар і дає команду по рації. - Яр, давай!
Першими стріляти почали мої люди , які чекали нас на цьому самому місці. Почалась перестрілка і ми теж вийшли з авто і приєднались до них. Так як ми готувались , наших людей було рази в три більше . І коли супротивники це зрозуміли , вирішили здатись. Все як по маслу. Я наказав припинити вогонь і підійшов ближче. Та одна мразота вирішила що це його шанс і вистрілила в мене. На щастя Макс був поруч і зреагував швидко . Він відштовхнув мене і ми разом гепнулись на траву. Та куля все ж зачепила плече. А стрілка відразу завалив Яр , пострілом в голову. Не наш метод , але він сам винен.
- Ти як? - підскочив Захар.
- Нормас . Жити буду. - плескаю Макса по плечі. - Дякую друже. - підіймаємось і стріпуємо одяг. - Ярославе , всіх грузіть і везіть на склад. Допитати і відчитаєшся Захару. Крота відразу до мене.
- Можливо в лікарню ? - запитує Макс дивлячись на мою закривавлену сорочку яка дуже швидко змінила колір з білого на червоний.
- Це дрібниця. Подряпина . Поїхали . - відповідаю і ми сідаємо в авто.
Захар залишився з хлопцями щоб проконтролювати роботу а ми з Максом їдемо до мене. Вдома виявилось що там не просто подряпина, що мене таки добре зачепило і довелось викликати знайомого лікаря щоб трішки підлатали. До того ж я втратив трохи крові і тому почуваюсь не дуже . В тілі відчувається слабкість і мене почало заносити. Тому до приїзду Крота довелось трохи перепочити. Навіть здається заснув , або відключився. Мені приснилось жахіття. І настільки реалістичне , що мене кинуло в піт. Наче автомобіль в якому їде Лія спалахує і вибухає на моїх очах. Я падаю на коліна і кричу від горя, але нічого не можу змінити. Різко розплющую очі і підскакую з ліжка . Біль в плечі примусив скривитись. Де в біса мій телефон? Здається був в піджаку. Мені необхідно дізнатись чи все добре. Почути її голос. Виходжу з кімнати.
- Максе , дай свій телефон, зателефоную Руслану.
- Скучив за своєю проблемою ? Добре все в них. Я розмовляв з Русланом годину тому, твоя... вчора влаштувала істерику , потім вдула пляшку вина і вирубилась. - регоче Макс . - Не заздрю я Русу . Оце ти йому роботку підігнав. - видихаю. Придурок. Чого підірвався ? Це ж лише сон . Та осад залишився. - Краще з Кротом поговори , він вже прибув . Я саме йшов за тобою. - киваю і йду в кабінет. Чим швидше розберемось з Охотським , тим швидше побачу свою крихітку.
