Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Ліг поруч і обійнявши її поцілував в скроню . Лія ще тремтить і важко дихає , а я надивитись і надихатись нею не можу . Чудова моя! Тільки моя. Я не заслужив такого подарунку .
- Чому ти не сказала? Чому не зупинила мене? - знов цілую в скроню. Я хочу почути це. Хочу щоб зізналась що хотіла цього , хотіла стати моєю.
- Тому що не хотіла щоб ти зупинявся. Хотіла бути з тобою , Еміре. Твоєю хотіла бути. І щоб... щоб ти був моїм. - від її слів знов тіло обдало жаром і я б з величезним задоволенням продовжив робити її своєю . Мені цього дуже мало. Дуже-дуже мало . Але потрібно трішки зачекати . Їй потрібно відпочити. Гладжу долонею по спині і відчуваю як від моїх дотиків її тіло вкривається сиротами. Посміхаюсь наче телепень. Моя !!! На всі 200% моя! І в неї все таки є почуття до мене.
- Ашким! Я кохаю тебе крихітко . Іііі дякую що... Що ти моя . - вона повертає до мене обличчя і дивиться в очі .
- Це правда? - і шукає в очах відповідь.
-Так Ліє . Правда. І дуже - дуже давно .
- З нашої першої зустрічі? - шокує мене запитанням . Видно мій шок відобразився на моєму обличчі бо вона посміхнулась і продовжила. - Я згадала тебе Еміре. Бачила в кабінеті твоє старе фото , без бороди і згадала де бачила тебе раніше. Це ж ти той нахабний бандит , який колись біля універу обіцяв мене викрасти ? - я почав сміятись.
- Нууу, як бачиш гюзель , я виконав свою обіцянку. - вона теж сміється .
- То що , знайшли ви тоді "нормальних" дівчат в клубі? - запитує дівчина , а я згадую що тоді сталось .
- Ні. Замість цього , в той вечір я втратив кращого друга і ще багатьох хороших хлопців. Їх вбили люди Охотського . Тоді ж спалили мій будинок разом з моєю матір`ю. - вона обіймає мене.
- Вибач! Мені дуже шкода. - припідіймаю її за плечі щоб бачити обличчя.
- Послухай Ліє , ми з тобою дійсно підемо на вечірку , на якій буде Віт , але все буде добре . Я все продумав. Довірся мені маленька . Я ніколи і нікому не дозволю тебе скривдити. І вже тим більше нікому тебе не віддам. Ти моя Ліє . Тільки моя . А Охотський заплатить за кожну твою сльозинку . Обіцяю . - припіднявшись ніжно цілую. - Ти віриш мені?
- Вірю Еміре. І ти повір, що я не хотіла нічого поганого. Не хотіла дурити тебе . Я просто... розгубилась і зробила помилку про яку шкодую. - обіймаю свою дівчинку і вдихаю її аромат.
- Давай домовимось , що надалі ми будемо довіряти один одному і розповідати про те що турбує. Давай почнемо спочатку? - вона ще міцніше притискається до мене і киває . Така ніжна і така приємна . Особлива. - А зараз я хочу щоб ти з'їла все що я приніс.
