Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Я так нервувала перед зустріччю з Охотським, що більше ні про що думати не могла. І хоч в Еміра виходило відволікати мене час від часу , та не на довго. Кінцівки тремтять лише від думки , що знов його побачу. Не знаю як це витримаю. Добре що хоч Емір буде поруч. Я намагалась заспокоїтись і не показувати йому свій стан , та здається він і сам прекрасно все розумів, тому що весь день мене обіймав. Просто. Без причини . Підходив , притягував до себе і обійнявши гладив по спині. А ще мабуть разів сто повторив , що все буде добре. Та я бачила що він теж нервує. Але найгірше було попереду... На самій вечірці. Коли я зустрілась поглядом з своїм страхом, здавалось от-от втрачу свідомість . Якби не Емір, мабуть так би й сталось. Ожили картинки з того жаху який відбувався в його будинку. Не знаю звідки взялись сили і сміливість щоб відповісти Охотському на погрози. Мабуть просто відчувала підтримку Еміра. Я дочекатись не могла коли закінчиться цей вечір і коли коханий сказав що можна йти , мало не почала плескати в долоні наче дитина.
Біля автомобіля Емір міцно мене обійняв і поцілував настільки голодно , наче востаннє. Коли я зрозуміла його слова стало дуже страшно. Страшно за себе , страшно за нього ... Кинулась йому на шию .
- Еміре! Я тебе кохаю ! - вперше зізнаюсь йому . Він притис мене до себе і гучно вдихнув мій запах . Він часто так робить. Стало так тепло . Знов відчула себе в безпеці. Та не на довго. Автомобіль чомусь зупиняється , та я спершу навіть не зрозуміла навіщо...
- Повториш мені це при наступній зустрічі, ашким. - цілує мене коханий і швидко виходить з автомобіля.
- Ні, Еміре не йди ! - кричу. Та він захлопнув дверцята і авто швидко рушило з місця. Мене сковав страх. Що він робить? Навіщо? Навіщо залишив мене? А якщо він постраждає? З очей потекли сльози. Згадую його слова: "Все буде добре. Не бійся . Ти в безпеці". А ти? Ти в безпеці? Що я буду робити , якщо з ним щось станеться??? Я ж не зможу без нього.
- Не хвилюйтесь Ліє. - звертається до мене водій і за сумісництвом мій охоронець - Руслан. - Емір все продумав до дрібниць. Там поруч майже всі наші люди. Вони впораються.
- Тобто , він знав що так буде? - чоловік гмикає.
- Я вам більше скажу , він саме на це розраховував, навіть сподівався. - тобто це лише я тут наче сліпе кошеня ...
- А куди ти мене везеш? - запитую помітивши що ми їдемо не в заміський будинок Еміра.
- В безпечне місце. Ви там будете жити , поки вам не дозволять повернутись. І я вас прошу , давайте без героїзму і спроб втекти, я відповідаю за вас головою . І це не перебільшення. Якщо з вами щось станеться , Емір бей з мене шкуру спустить.
- А якщо він постраждає? - схлипую.
- Це можливо звісно , але навряд. Ви живете разом , в вас... типу відносини , та ви зовсім не знаєте цього демона. Думаєте він з усіма такий лагідний як з вами? - гмикає. - Та чорта з два!!! Його ще п'ять років тому боялись і рахувались з ним , через його розум, тактику і жорстокість. Емір спершу сто разів продумає все перед тим як щось зробити . І вороги його боялись і намагались не нариватись . Тому й Охотський гнида зрозумівши що це серйозний для нього конкурент , влаштував пастку , коли ми цього не чекали і хотів одним махом стерти з лиця землі всю нашу банду. Та наш демон живучий . Воскрес із попелу щоб помститись за все.
- Але Емір казав , що ніколи нікого не вбивав... - перебиваю його.
- Фізично - ні . Але це й непотрібно. Він нищив своїх ворогів іншим способом. Нищив морально знаходячи їх слабкі місця . - знов гмикає. - Вибачте , та я вже й так багато вам сказав. До чого я це все веду... Емір бей дуже розумний , хитрий і фартовий чортяка. І якби він не був впевнений в тому що все мине добре , він би не ризикував хлопцями і тим більше вами , Ліє. Так що заспокойтесь. І ми вже приїхали. - я тільки ввійшла в смак... Так цікаво слухати про коханого. Я ж його взагалі не знаю . Навіть засмутилась що ми вже приїхали. І скажу чесно , слова Руслана мене трохи заспокоїли.
Виходжу з авто і оглядаюсь . Та темрява така , хоч око виколи ...
- Зачекайте мене тут. - сказав Руслан і кудись пішов. За хвилину територію освітив ліхтар який спалахнув на ґанку. Тепер можу хоч трішки оцінити своє тимчасове прибіжище. Невеличкий будинок з гарним охайним подвір'ям і альтанкою. Під вікном ростуть троянди . Миленько. Руслан покликав мене і ми зайшли в будинок. Не знаю чому він з вулиці здався мені невеличким... Просторий , з високою стелею і гарним свіжим ремонтом. Таке враження , наче це все робилось спеціально для мене і під контролем Еміра , тому що всюди відчувався його стиль. Зайшла на кухню і відчинила холодильник, чомусь впевнена що він набитий продуктами. Не помилилась. До того ж , там навіть були приготовлені мої улюблені страви. Стало дуже приємно і тепло . Він думав про мене, про мій комфорт. На столі лежить записка. Швидко відкриваю і читаю:
