Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Емір дійсно чекає мене внизу біля сходів. Такий гарний чортяка, а посмішка яка... Ууух! Навіть не дав мені спуститись вниз , підхопив і затиснувши в своїх ведмежих обіймах, впився в рот жадібним, пристрасним поцілунком. Йоли-пали що витворяє!!! Та за такі поцілунки можна душу продати... і серце в придачу.
- Я божеволію від тебе , ашким. Відірватись від тебе неможливо. Особливо тепер. Коли знаю яка ти класна.
- То не відривайся . Нічого не маю проти. - він посміхається в поцілунок і далі цілує.
- Ходімо крихітко , бо ще кілька хвилин так постоїмо і повернемось в спальню. - від його слів тіло вкрили сироти . Емір не чекаючи відповіді взяв мене за руку і повів на вихід з будинку.
Ми сіли в синій спорткар, якого раніше я не бачила і рушили з місця. За нами як завжди слідує чорний позашляховик з охоронцями.
- Ліє , поки ми їдемо , хочу в тебе дещо запитати. - Я напружилась. Ми вже начебто все обговорили і все вияснили . Чи ні?
- Що саме?
- Це стосовно теки яку шукає Охотський. - знов починається. Мене перетрусило . Знов згадую як після кожного запитання стосовно теки "в гостях" в татечка , починались тортури ...
- Еміре , я клянусь тобі , що уявлення не маю що це за тека , так само як і не знаю що в ній .
- Тихо мишеня. Не хвилюйся так . Я вірю тобі . Просто хочу зрозуміти , чому Віт впевнений що теку взяла твоя мати?
- Уявлення не маю . Та якби мама її взяла , то точно б повернула. Ти уявлення не маєш що вона пережила перед смертю. - опускаю голову борючись зі сльозами.
- Вибач крихітко. - кладе долоню на мою руку . - Я не хотів псувати тобі настрій , але мені потрібно було це знати. Охотський - серйозний супротивник і якщо ми хочемо перемогти в цій війні , маємо знати все про нього і намагатись передбачати наступні його кроки.
- Я розумію . От тільки нажаль нічим допомогти не можу. Я ж практично нічого про нього не знаю. Знаю лише , що дуже хочу щоб він перед смертю довго мучився. - Емір зупиняє автомобіль і притягнувши мене до себе міцно обіймає. Ми мовчки так сиділи кілька хвилин. Потім він відхилився і посміхнувся.
- Приїхали. - роздивляюсь навкруги і нічого не розумію... Авто стоїть біля високого паркану , з-за якого чути якесь гарчання. - Сподіваюсь , ти любиш швидкість? - відкриваю рот від здивування , та запитати щось не встигаю , тому що Емір рушає з місця і заїжджає в ворота. Тепер ясно що то було за гарчання... Ми приїхали на гоночний трек. Холодок пробіг по спині від швидкості і гарчання автомобілів які проїхали зовсім поруч.
- Ти... ти жартуєш? - напівпошепки. - Сподіваюсь ми приїхали лише подивитись? - він іронічно підіймає брови і лукаво посміхається. Так , потрібно мотати звідси. Та щойно я про це подумала , почула клацання. Паразит заблокував дверцята і перевіривши чи я пристебнута , заводить авто. - О Божечки! - кричу і хапаюсь за що бачу. Мій тиран сміється і прибавляє газу. За мить ми заїжджаємо на саму доріжку для перегонів і тут починається найцікавіше... Швидкість божевільна , адреналін зашкалює , пульс гепає... І я сама себе дивую , та мені починає це подобатись. Верещу від захвату а Емір посміхається і витискає з автомобіля все що можливо. Капець!!! Який крутяк. Мені так подобається , що аж тіло тремтить. Особливо подобається спостерігати за своїм чоловіком , який так впевнено тримає кермо. Йому дуже личить те що він робить. А головне , що він отримує від цього кайф. А мене це до сказу збуджує. Хочу його. Хочу просто зараз. Щоб пестив мене цими руками , які так впевнено тримають кермо . Щоб брав мене швидко і нестримно , як зараз веде авто. Я збожеволіла!!! Щоки спалахують , дихання пришвидшується . Що це в біса таке? Це адреналін так на мене діє?
Проїхавши кілька кругів Емір з'їжджає з доріжки в сторону , подалі від людей і зупиняється.
- Ну , як тобі крихітко?
- Ти божевільний , Еміре. Але здається я теж. - відповідаю і перелажу йому на коліна. Обіймаю за шию і цілую. Здається він шокований , бо зреагував не відразу. Він поглиблює поцілунок , а його руки спершу стягли з волосся резинку а потім пірнули під сукню і жадібно зминають сідниці. - Я хочу тебе. - шепочу . - Зараз. - він гарчить в поцілунок і припідіймає мене. Почула клацання пряжки і за мить Емір відтягнувши в сторону мої трусики повільно насаджує на себе. При цьому відривається від моїх губ і дивлячись в обличчя зчитує мої емоції. Видно хвилюється , що може знов зробити боляче. Коли він ввійшов повністю я гучно видихнула і очі самі закотились від задоволення. Емір посміхнувся і почав рухатись з кожним поштовхом все швидше і різкіше. А мені хотілось ще швидше , ще глибше, ще... Я не знаю... Та за мить він вже не стримувався і я теж. Я рухалась йому на зустріч і здається навіть кричала і просила ще. А потім... Потім мене просто підірвало... Здається що я навіть відключилась. Емір занурює долоні в моє волосся і цілує шию , обличчя , губи.
